Географія. Міні-довідник. ЗНО

Географія світових природних ресурсів

Природні ресурси — це природні об’єкти та явища, які використовують або можуть використовувати для прямого та непрямого споживання; вони сприяють створенню матеріальних багатств, відтворенню трудових ресурсів, підтриманню умов існування людства та підвищенню якості життя. За видами природні ресурси поділяють на мінеральні, кліматичні, біологічні (флористичні та фауністичні), земельні, водні, рекреаційні та ін. Крім того, їх можна групувати й за іншими ознаками — за вичерпністю (вичерпні та невичерпні), за можливістю самовідновлення та культивування (відновлювані й не відновлювані), за темпами відтворення (відтворювані та невідтворювані), за можливістю заміни одних ресурсів іншими: замінні (метал — пластмасою або ін.) та незамінні (атмосферний кисень для дихання). Слід зазначити, що з розвитком людства видовий перелік природних ресурсів постійно зростає (геотермальні, космічні та ін.).

Мінеральні ресурси — це група природних речовин мінерального походження, які використовують у господарській діяльності. У світі налічують близько 200 видів корисних копалин, які поділяють на паливні, рудні та нерудні.

До паливних ресурсів належать кам’яне й буре вугілля, нафту, газ, уран, сланці, торф. Серед паливних ресурсів провідне місце належить вугіллю. Із загальних ресурсів вугілля приблизно 60% припадає на кам’яне вугілля і 40 % — на буре. Понад 90 % усіх вугільних ресурсів містяться у північній півкулі (головним чином на північ від 30° пн. ш.). Найбагатшими на вугілля є Азія (54 %), Північна Америка (28 %) та Європа (9 %).

Значна частина світових запасів вугілля сконцентрована у 10 найбільших басейнах. Найбільшими басейнами є Апалачський (США), Рурський (Німеччина), Сілезький (Польща), Кузнецький, Кансько-Ачинський, Тунгуський (Росія), Фушуньський (Китай). За різними даними достовірні запаси становлять 900 млрд т. За сучасних темпів видобутку розвідані промислові запаси можуть забезпечити потреби людства на 250 років.

Завдяки відносній дешевизні видобутку, високій калорійності, зручності у використанні важливе значення мають нафта й газ. Сьогодні запаси нафти оцінюють приблизно у 240 млрд т. Розвідані запаси природного газу у світі досягли 215 трлн м³. Розміщення запасів нафти й газу в світі дуже нерівномірне. Якщо в економічно розвинутих країнах забезпеченість розвіданими запасами нафти становить усього 10-12 років, то в країнах, що розвиваються, у середньому 80 років, а у країнах Близького та Середнього Сходу — 120-180 років. Основні запаси нафти зосереджені у країнах ОПЕК.

Поклади природного газу доволі часто поширені разом з покладами нафти. Найбільші вони у Росії, Ірані, Туркменістані, країнах Близького Сходу, США, Канаді, Індонезії.

Серед багатьох тисяч родовищ нафти й природного газу особливе місце посідають родовища-гіганти із запасами понад 1 млрд т нафти та 1 трлн м³ газу у кожному. Таких гігантських родовищ нафти у світі всього близько 50. Газових родовищ-гігантів у світі близько 20, однак містять вони понад 70 % усіх запасів.

Уран доволі поширений у земній корі. Його потенційні ресурси становлять близько 10 млн т. Найбільші запаси мають Австралія (25% світових запасів), Казахстан, Росія, Канада, Південна Африка.

Найбільші запаси торфу — у Росії (Західний Сибір та північні райони Європейської частини), Ірландії, Німеччині, Польщі, Канаді, Фінляндії.

Рудні корисні копалини поділяють на руди чорних та кольорових металів. До руд чорних металів належать залізні, марганцеві та хромітові руди. Руди чорних металів поширені нерівномірно. Найбільшими запасами залізних руд володіють США, Канада, Україна, Індія, Болівія — у цих країнах сконцентровано 70% світових запасів. Провідною країною за видобутком залізних руд у світі є Китай, який водночас й найбільшим її споживачем та імпортером.

Марганець використовують для покращення якості чавуну та сталі. Марганцеві руди поширені теж нерівномірно. 2/3 світових запасів марганцю припадає на Південну Африку, Україну та Австралію. Потужні родовища марганцю є у Китаї, Габоні , Індії та Бразилії. На Південні у Африку та Зімбабве припадає близько 80 % світових запасів хромітів.

З кольорових металів найбільше значення мають мідь і алюміній. Найбільші в світі родовища мідної руди є в США у районі Великих озер. Виділяють «мідний пояс», що розташований у південно-східній частині басейну р. Конго, простягаючись на 500 км. (ДР Конго, Замбія, Південна Африка). Значні поклади мідної руди та зв’язаної з нею молібденової руди є в Андах (Чилі, Перу), на Уралі, у східній частині Казахстану.

Сировиною для виробництва алюмінію є боксити (від назви французького міста Бокс, де вперше було виявлено цю сировину). Хоча алюміній є найпоширенішими у природі металом, 2/3 світових запасів його зосереджені у п’яти країнах: Австралії (29% світових запасів), Гвінеї (21%), Ямайці, В’єтнамі та Бразилії. Крім того, значні запаси бокситів є у Гані, Камеруні, Гайяні та Малайзії.

Більша частина світових запасів олов’яних руд міститься у так званому «олов’яному поясі», що простягається східними територіями Росії, Китаю через Тайланд, Малайзію та Індонезію.

Свинцево-цинкові руди зосереджені, здебільшого, у високорозвинутих країнах: Канаді, США, Австралії, Франції, Іспанії, Польщі.

За промисловими запасами золота виділяються Південна Африка, Австралія, США, Росія, Канада, Зімбабве. Найбільші запаси, переважно ювелірних алмазів, — також у ПАР. У басейні річки Касаї (Заїр) — найбільші розсипи технічних алмазів. З інших регіонів світу за запасами алмазів виділяються Росія (Якутія), Ангола та Ботсвана.

Нерудні корисні копалини — будівельні матеріали, хімічна сировина та інші мінеральні ресурси. Найуживанішими будівельними матеріалами є глина, пісок, камінь. Поширені вони повсюдно. Серед хімічної сировини варто виділити сірку. Найбільше родовище самородної сірки є на Іранському нагір’ї, великі — у Чилі, США, Польщі, Україні.

Кам’яна сіль має досить значне поширення, проте варто виділити родовища в Україні (Донбас), Білорусії, США, оз. Магаді в Кенії. У Мертвому морі (Ізраїль) містяться найбільші в світі поклади калійної солі. Загалом запаси солі на Землі практично невичерпні. Унікальні родовища селітри та йоду розташовані у пересохлих водоймах пустелі Атакама (Чилі). Найбільшим зосередженням фосфоритів є Південно-Атласько-Сахарський фосфоритоносний пояс, половина запасів якого припадає на Марокко.

Земельні ресурси — це землі, що використовують або можуть використовувати в різних галузях господарства, що характеризуються територією, якістю ґрунтів, рельєфу та ін. Вони становлять 134 млн км² (13,4 млрд га), або 26,2 % загальної площі поверхні Землі. У структурі земельного фонд світу виділяють: сільськогосподарські угіддя — 4,6 млрд га (35,0 % земельних ресурсів планети); ліси та чагарники — 30 %, землі населених пунктів, промислових об’єктів та шляхів сполучення — 3 %.

Найвищою часткою сільськогосподарських угідь вирізняється Західна Європа. Із окремих країн світу найбільші розміри оброблюваних земель мають США (190 млн га), Індія (160), Росія (134), Китай (95), Канада (46), Казахстан (36), Україна (34).

Рівень землезабезпеченості населення на різних материках і країнах світу неоднаковий. Найбільшим він є в Австралії (2 та оброблюваних земель на людину), Північній та Південній Америці (0,7 га), найнижчою — у Європі (0,3 га) та Азії (0,15 га). Дуже гостро стоїть проблема землекористування в Японії та Єгипті (0,04 га), Індонезії та Китаї (0,07-0,08 га). Але «земельний голод» світу не загрожує, позаяк зростає інтенсивність землеробства, а в деяких країнах є великі резерви для освоєння нових земель.

Водні ресурси — це поверхневі та підземні води, які використовують або можуть використовувати у господарській діяльності. Загальні запаси води на Землі становлять 1 386 млн км³. На кожного жителя планети припадає приблизно 270 млн м³ води. Однак 96,5 % загальних запасів становлять солоні води Світового океану, ще приблизно 1 % — солоні підземні води та озера. Ресурси прісної води становлять лише 2,5 % від загальних. Основна частина прісних вод міститься у льодовиках (68 %), підземних водах (30,9 %). Ріки, які у першу чергу задовольняють потреби людства у воді, містять лише 0,1 % прісних вод.

Світове водоспоживання становить приблизно 5 000 км³. Головним споживачем води у світі було і залишається сільське господарство (69 % загального споживання та 89 % безповоротного). Друге місце займає промисловість (21,5 % і 3 %), третє — комунальне господарство (6 % і 2 %).

Найкраще забезпечена водними ресурсами Південна Америка, відносно непогано — Північна Америка та Європа. В Азії та Африці при високій середній водозабезпеченості є дуже багато аридних територій, на яких проживає 800 млн осіб. Наявні тут водні ресурси вже тепер не можуть забезпечувати мінімальні потреби населення у прісній воді.

Загальною світовою тенденцією є скорочення забезпеченості водними ресурсами. Саме тому людство активно розробляє шляхи вирішення цієї проблеми.

Лісові ресурси — це деревні, технічні, харчові, кормові, лікарські й інші ресурси, а також корисні природні властивості лісу (захисні, водоохоронні, оздоровчі тощо). Світові лісові ресурси характеризуються такими показниками як лісистість, лісові площі та запаси деревини.

Найвища лісистість у Латинській Америці, а найнижча в Азії, Австралії та Океанії. Найбільші лісові масиви розташовані в зоні тропічних лісів помірного поясу. Найбільшими лісовими площами володіють Росія, Бразилія, Канада, США, Китай, Індонезія та Австралія.

Найвищу лісистість серед країн світу мають Суринам, Гана та Габон (понад 80%). Менше 1% залісненості у Кувейті, Алжирі, Ісландії, Саудівській Аравії. До практично безлісих країн належать Катар, Єгипет, Оман.

Площі лісів мають тенденцію до зменшення — щорічно вони скорочуються на 0,6 %. Унаслідок цього в середині XX ст. на одного жителя припадало 2 га лісу, а на початок 90-х років — лише 0,8 га.

Ліси світу утворюють два головних пояси — північний і південний. Площа північного лісового поясу — 2 млрд га. Найбільші лісові площі у цьому поясі розташовані у межах Росії, Канади, США. Хвойними породами зайнято 67 % усієї лісової площі, а листяними — 33 %. Приріст деревини відбувається доволі повільно.

Вологі тропічні ліси становлять 2/3 площі усіх тропічних лісів. Найбільше їх у Латинській Америці, потім в Азії та Африці. Майже 3/4 усіх вологих тропічних лісів росте у 10 країнах — Бразилії, Індонезії, Заїрі, Перу, Колумбії, Індії, Болівії, Папуа-Новій Гвінеї, Венесуелі, М’янмі. Для цих лісів характерний високий приріст деревини, значно вищий, ніж у помірній зоні.

Рекреаційні ресурси — це природні та антропогенні об’єкти, які можуть бути використанні для потреб туризму, лікування, відпочинку.

До цих ресурсів відносять компоненти природного середовища: клімат, ландшафти, поверхневі та підземні води, рослинність і т. п., які використовуються для лікувально-оздоровчих, пізнавальних та спортивних потреб. Для проведення відпочинку використовують також природні національні парки, заповідники, пам’ятники природи, історико-архітектурні пам’ятники тощо.

До основних видів рекреаційних ресурсів належать: 1) узбережжя теплих морів; 2) береги річок, озер та водосховищ; 3) лісові та лучні масиви; 4) передгір’я та гірські країни; 5) міста — столичні та історичні центри; 6) міста-курорти або курортні місцевості; 7) релігійно-культурні комплекси та окремі споруди, розташовані у межах і поза межами населених пунктів; 8) давні міста, фортифікаційні споруди.

Ресурси Світового океану. Виділяють такі основні групи цих ресурсів: морська вода, мінеральні ресурси дна, енергетичні ресурси, біологічні ресурси. У Світовому океані міститься основна частина водних ресурсів Землі. У багатьох аридних країнах здійснюють опріснення морської води. У майбутньому води Світового океану стануть основним джерелом води для потреб людини. У морській воді є велика кількість мінеральних речовин. Головною з них є кам’яна сіль, яка міститься в кількості 20 млн т на 1 км³ води.

Серед мінеральних ресурсів дна Світового океану перше місце належить нафті й газу, які дають понад 90 % прибутків, що одержують нині від видобутку морських корисних копалин. За даними ООН, на морському дні є 43 млрд т алмазів, 358 млрд т марганцю, 7,9 млрд т міді, 5,2 млрд т кобальту. Цих запасів вистачить на десятки тисяч років.

До енергетичних ресурсів Світового океану належать енергія припливів та відпливів, хвиль, морських течій, термальних градієнтів та ін. Потенційним джерелом енергії є ізотоп водню — дейтерій, запаси якого становлять майже 300 млрд т.

Біологічні ресурси Світового океану (рослинний і тваринний світ) становлять 43 % біомаси планети. Рослинні ресурси океану оцінюють у 430 млрд т за рік. У водах океану близько 20 тис. видів рослин та 180 тис. тваринних організмів.

Ресурсозабезпеченість і ресурсозбереження

Ресурсозабезпеченість — це співвідношення між величиною природних ресурсів та їх використанням. Вона виражається у роках, впродовж яких вистачить певних ресурсів або їх запасами в розрахунку на одну людину.

Найкраще забезпечені природними ресурсами великі за територією країни — Росія, США, Канада, Китай, Бразилія, Австралія. Однак у світі немає жодної країни, яка повністю б забезпечувала свої потреби за рахунок власних ресурсів. Такі країни як Японія, ФРН, Бельгія майже повністю залежать від імпорту природної сировини.