Географія. Міні-довідник. ЗНО

Соціальна сфера

Галузева структура, значення

До соціальної сфери належать галузі, організації та підприємства, які безпосередньо полегшують побут кожної людини, дають їй можливість здобути освіту й підтримують щоденну працездатність. Це: освіта, наука, культура, торгівля, житлово-комунальне господарство, охорона здоров’я, фізична культура, спорт, соціальне забезпечення, громадське харчування, пасажирський транспорт, зв’язок.

Рекреаційно-туристичне господарство

У соціальній інфраструктурі важливе значення має рекреаційно-туристичне господарство. Його основою є рекреація — заходи, спрямовані на використання вільного від роботи часу для оздоровлення, лікування, розваг, культурного розвитку, спортивної діяльності.

До закладів рекреації належать санаторії, курорти й пансіонати, будинки та бази відпочинку, санаторії-профілакторії, туристичні бази тощо. Найбільше рекреаційних закладів зосереджено в Криму, Карпатах, на узбережжі Чорного та Азовського морів.

У структурі рекреаційного господарства країни переважають лікувально-оздоровчі заклади. Рекреаційне господарство розвивається на основі використання рекреаційних ресурсів (рукотворні та природні об’єкти, а також явища природи, що є придатними для оздоровлення, розваг, відпочинку, туризму). Мінеральні води — один з природних чинників у лікуванні хвороб, тому поблизу мінеральних джерел розташовано санаторії. У країні налічують понад 550 санаторіїв. Вони одночасно можуть прийняти 160 тис. осіб. Найбільше санаторіїв діє у Криму — майже 150 (це 25 % загальної кількості санаторіїв країни; в даний час ця матеріальна база через тимчасову окупацію не використовується). На другому й третьому місцях Львівська (81) та Одеська (35) області.

Дуже слабо розвинута мережа санаторіїв у областях, де сприятливі кліматичні й ландшафтні умови поєднуються з унікальними лікувальними водами й грязями. Загалом рекреаційний туризм має всі умови для розвитку в Причорноморському (АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська області) та Карпатському (Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Львівська області) районах. Причому, певні території відзначаються власною спеціалізацією в рекреаційному господарстві — Кримський регіон відзначається орієнтацією на кліматичні, ландшафтні, гірсько-рекреаційні, грязеві, пляжні та пізнавальні ресурси; Карпатський регіон орієнтується на використання кліматичних, ландшафтних, гірськорекреаційних, водних та пізнавальних ресурсів; Одеський регіон акцентує увагу на кліматичних, грязевих, пляжних та пізнавальних ресурсах; Поліський регіон орієнтується на лісові, водні та ландшафтні ресурси.

Релігійний, зокрема паломницький туризм, представлений в місцях, які є святинями для певних конфесійних напрямків (Зарваниця, Почаїв, Львів, Київ, Мгар, Слов’янськ тощо). Багата українська історія сформувала низку міст, що виступають на сучасному етапі знаними культурно-історичними центрами (Львів, Кам’янець-Подільський, Хотин, Одеса, Остріг, Київ, Умань).

Усе це приваблює численних туристів. В Україні діють понад 3 тис. різних туристичних підприємств. Це туристичні бази, пансіонати, кемпінги, туристичні готелі тощо. Найбільше їх у Криму, Закарпатській і Львівській областях.

Туризм — один з найдавніших видів економічної діяльності. Щороку Україна може приймати понад 20 млн туристів з інших країн.

Найбільше мандрують світом європейці (60 %). Проте західні європейці все ще недостатньо відвідують нашу країну. Вони дуже, мало поінформовані про її унікальні рекреаційні багатства. Та поступово ситуація поліпшується. У 2015 р. Україну відвідали туристи більш як із 80 країн світу, загальним числом до 12,5 млн осіб (цей показник суттєво понизився у порівнянні з 2014 р., з початку військової агресії на сході та півдні України). Популярність України пов’язана з наявністю на нашій території багатих туристичних ресурсів, а також пам’яток, занесених в перелік світової спадщини ЮНЕСКО (Софія Київська, Успенська Києво-Печерська лавра, пункт геодезичної дуги Струве, резиденція Буковинських митрополитів, ансамбль історичного центру Львова).

На основі наявних туристичних ресурсів в межах України сформувалось кілька туристичних районів — територій, яка володіє певними ознаками привабливості, забезпечена туристичною інфраструктурою і має свої особливості організації туризму. Основою виділення туристичних районів є передусім туристичні ресурси, якими володіють території і які визначають туристичну спеціалізацію району. Традиційно виділяють п’ять туристичних районів:

Причорноморський (АРК Крим, Одеська, Миколаївська. Херсонська). Карпатсько-Подільський (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Тернопільська, Хмельницька, Вінницька), Полісько-Столичний (Волинська, рівненська, Житомирська, Київська, Чернігівська, Полтавська, Черкаська), Придніпровсько-Донецький (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська, Донецька, Луганська), Харківський (Харківська, Сумська).

Галузі соціальної сфери та їх територіальна організація

До закладів освіти належать, насамперед, середні загальноосвітні, вечірні (змінні) й заочні школи, зростає мережа приватних навчально-виховних закладів, гімназій і ліцеїв, де поряд із загальноосвітніми предметами вивчають гуманітарні й технічні. Забезпеченість країни дитячими садками становить близько 40 %. Найвищі показники у східних і південних областях, найнижчі — у західних. Багатьох дітей виховують і навчають у дитячих будинках, будинках дитини, школах-інтернатах для дітей-сиріт і дітей, які залишились без батьків.

Нині в Україні працюють понад 1000 вищих навчальних закладів, у яких навчаються понад 2 млн студентів. Найбільше вищих навчальних закладів налічують у Києві та Київській області (190), Донецьку (93), Харкові (77), Дніпрі (62).

В Україні діє понад 20 тис. бібліотек, де зосереджено близько 340 млн примірників книжок і журналів. Багато бібліотек працює у Львівській, Вінницькій і Донецькій областях. Найбільшою в країні є Центральна наукова бібліотека ім. В. Вернадського Національної академії наук України в Києві. Найдоступнішими популяризаторами культурних досягнень у країні є засоби масової інформації — друковані видання, радіо, телебачення, світова мережа Інтернет.

Діяльність закладів охорони здоров’я, відпочинку, фізичної культури та спорту спрямована на профілактику захворювань, відновлення здоров’я людей, забезпечення здорового способу життя, активного відпочинку.

Нині в галузі охорони здоров’я найбільша кількість лікарів усіх спеціальностей у Києві (понад 85 на 10 тис. осіб), Севастополі та Криму. У Сумській, Чернігівській, Житомирській областях ці показники майже вдвічі нижчі. Незважаючи на профілактику захворювань, у деяких областях періодично виникають вогнища інфекційних хвороб. Високим залишається рівень травматизму на виробництві. Найвищі його показники в Донецькій і Луганській областях.

Житлово-комунальні підприємства забезпечують населення електроенергією, газом, холодною і гарячою водою, каналізацією, сміттєпроводами, тощо. Досі зберігаються значні територіальні відмінності між рівнями благоустрою міст і сіл. Найвищий він у Києві, нових містах, санаторно-курортних та обласних центрах, найнижчий — у сільській місцевості.

Торгівлю поділяють на оптову й роздрібну. Підприємства оптової торгівлі закуповують у виробників великі партії товарів і тому зосереджені у великих містах і промислових центрах. Крамниці роздрібної торгівлі продають товари безпосередньо кожній людині. За останні роки їх мережа різко зросла.

До громадського харчування належать їдальні, бари, кафе, ресторани. В Україні їх все ще недостатньо. Як показує світовий досвід, збільшити їх кількість, поліпшити культуру обслуговування можна лише в умовах ринкових відносин. Підприємства торгівлі й громадського харчування є практично в кожному населеному пункті країни.

Соціальне забезпечення — це система державних, громадських і приватних заходів, спрямованих на матеріальне та культурно-побутове забезпечення непрацездатних громадян країни. Його основними видами є пенсійне забезпечення і соціальне страхування.