Географія. Міні-довідник. ЗНО

Австралія та Океанія

Цей регіон доволі строкатий і розмаїтий. Колоніальне минуле його країн і народів донині дається взнаки. Крім Австралії, яка знаходиться на материку, усі інші країни є острівними — Вануату, Кірибаті, Маршаллові Острови, Мікронезія, Науру, Нова Зеландія, Палау, Папуа-Нова Гвінея, Самоа, Соломонові Острови, Тонга, Тувалу, Фіджі. У регіоні спостерігається прискорений розвиток транспорту, зміна просторових напрямків міжнародних потоків товарів, розвитку туризму та перетворення його на високоприбуткову галузь економіки. Регіон поступово входить до загальносвітових, глобальних процесів, стаючи їх окремим структурним елементом.

Австралія

Географічне положення. Австралійський Союз — єдина країна в світі, яка займає цілий материк. Австралія — економічно високорозвинена країна. За абсолютними розмірами ВНП вона посідає 13 місце серед країн світу. Водночас у світовому поділі праці вона має аграрно-сировинний характер. Австралія є членом ООН, Організація економічного співробітництва і розвитку та інших світових і регіональних організацій.

Населення. Нащадки іммігрантів із Великобританії, Ірландії творили англо-австралійську націю і стали ядром населення країни (80 %). Число корінних мешканців — аборигенів не перевищує 150 тис. осіб. Частка працездатного населення становить 67 %. Безробіття становить 7 %.

Незважаючи на величезні території, більше 85 % населення проживає у містах. Австралія є однією з найбільш урбанізованих країн світу. Сільське населення малочисельне. Це пояснюється своєрідною формою господарювання наявністю високопродуктивних, переважно тваринницьких, ферм, які не потребують великої кількості працівників. Середня щільність населення Австралії становить 2,4 особи/км².

Промисловість. В економіці Австралії важливе місце посідає видобувна промисловість. В останнє десятиріччя в країні зріс видобуток кам’яного вугілля, алмазів. Промислове значення має видобуток золота — щорічно понад 300 т (13 % світового видобутку). Головним районом його видобутку є Західна Австралія, Північна Територія та Квінсленд.

Сьогодні Австралія забезпечує 30 % світового виробництва алмазів (шосте місце у світі). Основне родовище розташоване у північно-східній частині Західної Австралії.

Чорна металургія має необмежені можливості для свого розвитку. Цьому сприяють наявність високоякісних руд та значні запаси коксівного вугілля. Однак обсяги виплавки чавуну і сталі незначні.

Кольорова металургія. За запасами свинцево-цинкових руд і бокситів (алюмінієві руди) Австралію відносять до країн світу, що володіють найбільшими ресурсами, а за запасами мідних, нікелевих і олов’яних руд — до країн зі значними ресурсами.

Серед галузей машинобудування виділяється автомобілебудування. Нині в Австралії домінують японські та американські компанії.

Суднобудування — відносно нова галузь машинобудування. Найбільші суднобудівні заводи та верфі розміщені поблизу Сіднея та Мельбурна.

Харчова промисловість базується на використанні власної сировини й у значній мірі орієнтується на експорт м’ясопереробної продукції.

Енергетика. Переважну більшість енергії виробляють теплові електростанції (майже 90 %), використовуючи при цьому буре вугілля.

Сільське господарство Австралії повністю забезпечує основні потреби країни і направляє на зовнішній ринок близько трьох четвертих обсягу своєї продукції. Сільськогосподарські товари забезпечують від 40 до 50 % усіх експортних доходів країни. Австралія є найбільшим світовим виробником овечої вовни, постачаючи на світовий ринок 30 % її обсягу, а також зернових, м’яса, цукру, молочних продуктів та фруктів.

Транспорт відіграє важливу роль у великій за територією та рідко заселеній країні. Протяжність залізних доріг складає 41 тис. км, автомобільних — майже 850 тис. км, з них 300 тис. км — сучасні дороги. 75 % перевезень вантажів здійснюють автотранспортом.

Зовнішньоекономічні зв’язки Австралії доволі специфічні. Як високорозвинена країна, вона постачає на світовий ринок переважно мінеральну й сільськогосподарську сировину, як і країни третього світу.

Останнім часом на експорт припадає 70-80 % валового національного продукту. Перше місце за вартістю посідає кам’яне вугілля, друге — пшениця, третє — вовна, а відтак — залізна руда.

Океанія

Склад та економіко-географічне положення. Океанія — найбільше у світі скупчення островів та архіпелагів у центральній і південно-західній частинах Тихого океану. Без Нової Гвінеї та Нової Зеландії Океанія складається із 7 000 островів.

Традиційно Океанію поділяють на три історико-етнографічні області з урахуванням їх природних особливостей.

1. Меланезія (з давньогрецької Чорноострів’я) займає західну частину Океанії. Її утворюють: Нова Гвінея, острови Санта-Крус, архіпелаг Бісмарка, Нові Гебриди, архіпелаг Луїзіада, Нова Каледонія, Соломонові острови, острови Фіджі. Площа — 525 000 км², з яких 6/7 припадає на Нову Гвінею.

2. Полінезія (з давньогрецької Багатоострів’я) простягнулася від крайнього південного заходу до східних околиць Океанії. Сюди належать: Нова Зеландія, острови Кука, Тонга, Товариства, Самоа, Туамоту, Тузалу, Маркізькі острови, Токелау, Гавайські острови, острів Пасхи тощо. Площа (без Нової Зеландії, територія якої — 268,7 тис. км²) — 26 тис. км², з яких на Гавайські острови припадає 17 тис. км².

3. Мікронезія (з давньогрецької Дрібноострів’я) займає північно-західну частину Океанії. Острови мають переважно коралове, рідше вулканічне походження. До неї входять: Каролінські, Маріанські, Маршаллові острови, острови Гілберта. Площа — 2,6 тис. км², в Океанії простягаються приблизно на 14 млн км².

Природні умови і ресурси. Більшість островів Океанії згруповані в архіпелаги, витягнуті вздовж узбереж Азії та Австралії, а далі від цих материків — переважно з північного заходу на південний схід.

На акваторії Океанії розташовані найрізноманітніші острови — від великих гористих до дрібних низовинних коралових, ледве помітних серед водних просторів. Найкрупніші острови розміщені на заході океану, дрібні та дрібчасті розкидані на всій поверхні відкритого океану.

Населення. Загальна чисельність населення — близько 15 млн осіб, з яких понад 5 млн проживає в Меланезії, майже 4,5 млн — у Полінезії, менше 0,3 млн — у Мікронезії.

Господарство. Острівні країни Океанії належать до групи найменш економічно розвинутих у світі. Це пов’язано з тим, що ще на початку 70-х років XX ст. Океанія була майже повністю колоніальним регіоном. Її економічний розвиток стримувався географічною віддаленістю островів від крупних материків та між собою.

Сільське господарство. Сільськогосподарське виробництво (переважно тропічне землеробство) є основою економіки більшості країн. У середньому в регіоні частка сільського господарства у ВНП становить 21 %, промисловість — 16 %. На селі переважає натуральне господарство, товарне виробництво певною мірою поширене у землеробстві. Дрібних фермерських господарств, великих плантаційних володінь мало.

Промисловість. Промисловість у більшості країн розвинута слабко і не задовольняє потреб внутрішнього ринку. Значна частина підприємств зайнята переробкою сільськогосподарської сировини. На невеликих фабриках виробляють кокосову олію, тютюнові вироби, чай, консервовані фрукти і соки. Фіджі — один із провідних виробників тростинного цукру (450 тис. т). Певною мірою налагоджено виготовлення одягу, взуття та інших споживчих товарів. Розвинуті традиційні ремесла: плетення кошиків, циновок, виготовлення художніх виробів з деревини та інших матеріалів, сувенірів, ювелірна справа.

Основним джерелом енергії є невеликі ТЕС, що працюють на привізній сировині, а також дизельні установки, гідроелектростанції. Найбільш забезпечені електроенергією Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Фіджі,

Транспорт. Унаслідок специфіки регіону найбільший розвиток одержало авіаційне сполучення. Міжнародні перевезення здійснюють великі авіакомпанії США, Австралії, Японії та ін. У деяких країнах створені невеликі національні авіакомпанії — «Ейр Вануату», «Ейр Науру». Функціонують 89 аеропортів з постійними рейсами.