Крок до ВНЗ. Біологія. Довідник

СИСТЕМА ОРГАНІЧНОГО СВІТУ

Організми, що населяють планету Земля, надзвичайно різноманітні: рослини, гриби, тварини, бактерії. Існує близько 10 млн видів організмів. Вони живуть у водоймах, ґрунтах, на поверхні суходолу, у повітрі, в інших живих організмах. В залежності від притаманних організмам особливостей будови та процесів життєдіяльності вчені поділяють їх на великі систематичні групи. Науку про різноманітність видів живих істот називають систематикою.

Вчені-систематики розробили правила класифікації організмів. Класифікація організмів — це визначення їхнього положення серед інших істот, тобто належність до певних систематичних одиниць — таксонів (від грец. taxis — порядок, розміщення). Основною (вихідною) систематичною одиницею є вид. Вид — це група організмів, подібних за особливостями будови та процесів життєдіяльності, які можуть вільно схрещуватися між собою в природі й давати потомство. Особини кожного виду також характеризуються однаковими вимогами до умов існування та займають певну територію.

Для класифікації тварин є такі основні таксони: вид, рід, родина, ряд, клас, тип. Для класифікації рослин: вид, рід, родина, порядок, клас, відділ. Вищий систематичний таксон у системі органічного світу — царство. Усі живі організми відносять до надцарства Прокаріоти або надцарства Еукаріоти. Прокаріоти — без’ядерні одноклітинні організми, представлені царством Дроб’янки, до якого належать бактерії та ціанобактерії. До надцарства Еукаріоти належать царства Рослини, Тварини, Гриби.

Засновник наукової систематики — великий шведський учений XVIII ст. Карл Лінней. Він розробив бінарну номенклатуру. За її правилами видова назва латинською мовою складається з двох слів: перше слово — назва роду, друге — видовий епітет (наприклад, кульбаба звичайна).

Віруси

Існування вірусів довів російський ботанік Д. Й. Івановський у 1892 р. Віруси — неклітинні форми життя. Віруси мають такі принципові відмінності від усіх інших організмів: можуть існувати тільки як внутрішньоклітинні облігатні паразити і не можуть розмножуватись поза клітинами тих організмів, у яких вони паразитують; містять лише один тип нуклеїнової кислоти — ДНК або РНК, тоді як в усіх клітинних організмів є одночасно і ДНК, і РНК; мають дуже обмежений набір ферментів, використовують обмін речовин клітини-хазяїна; не мають клітинної будови.

Дозріла частинка вірусу складається з білкової оболонки (капсиду) та нуклеїнової кислоти. Одні віруси містять ДНК (ДНК-вмісні віруси), інші — РНК (РНК-вмісні віруси). У деяких вірусів виявлено додаткову, багату на ліпіди оболонку, яка оточує капсид. Білкова або ліпопротеїнова оболонка розпізнає поверхню клітини-мішені, на якій адсорбується вірус, і захищає нуклеїнову кислоту.

Життєвий цикл вірусу складається з таких стадій: віроспора, коли немає будь-яких проявів життєдіяльності; прикріплення вірусу до клітини; проникнення в клітину; латентна; утворення нового покоління вірусів; вихід віроспор. У латентній стадії вірус наче «зникає», його не можна побачити або виділити з клітини, але в цей період клітина синтезує необхідні для вірусу білки та нуклеїнові кислоти, внаслідок чого утворюється нове покоління віроспор.

Проникнення вірусів у тваринні клітини відбувається завдяки зв’язування віруса із специфічним рецептором, який розташований на плазматичній мембрані клітини. Для вірусів рослин специфічні рецептори невідомі, і вони проникають через пошкоджені поверхні клітин.

Бактеріофаги — група вірусів, які пристосувалися до паразитування всередині клітини бактерій. За будовою бактеріофаги складніші від вірусів, які паразитують у клітинах людини, тварин та рослин. Вони складаються з головки, хвостика і відростків. Зовні головка та хвостик вкриті білковою оболонкою, всередині головки міститься нуклеїнова кислота, хвостик являє собою порожнистий стрижень. Бактеріофаг за допомогою відростків прикріплюється до поверхні бактеріальної клітини та за допомогою ферментів розчиняє оболонку клітини бактерії в місці стикання з нею. Нуклеїнова кислота бактеріофага через канал хвостика впорскується в клітину бактерії. У подальшому в бактеріальній клітині починається синтез нуклеїнової кислоти бактеріофага. Врешті-решт клітина бактерії гине.

Віспа, грип, СНІД, кліщовий енцефаліт, гепатит, сказ, інфекційна жовтяниця, кір тощо — це хвороби людини, спричинені вірусами. У тварин це ящур, сказ, ентерит, інфекційний гепатит, у рослин — мозаїчна хвороба тютюну, гороху та інших культур.

Запитання для самоконтролю

1. Хто відкрив віруси?

2. Що являє собою дозріла частинка вірусу?

3. Назвіть відмінності вірусів від інших організмів.

4. З яких стадій складається життєвий цикл вірусу?

5. Яку роль відіграє оболонка вірусу?

6. Яким чином вірус проникає в клітину-хазяїна?

7. Що являють собою бактеріофаги?

8. Які хвороби людини, тварин та рослин, спричинені вірусами, ви знаєте?

Тестові завдання

Виберіть одну правильну відповідь

1. До неклітинних форм життя належать:

A) віруси;

Б) бактерії;

B) інфузорії;

Г) ціанобактерії.

2. Збудниками захворювань на гепатит та СНІД є:

A) бактерії;

Б) віруси;

B) найпростіші;

Г) гриби.

3. Існування вірусів довів:

A) Луї Пастер;

Б) І. П. Павлов;

B) І. І. Мечников;

Г) Д. Й. Івановський.

4. Бактеріофаги здатні вражати клітини:

A) грибів;

Б) тварин;

B) бактерій;

Г) водоростей.

5. Віруси спричиняють:

A) грип;

Б) ангіну;

B) малярію;

Г) дизентерію.

6. До складу вірусу не входить:

A) АТФ;

Б) ДНК;

B) РНК;

Г) білки.

7. Складовою частиною вірусів є:

A) ядро;

Б) капсид;

B) рибосоми;

Г) цитоплазма.

8. Визначте послідовність стадій життєвого циклу вірусу імунодефіциту людини.

A) Вихід вірусних частинок із клітини в кров;

Б) потрапляння вірусу в організм, взаємодія з клітиною-хазяїном;

B) збирання вірусних частинок;

Г) потрапляння вірусних частинок в організм іншої людини;

Д) проникнення в клітину, синтез вірусних нуклеїнових кислот і білків.

1
2
3
4
5