Географія. Міні-довідник. ЗНО

Причорноморський економічний район

ЕГП і загальна характеристика району

Причорноморський економічний район займає південну частину України. До його складу входять АР Крим, Одеська, Миколаївська та Херсонська області. Його площа становить 113 тис. км² (18,7 % площі України). З 2014 р. статистична інформація щодо Криму відсутня.

У районі розвинене машинобудування (зокрема виробництво суден та сільськогосподарської техніки), рекреаційний комплекс, багатогалузева харчова промисловість, високотоварне сільське господарство з високою часткою посівів зернових, тютюну та ефіроолійних культур, садів, виноградників. На район припадає 28 % виробництва ковальсько-пресового устаткування, 39 % консервних виробів, 16 % хімічних добрив України. Тут сконцентровано до 90 % українського виробництва вин.

Причорноморський економічний район має вихід до Чорного та Азовського морів. В цьому районі розташовуються найпотужніші українські порти (Чорноморськ, Одеса, Южний), що дозволяє району й Україні загалом, підтримувати контакти зі 172 країнами світу. Придунайське розташування району дає змогу підтримувати дешеве річкове сполучення з багатьма європейськими країнами (Румунією, Болгарією, Угорщиною, Сербією, Словаччиною та ін.).

Проблемою функціонування району є анексія території Криму, що суттєво порушує існуючі господарські, населенські та соціально-культурні зв’язки, котрі сформувалися в межах території району.

Населення

Загальна чисельність населення району становить 6,6 млн осіб (14 % населення України). Пересічна щільність становить 58 осіб/км², що є меншим від пересічного українського показника. Тут розташована одна з найменш заселених областей України — Херсонська (38 осіб/км²).

Природний приріст від’ємний (-5,7 %о). Однією з головних причин скорочення населення є досить висока частка людей старшого віку (23 %).

Причорноморський економічний район відноситься до багатонаціональних. Частка українців становить 52,5 %, росіян — 37 %, кримських татар — 2 %; тут проживають також болгари, євреї, гагаузи, молдавани, білоруси, караїми та ін.

Частка міського населення району становила 64,3 %. Найбільші міста: Одеса (понад 1 млн осіб), Миколаїв (500 тис. осіб), Севастополь (345 тис. осіб) і Сімферополь (340 тис. осіб), Херсон (300 тис. осіб), Керч (145 тис. осіб), Євпаторія (107 тис. осіб).

Природні умови та ресурси

У рельєфі території виділяється Причорноморська низовина та Гірський Крим.

Клімат району характеризується певними контрастами й характеризується кількома типами: від помірно теплого до субтропічного. Причорноморська низовина і степовий Крим характеризуються помірно континентальним кліматом з теплим літом і помірною зимою. Опадів на рівнинах випадає від 330 мм (Дніпровські піски, що є абсолютним мінімумом для України) до 450 мм. У Гірському Криму кількість опадів сягає 1 200 мм. Часто бувають посухи, що супроводжуються суховіями та пиловими бурями, які завдають шкоди сільському господарству.

Гідрографічна мережа району характеризується найменшою щільністю в межах України, хоч тут і протікають такі великі ріки як Дніпро, Дунай, Дністер та Південний Буг з притоками. Також у межах району розташована південна частина Каховського водосховища; вздовж узбережжя є великі лимани (Дністровський, Бузький, Хаджибейський).

Ґрунтовий покрив представлений опідзоленими чорноземами у північно-західній частині та малогумусними чорноземи й темно-каштановими слабосолонцюватими ґрунтами. Гірський Крим укритий бурими лісовими, а також гірсько-лучними та коричневими гірськими ґрунтами. На Південному березі Криму ґрунти червоноземні.

Мінерально-сировинна база району. Серед металічних корисних копалин важливе значення мають залізні руди (Керченський басейн).

У районі зосереджена понад половина державних запасів флюсових вапняків — Балаклавське, Старокримське (АР Крим).

Велике значення в районі відіграє ропа та лікувальні грязі озер та лиманів, води яких містять сполуки Натрію, Хлору, Брому. Серед них озера Сиваш, Лакське, Куяльницький і Хаджибейський лимани.

Паливні мінеральні ресурси представлені Причорноморським нафтогазоносним районом. Серед найбільших родовищ слід назвати Глібівське, Задорненське, Джанкойське; Стрілківське, Фонтанівське, Оленівське газові (АР Крим), Штормове, Голіцинське (шельф Чорного моря), Східно-Саратське (Одеська область) та Зміївське (шельф Чорного моря) — нафтове.

Господарський комплекс району

У загальнодержавному поділі праці Причорноморський економічний район спеціалізується на виробництві продукції сільського господарства (зерна, соняшнику, овочів, фруктів, винограду, вовни), харчової промисловості (плодоовочевих консервів, виноградних вин, шампанського, коньяку, ефірної олії, тютюнових виробів), рибної та легкої (бавовняних, вовняних тканин) промисловості, випуску продукції машинобудування (судна, верстати, преси, сільськогосподарські машини) та хімії (бром, лак, кальцинована сода, діоксид титану), на курортно-рекреаційному господарстві. Міжнародною спеціалізацією району є морський та залізничний транспорт.

Специфічна й великомасштабна міжрайонна та міжнародна спеціалізація району — рекреаційний комплекс. Територія району входить до складу Південного рекреаційного району України.

Легка промисловість представлена Херсонським бавовняним комбінатом, Севастопольською фабрикою спортивних трикотажних виробів, Одеською джгутовою фабрикою, швейним об’єднанням «Евіс» (Миколаїв) та ін. Взуттєва промисловість розвинута в Одесі, Миколаєві, Сімферополі. Значні потужності для виробництва парфумерно-косметичної промисловості має підприємство в Миколаєві.

Ключовим у районі є машинобудівний комплекс. Його профіль становить випуск велико- та малотонажних суден, потужних земснарядів, плавучих кранів, доків, металорізальних верстатів, кукурудзозбиральних комбайнів, тракторних плугів, устаткування для харчової промисловості, важких кранів, будівельно-шляхових машин, телевізорів та електротехніки, поліграфічних машин. Суднобудування зосереджено в Миколаєві та Херсоні, судноремонт — в Одесі, Чорноморську, Ізмаїлі, Кілії, Херсоні. Верстатобудування розвинене в Одесі. Енергетичне та електротехнічне машинобудування розвинуте у Новій Каховці, Первомайську, Одесі, Сімферополі, Херсоні. Приладобудування і виробництво інструментів зосереджені у великих містах: Одесі, Миколаєві. Сільськогосподарське машинобудування району спеціалізується на виробництві кукурудзозбиральних комбайнів (Херсон), тракторних плугів (Одеса), іригаційного устаткування (Джанкой).

На основі ропи Сиваша, солоних озер на заході Криму та довізної сировини (нафта, сірчаний колчедан, апатит, ільменіт), розвивається хімічна промисловість. Бромне виробництво пердставлене у Яни Капу, хімкомбінат у м. Саки, суперфосфатний, азотно-туковий, хіміко-фармацевтичний, лакофарбовий заводи в Одесі.

Металургійний комплекс розвивається на основі Керченського залізорудного басейну та представлене Камиш-Бурунським залізорудним комбінатом, її збагачення та агломерування проводиться на маріупольському заводі «Азовсталь». У Миколаєві розташований глиноземний завод.

Паливно-енергетичний комплекс. На місцевих гідроресурсах працює Каховська ГЕС на Дніпрі та малопотужні Первомайська, Констянтинівська і Вознесенська на Південному Бузі. Основну частку електроенергії виробляють на ТЕС і ТЕЦ (Сімферопольська, Камиш-Бурунська, Севастопольська, Одеська, Миколаївська, Херсонська). Працює Південноукраїнська АЕС. З 2006 р. функціонує Ташлицька ГАЕС (поблизу Південноукраїнська).

Сільське господарство. Район є житницею України. Площі, зайняті зерновими культурами, займають майже половину від посівних площ району. Серед технічних культур провідне місце посідають соняшник, ефіроолійні (коріандр, троянда, лаванда, шавлія та ін.), тютюн, цукровий буряк. Міжрайонне значення мають овоче-баштанні культури (помідори, перець, баклажани, кабачки, кавуни й дині). Овочівництво активно розвивається навколо міста-мільйонера Одеси, великих центрів консервної промисловості (Херсон, Ізмаїл) та на південному-заході Криму. Баштанні продовольчі культури культивують повсюдно. Садівництво поширене на всій території району, але особливо в АР Крим.

Основні галузі тваринництва — скотарство, молочно-м’ясного та м’ясо-молочного напрямку, свинарство, вівчарство, птахівництво, бджільництво і шовківництво. Район є найважливішим в Україні за виробництвом тонкорунної вовни.

На потужній сільськогосподарській ресурсній базі активно розвивається харчова промисловість. Особливе значення мають виноробна, рибна, овочеконсервна, м’ясна, молочна й олійно-жирова промисловість.

Виноробна промисловість — одна з найбільш розвинутих галузей харчової промисловості району. Спеціалізовані підприємства первинного виробництва зосереджені переважно на Південному узбережжі та передгірних районах Криму (Новий Світ, Коктебель, Масандра, Бахчисарай), а також у Придніпров’ї та південно-західній частині Одеської області (Нова Каховка, Одеса, Шабо, Білгород-Дністровський).

Виробництво плодоовочевих консерв представлено в Херсоні, Ізмаїлі, Одесі та Сімферополі; тютюново-ферментаційна промисловість діє в Ялті, Феодосії, Сімферополі; ефіроолійна — у Сімферополі, Алушті, Судаку; олійно-жирова — в Одесі, Херсоні, Миколаєві, Вознесенську; цукрова — Подільську, Одесі.

У Причорноморському економічному районі найбільший у країні рибопереробний комплекс, який використовує ресурси Азово-Чорноморського басейну. Найбільші центри рибної промисловості: Генічеськ, Одеса, Керч, Севастополь, Білгород-Дністровський.

Найбільші підприємства м’ясної промисловості зосереджені переважно у великих містах: Одесі, Миколаєві, Херсоні, Сімферополі, Севастополі, а також у Феодосії, Євпаторії, Бєлгороді-Дністровському, Новій Каховці, Вознесенську. Підприємства маслоробної, молочної і сироварної промисловості розташовані в районах розвинутого молочного скотарства й у великих містах.

Транспортний комплекс

Охоплює всі види транспорту.

Винятково важливу міждержавну роль відіграє морський транспорт. Найбільшими портами є Чорноморськ, Южний, Одеса, Херсон, Миколаїв. Для раціоналізації перевезень збудована поромна переправа Іллічівськ — Варна. Діє також залізничний паром через Керченську протоку. Добре розвинений річковий транспорт на Дніпрі, Дунаї та Південному Бузі. Головні порти: Херсон, Нова Каховка, Ізмаїл, Кілія.

Серед сухопутних видів транспорту виділяють залізничний. Основні залізничні магістралі: Одеса — Київ, Миколаїв — Знам’янка — Харків, Херсон — Дніпропетровськ, Севастополь — Сімферополь — Харків, Одеса — Львів, Одеса — Миколаїв — Херсон — Джанкой — Керч.

Загальна довжина автомобільних шляхів перевищує 25 тис. км. Серед основних автомагістралей загальнодержавного та міждержавного значення слід назвати: Миколаїв — Одеса — Кишинів; Миколаїв — Херсон — Сімферополь; Одеса — Ізмаїл; Одеса — Київ — Москва.

За винятком газопроводів Глібівка — Сімферополь — Севастополь та Джанкой — Сімферополь, усі інші трубопроводи розпочинаються за межами району і мають міжрайонне або міждержавне значення: газопровід Шебелинка — Дніпропетровськ — Одеса — Кишинів, нафтопроводи Гнідинці — Прилуки — Кременчук — Херсон, Одеса — Броди, Самара — Лисичанськ — Кременчук — Херсон, аміакопровід Тольятті — Горлівка — Одеса.