Історія України: Пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва: Додаток до програми ЗНО: навчальний посібник

24. ПОРТРЕТ ПЕТРА КОНАШЕВИЧА-САГАЙДАЧНОГО З КНИГИ «ВІРШІ НА ЖАЛІСНИЙ ПОГРЕБ ШЛЯХЕТНОГО РИЦАРЯ ПЕТРА КОНАШЕВИЧА-САГАЙДАЧНОГО». 1622 Р.

Петро Конашевич-Сагайдачний — один із найславетніших і найталановитіших козацьких вождів чи полководців, що з однаковим успіхом діяв і на полі бою, і на дипломатичних теренах.

Серед інших діячів того часу П. Конашевич-Сагайдачний виділявся гострим аналітичним розумом, палким патріотизмом, глибоким розумінням завдань і перспектив боротьби, послідовністю і непохитністю в досягненні поставленої мети.

Ще в дореволюційній історіографії усталилася думка, що батька гетьмана звали Конон або Конаш. Але деякі історики, наприклад Б. Барвінський, уважають, що прізвище «Конашевич» узяте не від батька, а від одного з предків Сагайдачного. А от «Сагайдачний» — це прізвисько, дане йому козаками, як вправному лучнику. Озброєний сагайдаками вершник прикріплював з одного боку до пояса лук із налучником, а з іншого — сагайдак для стріл.

Письмові джерела засвідчують, що Петро з дитячих літ навчився володіти луком, «зброї і коня з рук не випускав». Із луком Сагайдачного зображено і на малюнку з книжки Касіяна Саковича «Вірші на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного».

У «Віршах на жалісний погреб...», на гравюрі із зображенням гетьмана на коні, є герб Сагайдачного у формі підкови, яку увінчує хрест.

Зрозуміло, що автор цієї книжки був людиною грамотною і навряд чи насмілився б тулити до гравюри із Сагайдачним абиякого герба. О тож рід Сагайдачного не лише був аристократичним, але й мав свій герб.