Географія. Міні-довідник. ЗНО

Чорна та кольорова металургія, основні райони розвитку та розміщення цих галузей

Металургія — галузь господарства, що займається виробництвом металу із залізної та марганцевої руд, скрапу (відходів виробництва й брухту).

Розрізняють дві галузі металургії — чорну та кольорову. Їх розвиток і розміщення залежать від вмісту металів у породі, попиту на метал, від місць розташування сировинних та паливних ресурсів.

Чорна металургія

Чорна металургія виробляє чавун, сталь, прокат, феросплави (сплави заліза з різними легуючими домішками). Це складний процес до якого належить: видобуток залізних, марганцевих та хромітових руд; їх збагачення; видобуток допоміжних матеріалів; виробництво вогнетривких матеріалів; виробництва металургійного палива; виробництво феросплавів; виробництво чавуну, сталі та прокату; вторинна переробка чорних металів; випуск металургійних виробів промислового значення. Чорна металургія є базою розвитку машинобудування та багатьох інших галузей економіки. Значення її зростає, незважаючи на конкуренцію алюмінію та синтетичних матеріалів, залишається важливим конструкційним матеріалом. Підприємства чорної металургії тяжіють до джерел сировини й палива. Важливу роль відіграє також наявність джерел водопостачання та допоміжних матеріалів.

Упродовж другої половини XX ст. найбільшим виробником чорних металів у світі були США, а з 1982 р. на перше місце вийшла Японія, уже із 1996 р. — Китай. До значних виробників чорних металів належать Росія, Україна, Німеччина. Серед країн, що розвиваються, — Індія, Бразилія, Мексика, та ін.

Загалом чорні метали виробляють на сьогодні у 70-ти країнах світу. Одним з головних виробництв чорної металургії є виплавка сталі, майже 3/4 якої припадає на країни Азії, 16 % — на Європу, 10 % — на Америку. У Китаї виробляють близько 50 % світового виробництва сталі.

Особливістю виробництва чорних металів на сучасному етапі є їх розташування не в районах залягання залізних руд або палива, а поблизу великих транспортних вузлів Це дало змогу створити великі металургійні комбінати у Франції (Дюнкерк), Італії (Генуя, Таранто), у Німеччині (Бремен), у США (затока Делавер), в Японії (Кобе). У зв’язку з наближенням чорної металургії до споживача вона почала розвиватися у країнах, які майже не мають власних ресурсів заліза й палива (Японія, Італія, Південна Корея). Розвиток чорної металургії за останні два десятиліття уповільнився, що пояснюють зниженням металомісткості сучасного промислового виробництва, зростання затрат на технічне оновлення виробництва, загострення конкурентної боротьби на ринку металів. На сьогодні світовий обсяг становить 1665 млн т сталі, 576 млн т чавуну, видобуто 628 млн т залізної руди.

В останній період спостерігають деяке переміщення чорної металургії в країни, що розвиваються, особливо в райони видобутку високоякісної і дешевої руди. Цьому також сприяє намагання розвинених країн позбутися екологічно шкідливого виробництва.

Кольорова металургія

Кольорова металургія виробляє кольорові метали (алюміній, магній, титан, мідь, нікель, олово, сурма, ртуть та ін.) та їх сплави, рідкісні та дорогоцінні метали.

Кольорові метали найбільше використовують в обробній промисловості. Це пояснюється їх особливими властивостями: високою електро- і теплопровідністю, стійкістю проти корозії. Нині кольорова металургія продукує 70 металів із загальним обсягом понад 50 млн т щорічно. Однак найбільшим набором галузей кольорової металургії володіють такі країни, як США, Канада, Японія, Росія, Німеччина, Франція, Бельгія, Австралія. За своїми можливостями наближається до останніх Україна. Інші країни, як правило, спеціалізуються на виробництві декількох або одного-двох кольорових металів (Нідерланди, Норвегія, Угорщина, Болгарія, Польща).

На розміщення підприємств кольорової металургії випливає сировинний, енергетичний та екологічний чинники.

Алюмінієва промисловість швидко розвивається в різних країнах світу. Загальносвітове виробництво складає 58 млн т. Основним видом сировини для виробництва алюмінію є боксити, з яких отримують глинозем — напівфабрикат для виплавлення цього металу. Щорічно у світі видобувають понад 125 млн т бокситів. Найбільшими виробниками глинозему є Австралія, Китай, Гвінея та Ямайка. Загалом країни, що розвиваються, зосереджують 3/4 світових запасів бокситів, але за випуском алюмінію вони значно відстають, складаючи лише одну п’яту частину його світового виробництва. Лідером з виробництва алюмінію у світі є Китай (31,4 млн т), Росія посідає другу позицію (3,5 млн т) та Канада — третю (2,9 млн т).

В Україні виробництво алюмінію орієнтується на дешеву електроенергію та привізний глинозем (Запорізький алюмінієвий комбінат, Миколаївський глиноземний завод).

Виробництво міді. Мідь як метал досить поширений, але в природі вона перебуває у найрізноманітніших рудах (поліметалевих). Руди вважають багатими, якщо вони містять до 3 % міді. Найбільше її видобувають у Чилі (понад 3,5 млн т щорічно) і в США (майже 2 млн т). Усі мідні руди в місцях їх видобутку збагачуються, внаслідок чого отримують концентрати з умістом міді до 10-30%. Вони й служать сировиною для плавлення або рафінування міді. Мідь використовують в електротехнічній промисловості, у виробництві різних машин і приладів. Значну її кількість направляють на виготовлення кабелю, проводів, електродвигунів, телефонного обладнання, радіоапаратури, мідних сплавів. Найбільшими виробниками й споживачами міді в світі є США, Японія. Відомими виробниками рафінаду міді є США (2,5 млн т), Чилі (2,3 млн т), Японія (1,2 млн т), а також Німеччина, Канада, Китай, Замбія, Бельгія, Австралія, Іспанія. Мідна промисловість розвивається і в Центральній Європі, передусім Польщі (3,7 % світового виробництва).

Розміщення підприємств кольорової металургії мало чим відрізняється від чорної металургії. Основні мідеплавильні підприємства зосереджуються переважно в розвинених країнах. У країнах «третього світу» переважає випуск чорнового металу, який експортують у розвинені країни світу.