Географія. Міні-довідник. ЗНО

Географія материків та океанів

Материки

Африка

Площа суходолу — 30,3 млн км². Населення — 900 млн осіб. Найвища точка над рівнем моря — г. Кіліманджаро (5 895 м). Найнижча точка від рівня моря — западина Ассаль, (-155 м).

Найдовша річка — Ніл (з Кагерою), 6 671 км. Найбільше озеро — Вікторія, 669,46 тис. км². Найбільший острів — Мадагаскар.

У перекладі з латинської мови «африкус» означає «безморозний». Африка є другим за площею материком світу. Африка єдиний материк, розташований водночас у всіх чотирьох півкулях планети. Материк більшою частиною лежить між тропіками, що визначає його жаркий клімат.

Африку омивають води двох океанів: із заходу й півночі — Атлантичного, зі сходу та півдня — Індійського.

Із заходу материк омиває тепла Гвінейська течія, на південному сході — Мозамбіцька. Холодна Бенгельська течія омиває південно-західні береги та Сомалійська — східні береги материка.

З Євразією Африка зв’язана Суецьким перешийком, а Червоним морем відділена від неї. На півночі Гібралтарська протока роз’єднує береги материка та Піренейського півострова Євразії.

Крайніми точками материка є:

• північна — мис Рас-Енґела (37° пн. ш.; 10° сх. д.);
• південна — мис Агульяс (Голковий) (35° пд. ш.; 20° сх. д.);
• західна — мис Альмаді (14° пн. ш.; 18° зх. д.);
• східна — мис Рас-Гафун (11° пн. ш.; 52° сх. д.);

Береги Африки омивають Середземне та Червоне моря. Найбільшою затокою є Гвінейська. Найбільший півострів — Сомалі. Біля берегів Африки є лише один великий острів материкового походження — Мадагаскар. Вулканічне походження мають острови Мадейра, Канарські, Зеленого Мису (Кабо-Верде), Поморські. Берегова лінія порізана мало.

Серед європейців освоєння Африки у 1487-1488 рр. розпочала експедиція португальця Бартоломео Діаша, котра дісталась до мису Доброї Надії та вийшла в Індійський океан. У 1497 р. Васко да Гамі вперше вдалося дістатися до Індії, обігнувши Африку. Повертаючись назад у 1499 р. він уперше привіз у Європу чорношкірих рабів.

Вивчення внутрішніх районів Африки бере початок з першої половини XIX ст. Англійський місіонер Девіда Лівінґстона в 1840-1873 рр. відкрив витоки Нілу, здійснив першу подорож вздовж річки Замбезі й відкрив водоспад Вікторія, вперше перетнув пустелю Калахарі тощо.

Помітний внесок у вивчення континенту зробили українець Єгор Ковалевський, англієць Генрі Стенлі, росіянин Василь Юнкер.

Геологічна будова

Африка лежить більшою частиною в межах давньої Африкано-Аравійської платформи, її рельєф переважно рівнинний. Тут є виходи на поверхню твердих кристалічних порід — щитів. На сході цієї платформи розташовується Східно-Африканський рифт — зона розломів, що продовжує розширюватись, з яким пов’язані землетруси та діючі вулкани. Серед них і найвища точка материка — вулкан Кіліманджаро (5 895 м).

У північній частині рифту сформувалася гірська країна магматичного походження — Ефіопське нагір’я. Із зоною розломів пов’язані родовища магматичних порід: мідних та олов’яних руд, золота.

Гори розташовані на північному заході материка (Атлаські гори) та на південному сході та півдні континенту (Драконові та Капські гори).

За переважаючими висотами Африку умовно поділяють на дві частини: північно-західну (Низьку Африку, де висота нижче 1 000 м) та південно-східну (Високу Африку, з відмітками понад 1 000 м).

На щитах давньої платформи розташовуються Східно-Африканське плоскогір'я та Гвінейська височина, в межах яких є поклади магматичних (залізні руди, алмази, золото) та осадових уламкових.

Клімат

Африка є найжаркішим материком в світі завдяки своєму міжтропічному розташуванню. Вона лежить у межах семи кліматичних поясів (екваторіальному, двох субекваторіальних, двох тропічних та двох субтропічних).

На клімат Африки впливають постійні вітри — пасати.

Внутрішні води

Річки

Річки материка належать до басейнів Атлантичного та Індійського океанів. Понад 30 % площі материка займає басейн внутрішнього стоку.

Найбільшою річкою континенту та найдовшою річкою світу є Ніл. Він бере початок з річки Кагера.

В екваторіальній частині протікає друга за довжиною та перша за повноводністю річка Африки — Конго. Переважаюче живлення річки — дощове. Вона двічі перетинає екватор, тому Конго повноводна протягом року. Тут є відомий своїми порогами водоспад Лівінґстона.

До найбільших річок Африки належать річки субекваторіального поясу Нігер та Замбезі. Вони мають дощове живлення та чітку зміну рівня води в річці протягом року: літню повінь та зимову межень. На річці Замбезі утворився найширший водоспад світу — Вікторія, завширшки 1 800 м та заввишки 120 м.

Річки тропічного поясу маловодні з переважаючим ґрунтовим живленням. До них зокрема належать річки Оранжева та Окаванго. В Сахарі багато ваді — сухих русел річок, де вода з’являється раз на кілька років.

Озера

Більшість озер Африки розташовані в розломах-грабенах земної кори вздовж Східно-Африканського рифту та мають тектонічне походження (Вікторія, Танганьїка та Ньяса). В північній частині материка розташоване озеро Чад реліктового походження. Озеро Тана на Ефіопському нагір’ї має загатне походження.

Під великими просторами пустель сформувалися артезіанські басейни, найбільший з них — під Сахарою.

Природні зони

На рівнинах материка чітко простежується широтна зональність. Природні зони повторюються від екватора на північ і на південь.

В улоговині Конго та на узбережжі Гвінейської затоки сформувалася природна зона вологих екваторіальних лісів (гілеї).

Савани та рідколісся вкривають 40 % площі материка. Вони сформувалися на Східно-Африканському плоскогір’ї, в улоговині Чад та Калахарі в умовах субекваторіального клімату.

На північ і на південь від саван поширені великі простори тропічних пустель та напівпустель, серед яких Сахара, так званий «полюс тепла планети» у північній півкулі та Наміб — у південній.

Унаслідок різного типу руйнування поверхні Сахари сформувалися три типи пустель.

Кам’янисті пустелі (гамади) поширені на нагір’ях, плато та підвищених рівнинах, складених твердими гірськими породами.

Піщані пустелі (ерги) займають здебільшого низовинні рівнини та улоговини; тут є багато барханів і дюн. Глинисті пустелі трапляються рідше.

Зона вічнозелених твердолистих лісів і чагарників розташована на крайній півночі та півдні Африки.

Висотну поясність у зміні ландшафтів спостерігають на Кіліманджаро, Ефіопському нагір’ї, Атлаських та Драконових горах.

Населення

Населення Африки різноманітне за расовим та етнічним складом. На півночі проживають представники європеоїдної раси (араби, бербери, туареги, бури).

На південь від Сахари живуть представники негроїдної раси. У вологих екваторіальних лісах живуть пігмеї, зріст яких близько 140 см.

У басейні Нілу відомі пілоти, на сході Африки — найвищі в світі люди — тутсі, середній зріст яких сягає 200 см. Південь Африки займають бушмени та готтентоти. В екваторіальній Африці цю расу представляють також народи банту.

Представниками монголоїдної раси є малагасійці, що мешкають на острові Мадагаскар.

Сучасна політична карта

На території Африки налічують 54 держави й території (2011 р.), котрі в минулому були колоніями європейських країн. Єдина високорозвинена держава на континенті — Південно-Африканська Республіка.