Історія України: Пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва: Додаток до програми ЗНО: навчальний посібник

36. УСПЕНСЬКА СОБОРНА ЦЕРКВА ПОЧАЇВСЬКОЇ ЛАВРИ. 1771 — 1783 РР.

За легендою, монастир заснували ченці Києво-Печерського монастиря, які втекли від нападу татар у 1240 р. Уперше згадується в документах у 1527 р. Коли в 1596 р. польська влада проголосила унію, Почаївська лавра рішуче виступає проти окатоличення православних, стійко витримуючи натиск чужих віровчень, і стає могутнім духовним центром православ’я. Розквіт монастиря пов’язаний із діяльністю ігумена Йова Заліза (1602—1651), який преобразив обитель — він увів тут обшинножиття монахів, оточив обитель огорожею, побудував сім храмів, створив друкарню для захисту православ’я.

У соборі за невеликою латунною огорожею біля першої колони знаходиться слід правої Стопи Пресвятої Богородиці. Над Стопою, подібно стародавньому вівтарю, ковчег із шовковим платом. На платі — зображення Стопи Богородиці, а за ним на стіні відлите з бронзи, прикрашене золотом і сріблом барельєфне зображення з’явлення Богоматері. Під ковчегом — на камені знаходиться слід самої Стопи, із якого б’є джерело.