Крок до ВНЗ. Географія. Довідник

Азія

Фізико-географічне положення, історія дослідження й освоєння, природні умови, природні ресурси, їх використання й охорона, природні регіони

Азія — найбільша за площею і населенням частина світу. Крайні материкові точки Азії: на півночі — мис Челюскін, 77°43' пн. ш.; на півдні — мис Піай, 1°54' пн. ш.; на заході — мис Баба, 26°04' сх. д.; на сході — мис Дежньова, 169°40' зх. д. З Африкою з’єднується Суецьким перешийком, від Північної Америки відділена Беринґовою протокою. Азія омивається Північним Льодовитим, Тихим, Індійським океанами, Середземним, Егейським, Мармуровим, Чорним, Азовським та Каспійським морями. Багато великих островів (Північна Земля, Новосибірські, Врангеля, Сахалін, Японські, Філіппіни, Малайський архіпелаг, Шрі-Ланка, Кіпр). Великі півострови — Ямал, Таймир, Чукотський, Камчатка, Корейський, Індокитай, Індостан, Мала Азія, Аравійський. Площа Азії 43,4 млн км². На території материка розташована найвища вершина світу — Джомолунґма в Гімалаях (8848 м), а також глибокі западини: озеро Байкал (глибина до 1620 м) та Мертве море, рівень якого — 408 метрів нижче рівня моря. Азія розташована у всіх географічних поясах Північної півкулі.

ЦЕ ЦІКАВО

Мертве море, а фактично невелике озеро, розташоване в Західній, або, як її називають, Передній Азії, дістало таку назву за свою надмірну солоність, через яку там відсутнє органічне життя. «Мертве озеро» — так у перекладі з місцевої мови мансі називається озеро Самотлор. Справді, зі зрозумілих тепер причин, у його водах немає нічого живого. Місцеві мешканці колись панічно боялися навіть наближатися до похмурого озера. Однак у наш час з'ясувалося, що Самотлор зберігає величезний скарб: під ним розташоване одне з найбільших нафтових родовищ Росії. Зараз його береги заселені.

Історія дослідження Азії. Початковий етап: окремі відомості з географії Азії були відомі народам Месопотамії, походи Олександра Македонського (IV ст. до н. е.), торгівля з Єгиптом, Індією, наявність «шовкового шляху» з Китаю до Передньої Азії сприяли накопиченню знань про Азію. Другий етап (VII-XVII ст.): китайські (Сюань-Цзан) та арабські (Аль-Масуді, Ібн Хордадбех, Ібн Баттута) мандрівники залишили історичні описи країн, які вони відвідали. Дослідження Азії європейцями: під час хрестових походів ХІІ-ХІІІ ст. було зібрано відомості про країни Центральної та Південної Азії, у 1253-1255 рр. фламандський монах-мандрівник Рубрук зібрав цінні географічні відомості про Центральну Азію під час дипломатичної місії до Монголії. «Книга про різноманіття світу» італійського мандрівника Марко Поло, у якій він розповів про свою мандрівку 1271-1275 рр. країнами Азії, уперше надала європейцям відомості про географію, історію й етнографію Ірану, Китаю, Монголії, Індії, Індонезії та інших азійських країн. У 1498 р. португальський мореплавець Васко да Ґама першим із європейців досяг Індії морським шляхом. У 1690-1692 рр. німецький натураліст Е. Кемпфер побував у Японії. У XVII ст. російські землепроходці (Єрмак, І. Ю. Москвітін, Є. П. Хабаров, В. Д. Поярков, С. І. Дежньов, В. В. Атласов) досліджували північні райони Азії. Третій етап (XVIII — середина XIX ст.): У 1725 - 1730 рр. під час Першої Камчатської експедиції під керівництвом В. Беринга та О. Чирикова складено карту північно-східного узбережжя Євразії; у 1770-1774 рр. німецький учений П.-С. Паллас дослідив Східний Сибір і Алтай, зібрав унікальний матеріал із зоології, ботаніки, фізичної географії, історії й етнографії народів Росії; у 1800-1805 рр. Я. Санников відкрив та описав острови Стовбовий та Фаддеєвський. У 1829 р. німецький учений і мандрівник А. Гумбольдт досліджував Урал, Алтай, південно-західну частину Сибіру та узбережжя Каспійського моря, у його наукових працях уперше узагальнено відомості з геології та кліматології Азії. Четвертий етап (середина XIX — початок XX ст.): П. П. Семенов-Тян-Шанський створив першу орографічну схему Тянь-Шаню, першим із європейців піднявся на масив Хан-Тенгрі; А. П. Федченко здійснив кілька подорожей по Туркестану, дослідив пониззя Сирдар’ї; А. І. Воєйков зібрав цінні відомості про клімат Азії; М. М. Пржевальський здійснив значні географічні та історичні дослідження гірської системи Куньлуня, хребтів Північного Тибету, описав низку нових видів ссавців: дикий верблюд, кінь Пржевальського, тибетський ведмідь; зібрав великі зоологічні та ботанічні колекції. У 1847-1863 рр. російський геолог, географ і мандрівник П. О. Чихачов досліджував країни Малої Азії, за результатами цих досліджень видано 8 томів наукових праць.

Геологічна будова і рельєф. Гори й плоскогір’я займають приблизно 3/4 всієї площі території. Найвищі гори (від 4000 до 7000 м) переважають у Центральній та Середній Азії (Гімалаї, Гіндукуш, Каракорум, Куньлунь, Тянь-Шань тощо). Великі нагір’я — Тібетське, Памір, Передньоазіатське. Плоскогір’я — Середньосибірське, Аравійське, Декан. Низинні рівнини — Західносибірська, Туранська, Велика Китайська, Індо-Ґанґська, Месопотамська. Діючі вулкани на Камчатці (Ключевська Сопка), на островах Тихого океану (Фудзіяма в Японії). Близько 25 % поверхні материка займають рівнини, які, здебільшого, розташовані в приморських районах: Північносибірська, Яно-Індигірська, Колимська, Велика Китайська.

Корисні копалини. Азія надзвичайно багата на різноманітні корисні копалини. Найбільші поклади кам’яного вугілля розташовані в Казахстані (Карагандинський басейн), Сибіру (Кузнецький, Мінусинський, Тунгуський басейн), східній частині Китаю, Кореї та східних районах півострова Індостан. Багатими на нафту є такі райони: Закавказзя, Західносибірська рівнина, Туркменія, півострів Мангишлак, Прикаспійська низовина, Сахалін, райони узбережжя Перської затоки. Крім того, видобування нафти ведуть також у провінції Ганьсу в Китаї, Індонезії, Індії, Брунеї, на західному узбережжі острова Хонсю в Японії. Чималі поклади горючого газу розташовані в Узбекистані, на Західносибірській рівнині, у країнах Близького та Середнього Сходу. Багата Азія й на кухонну сіль. Значні її поклади трапляються на Сибірській платформі, у Пакистані та на Півдні Ірану. Видобування залізної руди ведуть у низці районів Казахстану, в Анґаро-Ілімському районі Сибірської платформи, у Китаї, Північній Кореї та Індії. Остання вважається також місцем народження Мангану. У північно-західній частині Казахстану, у Туреччині, на Філіппінах та в Ірані — місце народження хромових руд. На Нікель багатий район Норильська, мідними рудами — Казахстан, Північний Сибір та Японія. Поліметали знайдені в Середній Азії, Рудному Алтаї, Японії, Східному Китаї, М’янмі та В’єтнамі. Чималі поклади бокситів розташовані в Казахстані, Красноярському краї Російської Федерації, Індії, М’янмі, Індонезії. Райони Далекого Сходу та Східного Сибіру є місцем народження Стануму. Видобуток алмазів ведуть у західній частині Якутії.

Клімат Азії надзвичайно різноманітний. Тут розташовані район абсолютного мінімуму температури північної півкулі — Оймякон, Якутія (-68 °С) — та район найбільшої кількості опадів — Черрапунджі, Індія (12000 мм на рік). Північніше від 40° пн. ш. утворюється сніговий покрив тривалістю від 1 до 9 місяців, значна територія зайнята багаторічною мерзлотою. У горах розвинене заледеніння, у Західній, Середній і Центральній Азії клімат пустельний, посушливий, так само, як і на високих нагір’ях Тибету і Паміру (холодні пустелі).

Внутрішні води. Основні ріки: Об з Іртишем, Єнісей з Ангарою, Лена (басейн Північного Льодовитого океану), Амур, Хуанхе, Янцзи, Меконґ (Тихий океан), Тиґр, Євфрат, Інд, Ґанґ, Брахмапутра (Індійський океан), Амудар’я й Сирдар’я (басейн внутрішнього стоку). У Центральній Азії, на Аравійському півострові та Іранському нагір’ї також розміщені безстічні райони. Найбільші «озера — Каспійське й Аральське моря, Байкал, Балхаш, Іссик-Куль, Ван, Кукунор, Поянху та ін.

ЦЕ ЦІКАВО

Вигляд вузького блакитного серпа, закинутого в гори Східного Сибіру, має на географічній карті одне з дивовижних чудес не лише Росії, а й усієї земної кулі — озеро Байкал.

Якути назвали озеро Байкалом, що означає «багате озеро». Воно плещеться у величезній кам'яній улоговині, оточеній порослими тайгою гірськими пасмами. Озеро простягається з північного сходу на південний захід на 636 км, що приблизно дорівнює відстані між Москвою та Санкт-Петербургом. Найбільша ширина Байкалу — 79 км. За своєю площею (31,5 тис. км^!) воно приблизно таке саме, як західноєвропейські країни Бельгія або Нідерланди, і за розміром посідає восьме місце серед озер земної кулі.

Тільки уявіть: у байкальській чаші може вміститися вся вода Балтійського моря, хоча його площа більша за площу озера приблизно в 10 разів.

В улоговину Байкалу можна влити воду 92-х таких морів, як Азовське, або воду всіх п'яти американських Великих озер, загальна площа яких у вісім разів більша за площу Байкалу.

Рослинний світ. Щодо рослинного світу материка, можна сказати про його різноманітність, адже величезну територію Азії охоплює кілька кліматичних зон, зміна яких призводить до змін типів рослинності — від тундри до вологих екваторіальних лісів і саван Південної півкулі. Чим далі від океану, тим помітніші зміни у флорі.

Тваринний світ. Тваринний світ Азії — найвиразніша материкова фауна на Землі. Тут можна зустріти практично всіх представників тваринного світу. Вирубування лісів призводить до змішання фаун тайги та степу. Значна частина тварин, що водяться на території Азії, занесені до Червоної книги.

Запитання для самоконтролю

1. Яким чином великі розміри Євразії впливають на різноманітність її природних умов?

2. Назвіть основні форми рельєфу Євразії та поясніть їхній зв’язок із тектонічною будовою.

3. Які закономірності існують у розміщенні корисних копалин на території Євразії?

4. Які чинники визначають особливості клімату Євразії?

5. Поясніть, чому в помірному поясі Євразії сформувалося багато типів клімату.

6. Чому в Євразії басейн внутрішнього стоку займає перше місце за площею серед інших материків?

7. Назвіть зональні та азональні чинники, які вплинули на розташування природних зон у Євразії.

8. Опишіть маршрут на території Євразії, на якому можна перетнути щонайменше сім природних зон, подолавши 10 км.

9. Чому екологічний стан природи в Європі набагато гірший, ніж в Азії?

10. Які чинники впливають на нерівномірність розміщення населення Євразії?

Тестові завдання

1. Установіть відповідність між крайніми точками Євразії та їхніми назвами.

1 північна

2 південна

3 західна

4 східна

А мис Піай

Б мис Рока

В мис Челюскін

Г мис Фроуорд

Д мис Дежньова

2. Установіть відповідність між формами рельєфу та назвами.

1 гори

2 нагір’я

3 плоскогір’я

4 низовини

А Месопотамська

Б Декан

В Апенніни

Г Гобі

Д Тібет

3. Установіть послідовність розташування об’єктів з півдня на північ.

А Кавказ

Б Суматра

В Таймир

Г Байкал

4. Установіть послідовність зміни типів клімату помірного поясу Євразії з заходу на схід.

А мусонний

Б континентальний

В морський

Г різко континентальний

5. Установіть відповідність між режимом та назвами річок.

1 тривалий льодостав, весняна повінь

2 межені внаслідок мусонів та танення льодовиків

3 зимовий льодостав; межень, спричинена мусонами

4 не замерзає, зимова або весняна повінь

А Амур

Б Рейн

В Лена

Г Інд

Д Сир-Дар’

6. Установіть послідовність розташування озер Євразії у порядку зменшення їхніх площ.

А Женевське

Б Аральське

В Каспійське

Г Ладозьке

7. Установіть послідовність розташування них зон Євразії з півночі на південь.

А тайга

Б пустелі

В степи

Г тундра

8. Установіть послідовність розташування висотних поясів у Альпах відповідно до закону висотної поясності, починаючи від підніжжя.

А субальпійські луки

Б альпійські луки

В ялиново-букові ліси

Г твердолистяні вічнозелені ліси та чагарники

9. Установіть відповідність між назвами країн та їхнім географічним положенням.

1 Швеція

2 Україна

3 Монголія

4 Японія

А острівна

Б півострівна

В континентальна

Г приморська

10. Установіть відповідність між назвами країн і рівнем їхнього економічного розвитку.

1 Франція

2 Іспанія

3 Бангладеш

4 Білорусь

А дуже низький

Б низький

В середній

Г високий

Д дуже високий

Практичні завдання

Знайдіть на карті географічні об’єкти: миси Рока, Дежньова, Челюскін, Піай; моря: Північне, Балтійське, Середземне, Чорне, Азовське, Баренцове, Східносибірське, Жовте, Японське, Охотське, Берінгове, Східнокитайське, Аравійське; затоки: Біскайська, Бенгальська, Аденська, Перська, Сіамська, Ботнічна; протоки: Дарданелли, Босфор, Ла-Манш, Гібралтарська, Зондська, Малаккська, Берингова, Лаперуза; острови: Велика Британія, Ірландія, Сицилія, Шпіцберген, Нова Земля, Сахалін, Японські, Великі Зондські (Калімантан, Суматра, Ява), Малі Зондські, Філіппінські; півострови: Скандинавський, Піренейський, Апеннінський, Балканський, Кримський, Таймир, Чукотський, Камчатський, Корея, Індокитай, Малакка, Індостан, Аравійський; гори: Альпи, Піренеї, Апенніни, Карпати, Кримські, Скандинавські, Уральські, Кавказ, Тянь-Шань, Гімалаї (г. Джомолунгма); рівнини: Східноєвропейська, Західносибірська, Велика Китайська; низовини: Прикаспійська, Індо-Гангська, Месопотамська; височини: Середньоросійська; плоскогір'я: Середньосибірське, Декан; нагір’я: Тібет, Іранське; вулкани: Гекла, Етна, Везувій, Ключевська Сопка, Фудзіяма, Кракатау; пустелі: Каракуми, Гобі, Руб-ель-Халі; річки: Рейн, Ельба, Дунай, Дніпро, Дністер, Волга, Об, Єнісей, Лена, Амур, Хуанхе, Янцзи, Меконг, Ганг, Інд, Євфрат, Тигр; озера: Женевське, Ладозьке, Каспійське море, Аральське море, Байкал, Балхаш, Мертве море.