Крок до ВНЗ. Хрестоматія з української літератури. Довідник
Леся Українка
(1871-1913)
Справжнє ім’я — Лариса Петрівна Косач. Видатна українська письменниця, фольклорист, перекладач, літературний критик, культурний і громадський діяч.
Походження: народилася в м. Новограді-Волинському; батько — Петро Антонович Косач — юрист, громадський діяч, мати — Ольга Петрівна Косач (псевдонім — Олена Пчілка) — письменниця.
Освіта: домашнє навчання.
Особливості творчості: писала в найрізноманітніших жанрах лірики, драми, прози, публіцистики. Розвинула новий жанр — драматичну поему. Збагатила українську поезію новими темами, мотивами, образами. Активно використовувала мандрівні сюжети світової літератури.
Основні твори: збірки поезій «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки», поема «Давня казка», драма-феєрія «Лісова пісня», драматичні поеми «В катакомбах», «Бояриня», «Одержима», «Камінний господар».
Літературний напрям: неоромантизм.
ЦЕ ЦІКАВО!
Іван Франко писав про Лесю Українку: «З часу Шевченкового “Поховайте та вставайте” Україна не чула такого сильного, гарячого і поетичного слова. Мимоволі думаєш, що ця хвора, слабка дівчина чи не єдиний мужчина на всю новочасну соборну Україну».
Contra spem spero!1
Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.
І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть — і настане
Ще й для мене весела весна.
Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей —
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!
1 Без надії сподіваюсь! (Лат.)
ЦЕ ЦІКАВО!
У листі до матері Леся Українка згадує про те, що стало поштовхом до написання твору «Лісова пісня»: «Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку “в умі держала”, ще аж із того часу, як ти в Жабокричі мені щось про мавок розказувала... Видно, вже треба було мені її колись написати... Зачарував мене сей образ на весь вік».
