Історія України: Пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва: Додаток до програми ЗНО: навчальний посібник

48. ВОЛОДИМИРСЬКИЙ СОБОР У КИЄВІ. 1862—1896 РР.

Володимирський собор — головний храм Української Православної церкви — Київського Патріархату. Був збудований у 1862—1882 рр. Початковий проект собору склали архітектори І. В. Штром і П. І. Спарро; пізніше його переробив архітектор О. В. Беретті. У споруджені собору брали участь архітектори Ю. Бернгардт, К. Я. Маєвський, В. М. Ніколаєв.

Основна цінність Володимирського собору — це його унікальні розписи, завдяки яким храм отримав статус пам’ятки культури. Стіни храму прикрашено величезними композиціями на біблійні теми, які представляють відвідувачам історію руської церкви. Тут можна побачити фігури святих, мучеників, святителів, князів та святих дружин. Автори настінних розписів трактують мучеництво і подвижництво як обов’язок кожної людини перед Богом. На стінах храму зображено не тільки образи святих, але й історичні сюжети: хрещення князя Володимира, хрещення киян, а також портрети історичних осіб — Олександра Невського, Андрія Боголюбського, княгині Ольги.

Зовнішнє та внутрішнє оздоблення собору виконано в старовізантійскому стилі, який притаманний церквам, що будувалися за часів Ярослава Мудрого га Володимира Святого. З іншого боку, в архітектурі храму присутні риси Миколаївського стилю, який спостерігається в багатьох будівлях того часу. Шестистовпний Володимирський собор у Києві увінчано сімома золотими куполами. Довжина храму становить 55 м, ширина — 30, у висоту собор разом із хрестом сягає 49 м.

Мармур — головний матеріал, із якого виконано центральний іконостас Володимирського собору в Києві. Для оздоблення іконостасу та підлоги різнокольоровий мармур спеціально доставляли з Італії, Франції, Бельгії та Іспанії. Мозаїчні роботи виконували майстри з Венеції, а срібне приладдя для обрядів поставляла на гой момент дуже відома ювелірна фірма Хлєбнікова.