Крок до ВНЗ. Історія України. Довідник
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ у 1921-1938 рр.
Загальна характеристика стану західноукраїнських земель
Політична сфера
— Відсутність органів самоврядування;
— заборона українським представникам обіймати адміністративні посади в державі, керівні посади в армії;
— обмеження політичних прав українців.
Економічна сфера
— Колоніальний характер економіки, штучне гальмування економічного розвитку;
— панівне становище іноземного капіталу;
— переважання аграрного сектора;
— екстенсивний характер сільського господарства;
СЛОВНИК!
Екстенсивний розвиток — розвиток економіки, який характеризується збільшенням кількості продукції, що випускається, за рахунок збільшення витрат людської праці, сировини та матеріалів.
— аграрні реформи 1919 р. (селяни землі не отримали);
— міграція та еміграція населення як результат безземелля та безробіття;
— розвиток кооперативного руху.
Національне життя
— Асиміляція українського населення;
— обмеження у сфері освіти та культури;
— національне гноблення українського населення.
Українські землі у складі Польщі
— Перебування у складі Польщі Східної Галичини, Західної Волині, Західного Полісся, Холмщини, Підляшшя, Посяння, Лемківщини.
— Поділ польських земель на корінні польські землі («А») та окраїнні — переважно українські й білоруські землі («Б»); перші — отримували дешеві кредити і державну підтримку, другі — використовувалися як ринок збуту, джерело дешевої сировини та робочої сили й надавалися польським осадникам — колоністам.
— Політика полонізації (зокрема зміна назви Східної Галичини на Малопольщу, закриття українських шкіл, квота на вступ українців до Львівського університету та інших вищих навчальних закладів).
ЦЕ ЦІКАВО!
Із 389 православних храмів, що існували на Волині до Першої світової війни, зберігся лише 51.
— Політика «пацифікації» — офіційна назва масових репресій польської влади щодо українського населення Галичини.
СЛОВНИК!
Пацифікація — придушення революційного, національно-визвольного рухів засобами каральних акцій.
Політичні парти та організації Східної Галичини
|
Назва |
Дата створення |
Лідери |
Ідейні засади та діяльність |
|
Комуністична партія Західної України (КПЗУ) (до 1923 р. — Комуністична партія Східної Галичини) |
1919 р. |
А. Бараль (Савка), М. Заячківський (Косар), Й. Крілик (Васильків) |
Визволення Західної України шляхом соціалістичної революції, возз’єднання з радянською Україною; перебувала на нелегальному становищі, з 1921 р. увійшла до складу Комуністичної партії Польщі на правах автономної організації |
|
Українська військова організація (УВО) |
липень 1920 р. |
Є. Коновалець |
Створення Української самостійної соборної держави шляхом загальнонаціонального повстання українського народу (методи боротьби: бойкот, саботаж, експропріації майна, індивідуальний терор тощо) |
|
Українське національно-демократичне об’єднання (УНДО) |
липень 1925 р. |
Д. Левицький (голова), С. Баран, В. Мудрий, М. Рудницька |
Створення незалежної соборної України мирним шляхом на демократичних засадах; захист інтересів українського населення в парламенті, культурно-просвітницька діяльність |
|
Українська соціал-радикальна партія (УСРП) |
1926 р. (об’єднання УРП та УПСР) |
Л. Бачинський, С. Макух, М. Стахів |
Здобуття незалежності України легальними методами, соціалістичні перетворення (влада трудовому народу, земля — селянам без викупу, скасування приватної власності тощо) |
|
Організація українських націоналістів (ОУН) |
січень-лютий 1929 р. (об’єднання УВО з іншими націоналістичними організаціями) |
Є. Коновалець, С. Бандера |
Створення Української самостійної соборної держави з приватною власністю та національною церквою шляхом всенародного збройного повстання; використання різних методів боротьби, у тому числі терору; співпраця з тими народами і країнами, «що вороже відносяться до займанців України», «Перманентна революція» — постійні воєнні акції проти Польщі |
Інтегральний націоналізм Д. Донцова
СЛОВНИК!
Інтегральний націоналізм — ідеологія ОУН, що заперечувала ліберальні цінності й проповідувала рішучі дії заради національних інтересів.
ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ!
Донцов Дмитро — визначний український публіцист, політичний діяч, літературний критик. Ідеолог українського націоналізму. Належав до Революційної української партії (РУП) та Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП).
У 1914-1918 рр. — голова й активний член Союзу визволення України (СВУ). У 1917 р. повернувся до Києва.
В період гетьманату очолив Українське телеграфне агентство і Державне бюро преси. З 1922 р. перебував у Львові. З 1939 р. жив у еміграції в Німеччині, Чехословаччині, Франції.
У 1926 р. видав працю «Націоналізм», яка мала великий вплив на формування світогляду західноукраїнської молоді. З 1947 р. оселився в Канаді, де викладав українську літературу. Автор багатьох публіцистичних праць, у яких обґрунтував необхідність політичної незалежності України і розробив ідейні основи українського націоналізму. Світогляд Д. Донцова зазнав еволюції — від соціалізму до його повного заперечення, від антирелігійних позицій до крайнощів войовничого християнства. Він послідовно обстоював ідею незалежності України. Виступав проти російського імперіалізму в усіх його проявах, застерігав від орієнтації на Москву, не зважаючи на те, чи вона царська, республіканська, буржуазна чи пролетарсько-соціалістична. У філософських концепціях Д. Донцова яскраво виражені ідеї практичного ідеалізму, в яких основна роль у житті особи і суспільства відводиться ірраціональній волі. Його ідеї мали великий вплив на молодь у передвоєнний час і значною мірою стали ідеологічним обґрунтуванням діяльності Організації українських націоналістів (ОУН).
Основні ідеї інтегрального (чинного) націоналізму
— Визволення України та створення української самостійної держави.
— Воля до життя, до влади, рішучість у боротьбі за здійснення проголошеної мети.
— «Творче насильство ініціативної меншості» — лідерів, фанатів справи, які організують народ і поведуть його за собою.
— Аморальність — національна ідея вища за загальнолюдські цінності, вона понад усе.
— Відсутність вказівок щодо майбутнього політичного та соціально-економічного устрою української держави.
Українські землі у складі Румуни
— Перебування у складі Румунії Північної Буковини, Ізмаїльського, Акерманського, Хотинського повітів Бессарабії, а також українського населення румунського повіту Мармарош.
— Переселення румунських колоністів на землі Північної Буковини.
— Запровадження воєнного стану на окупованих українських територіях (1918-1928 рр.).
— Політика румунізації (державна мова — румунська, зміна імен та прізвищ, назв міст і сіл на румунські).
ЦЕ ЦІКАВО!
У 1936 р. було видано циркуляр румунського уряду, яким заборонялося в офіційних документах уживати історичні, а не румунізовані назви, навіть прізвища румунізувалися. Наприклад, прізвище Антоненко замінювалося на Антонеску.
— Закриття українських шкіл, ліквідація української кафедри в Чернівецькому університеті, заборона на ввезення українських книжок тощо.
— Переслідування Української церкви.
— Антирумунські повстання (Хотинське 1919 р., Татарбунарське 1924 р.).
— Відсутність умов для легальної політичної діяльності.
— Діяльність (із 1918 р.) Комуністичної партії Буковини, лідерами якої були С. Канюк, В. Гаврилюк (нелегальна діяльність, злиття з Комуністичною партією Румунії у 1926 р.).
— Діяльність (із 1927 р.) єдиної легальної партії Українська національна партія (УНП) на чолі з В. Залозецьким (шукали компроміс із урядом Румунії, здобули декілька місць у румунському парламенті).
— Виділення з УНП радикального крила на чолі з О. Зибачинським (нелегальна діяльність конспіративних груп за зразком оунівських).
— 1938 р. — установлення військової диктатури, заборона всіх політичних партій.
Українські землі у складі Чехословаччини
— Перебування у складі Чехословаччини Закарпаття.
— Більш сприятливі, ніж в інших державах, умови для економічного розвитку, хоча капіталовкладення недостатні.
— Намагання чеської влади вирішити проблеми в аграрному секторі шляхом передачі селянам окремих земель угорських поміщиків.
— Заснування українських шкіл, гімназій.
— Діяльність «Просвіт».
— Створення українських театральних осередків, хорів тощо.
— Невиконання чеським урядом зобов’язання надати автономні права українцям.
— Відсутність суто українських політичних партій.
Політичні течії на Закарпатті
|
Українофіли (народовці) |
вважали русинів частиною єдиного українського народу; виступали за возз’єднання всіх українських земель у єдиній незалежній державі |
|
Русофіли |
вважали русинів частиною єдиного російського народу; виступали за надання краю автономії |
|
Русини |
вважали русинів самобутнім слов’янським народом, відмінним як від українців, так і від росіян; виступали за автономію, а в майбутньому — за незалежність Закарпаття |
|
Мадярофіли |
вважали русинів (або карпаторосів) окремою нацією; виступали за приєднання Закарпаття до Угорщини |
|
Комуністи |
були складовою частиною комуністичного руху в Чехословаччині; виступали за автономію краю, а в перспективі — за приєднання до радянської України |
Проголошення Карпатської України
30 вересня 1938 р. — Мюнхенська змова, яка поклала початок розчленуванню Чехословаччини.
11 жовтня 1938 р. — надання автономії Підкарпатській Русі (офіційна назва Закарпаття). Голова автономного уряду — А. Волошин.
2 листопада 1938 р. — Віденський арбітраж, за рішенням якого частина території Закарпаття передавалася Угорщині. Український уряд переїхав до Хусту.
30 грудня 1938 р. — зміна назви «Підкарпатська Русь» на «Карпатська Україна». Проведення низки реформ (українізація адміністративної влади та освіти, початок створення збройних сил — «Карпатської Січі», вибори до Сейму тощо).
14 березня 1939 р. — початок окупації Закарпаття румунськими військами.
15 березня 1939 р. — проголошення незалежності Карпатської України, обрання президентом А. Волошина (столиця — Хуст, прапор — синьо-жовтий, армія — Карпатська Січ).
ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ!
Волошин Августин — визначний український громадсько-політичний і державний діяч, президент Карпатської України. У 1918 р. став членом-засновником Руської Народної Ради, потім — головою Центральної Руської (Української) Народної Ради в Ужгороді. У 1922 р. разом з М. Бращайком, М. Дашнаєм та іншими громадсько-політичними діячами Закарпаття організував Християнсько-народну партію. У 1925-1929 рр. — депутат чехословацького парламенту.
В 1935-1938 рр. обраний почесним головою товариства «Просвіта» в Ужгороді. У жовтні 1939 р. під впливом міжнародних подій і тиском українських політичних сил чехословацька влада була змушена дати згоду на створення автономного уряду Карпатської України, в якому А. Волошин став державним секретарем. 26 жовтня 1938 р. його було обрано прем'єр-міністром Карпатської України. За короткий час на посту прем'єр-міністра А. Волошин налагодив роботу промисловості, транспорту, пошти; зазнала значних змін система освіти: навчання почали переводити на українську мову, створювались нові вищі навчальні заклади. На Закарпатті в цей період виходило українською мовою десять періодичних видань. За активної підтримки А. Волошина були створені національні збройні сили — Карпатська Січ. Новосформований парламент, який зібрався у Хусті 14 березня 1939 р., проголосив незалежність Карпатської України, прийняв Конституцію і обрав А. Волошина президентом Української держави. За цих умов угорські війська розпочали воєнні дїі проти Карпатської України. Незважаючи на героїчний опір загонів Карпатської Січі, угорська армія протягом 14-16 березня окупувала більшість території Карпатської України. Президент і частина уряду на чолі з прем'єром Ю. Реваєм були змушені емігрувати до Чехословаччини. У Празі А. Волошин працював в Українському вільному університеті, очолював кафедру педагогіки, а згодом був обраний ректором університету. 1 травня 1945 р. був заарештований радянською контррозвідкою і вивезений до СРСР. 11 липня 1945 р. страчений у Лефортовській тюрмі в Москві.
Кінець березня 1939 р. — остаточна окупація території Закарпаття угорськими військами.
Завдання для самоконтролю
201. Незалежність Карпатської України було проголошено:
А) 9 січня 1918 р.;
Б) 1 листопада 1918 р.;
В) 11 жовтня 1939 р.;
Г) 15 березня 1939 р.
202. Президентом Карпатської України було обрано:
А) С. Бандеру;
Б) Є. Коновальця;
В) А. Волошина;
Г)Д. Донцова.
203. Ідеологія ОУН, що заперечувала ліберальні цінності й проповідувала необхідність рішучих дій заради національних інтересів, автором якої був Д. Донцов, називалася:
A) інтегральний націоналізм;
Б) консервативний націоналізм;
B) диктатура пролетаріату;
Г) націонал-соціалізм.
204. Укажіть назву єдиної легальної партії, яка діяла в Північній Буковині в міжвоєнний період.
A) Організація українських націоналістів;
Б) Українська національна партія;
B) Комуністична партія Західної України;
Г) Комуністична партія Буковини.
205. Позначте особливості перебування українських земель у складі Чехословаччини у міжвоєнний період.
1. Перебування у складі Чехословаччини Північної Буковини;
2. перебування у складі Чехословаччини Закарпаття;
3. створення більш сприятливих, ніж в інших державах, умов для розвитку української економіки, культури тощо;
4. упровадження воєнного стану на українських землях;
5. відсутність суто українських політичних партій, існування кількох політичних течій (українофільство, русофільство, русинство тощо);
6. заснування українських шкіл, гімназій, діяльність «Просвіт», створення українських театральних осередків, хорів тощо;
7. проведення політики «пацифікації».
206. Установіть відповідність між назвами політичних партій Східної Галичини та їх лідерами.
A) КПЗУ;
Б) УНДО;
B) УСРП;
Г) ОУН.
1. А. Волошин, Ю. Ревай;
2. Є. Коновалець, С. Бандера;
3. Д. Левицький, В. Мудрий;
4. М. Заячківський, Й. Крілик;
5. Л. Бачинський, М. Стахів.
|
А |
|
|
Б |
|
|
В |
|
|
Г |
207. Розташуйте події в хронологічній послідовності.
A) Проголошення незалежності Карпатської України;
Б) татарбунарське повстання;
B) утворення Української військової організації (УВО);
Г) створення Організації українських націоналістів (ОУН).
208. Прочитайте коротку біографію історичного діяча та запишіть його прізвище.
Визначний український громадсько-політичний і державний діяч. У 1925-1929 рр. — депутат чехословацького парламенту. В 1935-1938 рр. був почесним головою товариства «Просвіта» в Ужгороді. Обіймав посаду державного секретаря автономного уряду Карпатської України. 26 жовтня 1938 р. його було обрано прем’єр-міністром Карпатської України. В березні 1939 р. обраний президентом Карпатської України. 1 травня 1945 р. був заарештований радянською контррозвідкою і вивезений до СРСР. 11 липня 1945 р. страчений у Лефортовській тюрмі в Москві.
209. Прочитайте текст і дайте відповідь на запитання.
«1. Карпатська Україна є незалежна держава.
2. Назва держави є: Карпатська Україна.»
• Коли був проголошений документ, уривок з якого наведено вище? Які ще пункти він містив?
210. Порівняйте становище західноукраїнських земель у міжвоєнний період у складі Польщі, Румунії та Чехословаччини.
