Географія. Міні-довідник. ЗНО

Географія промисловості світу

Промисловість — сукупність підприємств (комбінатів, заводів, фабрик, шахт тощо), на яких виробляють засоби виробництва й предмети споживання. Промисловість є основою індустріалізації економіки.

У структурі промисловості провідними галузями вважають машинобудування, металургійну та хімічну промисловість. Структуру промисловості можна розглядати як у галузевому, так і в територіальному аспектах.

Промисловість поділяють на дві великі групи: видобувну й обробну. До видобувної промисловості належать галузі, що отримують свій предмет з природи. До обробної промисловості належать галузі, обробляють сировину й матеріали. Загалом промисловість поділяють на десятки галузей.

Територіальна структура промисловості — це склад і співвідношення взаєморозміщених та в певний спосіб поєднаних промислових підприємств, інших територіальних утворень виробничої та соціальної інфраструктури, пов’язаних з промисловим виробництвом.

Світова паливно-енергетична система

Паливно-енергетичний комплекс — це складний міжгалузевий комплекс видобутку й виробництва палива та енергії, їхнього транспортування, розподілу й використання. До складу цієї системи входять паливна промисловість (нафтова, газова, вугільна, сланцева, торфова) та електроенергетика, які тісно пов’язані з усіма галузями господарства. Основні первинні джерела енергії — це нафта, вугілля, природний газ, гідроенергія. Частка решти джерел (дрова, торф, енергія Сонця, вітру, геотермальна енергія) у загальному енергоспоживанні становить кілька відсотків.

Розміщення електроенергетики світу зумовлена як природними, так і соціально-економічними факторами. Робота електроенергетики оцінюється за показниками рівня забезпеченості країн енергоносіями, рівня енергоспоживання в окремих країнах, пропорціями паливно-енергетичного балансу країн і світу в цілому.

Вугільна промисловість

Роль вугілля у паливно-енергетичному балансі світу в XX — на початку XXI ст. поступово зменшувалася. Цей процес тривав з середини 70-х рр. XX ст., коли у зв’язку з підвищенням цін на нафту знову зросла роль традиційних джерел енергії, яким завжди було вугілля, на цей же час припадає збільшення його видобутку для використання на теплових електростанціях. Правда, для деяких країн світу та окремих континентів ця частка є значно вищою.

Приблизно 66 % кількості розвіданих запасів припадає на економічно розвинені країни. Серед окремих країн за запасами вугілля виділяють США, ПАР, Австралію.

Світові запаси вугілля становлять 890 млрд т. У Азії сконцентровано 36 % світових запасів вугілля, у Америці — 30%, Австралії та Океанії — 17% , Європі — 14 % та Африці — 3 %.

Вугілля видобувають закритим (шахтним) та відкритим (кар’єрним) способами. Світовий видобуток вугілля становить близько 8 млрд т. До найбільших басейнів та районів видобутку вугілля належать: Верхньосілезький (Польща), Кузнецький (Росія), Карагандинський (Казахстан), Північно-Східний (Китай), Східний (Індія), Аппалацький (США), Південно-Східний (Австралія). Світовими лідерами з видобутку є Китай та Індія.

Значні можливості для розвитку вуглевидобутку мають Індонезія, Бразилія, Венесуела, Південна Африка, Мексика, Туреччина та інші країни.

Найбільші країни-виробники вугілля є й найбільшими його споживачами. Тому обсяг зовнішньоторговельних поставок вугілля відносно невеликий. На світовий ринок надходить до 10 % загального видобутку вугілля.

Вуглевидобуток зазнав значних територіальних змін. Так, у США видобуток вугілля змістився на захід — у гірські штати. У Китаї значно зріс видобуток вугілля у приморських районах, які наближені до морських портів. Індія характеризується високою концентрацією вугільної промисловості на північному сході півострова. В Європі не відбулось якихось особливих територіальних зрушень, закривають лише нерентабельні шахти на відпрацьованих пластах і будують нові, більш потужні та високомеханізовані.

Нафтова промисловість

Нафтова промисловість є специфічною галуззю. Вона відчутно впливає на все світове господарство.

Розвідані запаси нафти у світі складають 240 млрд тонн. За їх запасами серед регіонів світу на першому місці — Південно-Західна Азія (46 %), на другому — Південна Америка (20 %), на третьому — Північна Америка (14 %), інші країни Азії та Росія (12%), Африка (7%) Європа, Австралія і Океанія (1%). 2/3 світових запасів припадають на 5 країн — Венесуелу, Саудівську Аравію, Канаду, Іран та Ірак.

Щодо видобутку нафти, то її географія під кінець століття значно змінилася. Якщо на початку XX ст. нафту видобували у 20 країнах світу, то у середині сторіччя їх кількість перевищила 40. При цьому основними виробниками нафти були США, колишній СРСР, країни Близького Сходу та Венесуела. На початку XXI ст. уже нараховували 80 нафтовидобувних країн. На сьогоднішньому етапі за видобутком нафти у світі виділяють країни Саудівська Аравія , США, Росія, Канада, Китай. У 2014 р. у світі було видобуто 4,3 млрд т нафти. Загалом країни, що розвиваються, видобувають понад половину сирої нафти світу, а країни ОПЕК — близько 40 %. Основна частина експорту (понад 80 %) теж припадає на цю ж групу країн.

У світі функціонує понад 700 нафтопереробних заводів з потужністю, що перевищує 3,6 млрд т.

Нафтопереробні підприємства виробляють із сирої нафти нафтопродукти, що використовують як паливо, мастильні матеріали, розчинники, шляхове покриття, нафтотехнічну сировину тощо. Вони розташовані, в основному, у провідних розвинених країнах. Серед окремих країн вперед ведуть США — 21 %, розвинені країни Європи — 22 %, Японія — 6 %. Виділяють райони зосередження нафтопереробної промисловості — узбережжя Мексиканської затоки, район Нью-Йорка, Роттердам у Нідерландах, Південну Італію, узбережжя Токійської затоки в Японії, узбережжя Перської затоки, Венесуелу, Поволжя у Росії, Україну, Азербайджан, Румунію та ін.

Останнім часом потужності нафтопереробних підприємств США, високорозвинених країн Європи і навіть Японії зменшуються. В Європі за останніх 10 років вони скоротилися майже наполовину, а у США — на 20 %. Це пов’язано зі зростанням імпорту в ці країни готових нафтопродуктів. Зате потужності нафтопереробних заводів у країнах, що розвиваються, зростають. За останніх тридцять років їх потужність зросла більш, ніж утричі, сягнувши понад 40 % світових потужностей нафтопереробних заводів.

Газова промисловість

Частка природного газу у структурі світового споживання енергоресурсів на початок XXI ст. становив 21,0%. Особливе значення природний газ має для Північної Америки (25,0 % у структурі споживання енергоносіїв), Західної Європи, а також для країн Близького Сходу. Використання природного газу пов’язане зі значними перевагами, порівняно з іншими видами палива: невеликі витрати на видобуток, дешевизна транспортування, незначне забруднення довкілля при спалюванні. У Західній Європі на його основі виробляють аміак та азотні добрива, метанол, ацетилен (Франція, Італія), сажу (Франція, Нідерланди) і т. п.

Розвідані запаси природного газу становлять 215 трлн м³. Із окремих регіонів виділяють Південно-Західну Азію (34 %), інші країни Азії та Росію (41%), Африку (8%), Північну Америку (6%), Південну Америку (4%), Європу (2%) та Австралію та Океанію (2%). Серед окремих країн світу великими запасами природного газу володіють Російська Федерація (24%), Іран (16%), Катар (12%), Туркменістан (8%), США(5%), Саудівська Аравія (4%), ОАЕ та Венесуела (по 3%), Алжир та Нігерія (по 2%).

Світовий видобуток природного газу має тенденцію до постійного зростання. Серед окремих країн за обсягом видобутку природного газу у першу десятку входять: США — 769 млрд. м³, Росія — 650 млрд м³, Іран — 177 млрд. м³, Катар — 164 млрд. м³, та Канада — 160 млрд. м³.

Значна частина видобутку природного газу зосереджена у промислово розвинених країнах. Тим часом, у розвинені країни світу одну третину необхідного їм газу ввозять. Основними експортерами природного газу у світі є Росія, Катар, Норвегія та Канада. Найбільшим споживачем природного газу є США.

Електроенергетика світу

Електроенергетика включає виробництво різних видів електроенергії, її транспортування, теплові мережі, котельні та інші об’єкти. Усі електростанції поділяють на гідроелектростанції, теплові, атомні й геотермальні. Електростанції можуть працювати на традиційному паливі (вугілля, мазут, природний газ, сланці), атомні й геотермальні — на нетрадиційному. Виробництво електроенергії у світі зростає дуже швидко.

Незважаючи на повсюдне використання електричної енергії, її виробництво поширене нерівномірно. Перше місце серед країн світу з виробництва електроенергії посідають — Китай (понад 5 682 млрд кВт • год), друге — США (понад 4 324 млрд кВт• год), третє — Індія (1 368 млрд кВт • год).

Універсальним типом електростанцій у світі є теплові електростанції, на які припадає понад 65 % світового виробництва електроенергії. На ТЕС майже всю електроенергію виробляють у Південній Африці, Польщі, Австралії, Нідерландах та Казахстані. На другому місці — гідроелектростанції. Питома вага їх у виробництві електроенергії становить 17 %, а атомних електростанцій — 11%. Атомні електростанції, які використовують транспортабельне паливо — уран, розташовуються незалежно від паливно-енергетичного чинника та орієнтуються на споживача. За даними МАГАТЕ у 2002 р. у 33 країнах світу діяло 436 реакторів загальною потужністю 370 млн кВт.