Географія. Міні-довідник. ЗНО

Сільське господарство

Роль, місце та значення сільського господарства. Структура галузі та його основні ланки

Сільське господарство складається з двох взаємопов’язаних галузей: рослинництва (землеробства), що займається вирощуванням сільськогосподарських культур і тваринництва — розведення й використання свійських тварин для одержання продуктів харчування та сировини для харчової та легкої промисловості.

Земельний фонд

З усієї земельної площі (60,4 млн га) на землі сільськогосподарського призначення припадало на початок 2007 року 41,7 млн га, або 69 % від загальної площі України. Серед усіх сільськогосподарських земель рілля займала площу понад 78 %, сіножаті — 5,8 %, пасовища — 13 %, сади й виноградники — майже 2 %, решта — землі під паром.

Сільськогосподарські угіддя потребують систематичного поліпшення: зрошення на Півдні, осушення на Поліссі, захисту ґрунтів від ерозії в Лісостепу.

Комплекс заходів, спрямованих на збереження та поліпшення земельних угідь, називають меліорацією. В Україні площа зрошуваних земель становить понад 2 млн га, осушених — близько 3 млн га.

Рослинництво

Рослинництво за способом використання земель поділяють на:

• а) рільництво (вирощування польових культур на орних землях);
• б) плодівництво (розведення багаторічних насаджень — садів, ягідників, виноградників);
• в) луківництво (використання і поліпшення природних лук, створення штучних сіножатей і пасовищ).

У рільництві, враховуючи значення виробленої продукції, виділяють:

• зернове господарство;
• виробництво технічних культур;
• картоплярство, овочівництво і баштанництво;
• вирощування кормових культур.

Зернові культури

Під зерновими культурами в Україні зайнято майже 56 % посівних площ. Традиційно найважливішою зерновою культурою в Україні є пшениця, особливо озима.

Жито є теж цінною продовольчою культурою, яка може рости в районах з порівняно холодним кліматом, на бідних піщаних ґрунтах. Сіють його на Поліссі, рідше у Лісостепу. Ячмінь — один із невибагливих злаків, скоростиглий, посухостійкий, з коротким вегетаційним періодом (60-90 днів). Завдяки цим особливостям, посіви його розташовані в північних районах Степу й Лісостепу, в передгірних і гірських районах Карпат.

Важлива фуражна культура — овес. Його посіви поширені в поліських та передкарпатських областях, оскільки рослина ця вологолюбна й невибаглива до ґрунту.

Із круп’яних культур в Україні виділяються просо, гречка і рис. Просо завдяки його посухостійкості вирощують переважно в степових областях. Гречка, навпаки, важко витримує посушливий клімат і поширена в лісостепових та поліських областях, на вологих піщаних ґрунтах. Рис почали сіяти в 30-х рр. XX ст. на півдні Херсонської області, у степовому Криму, на заплавних землях Дунаю та Південного Бугу.

Зернобобові (горох, квасоля, вика, кормовий люпин, соя) — важливі продовольчі й кормові культури. Їхні посіви зосереджені на Поліссі і в Лісостепу.

Вирощування технічних культур

Провідною технічною культурою в Україні є цукрові буряки, під якими зайнято 13 % площі, відведеної під технічні культури. Основний район їх вирощування — Лісостеп (понад 85 % виробництва цукрових буряків), а також прилеглі до нього райони Степу й Полісся.

Соняшник — світлолюбна, посухостійка культура, що потребує багато тепла й родючих ґрунтів. Найкращі умови для його вирощування є в Степовій і частково Лісостеповій зонах країни. З інших олійних культур вирощують ріпак (на Поліссі та в Лісостепу), кунжут, арахіс, рицину та сою (у Степу).

Основною волокнистою культурою у нашій країні є льон-довгунець, який потребує вологого неспекотного літа, довгого дня. Росте на Поліссі та передгір'ях Карпат.

Лікарські та ефіроолійні культури вирощують на Правобережжі Лісостепу та в Криму. З інших технічних культур важливе значення в Україні мають хміль, тютюн.

Вирощування картоплі й овочів. Садівництво, ягідництво та виноградарство

Рослинництво займається вирощуванням також картоплі та овоче-баштанних культур. Картоплю часто називають другим хлібом Третина посівних площ картоплі зосереджена на Поліссі, близько половини — у Лісостепу.

Вирощування овочів (близько 40 видів) поширене на всій території країни, але найбільше — у господарствах степової та лісостепової зон. Помідори, перець, баклажани культивують у південних областях, а огірки та інші види городини для консервування та соління — у північній частині Лісостепу та на Поліссі.

Баштанні культури (кавуни, дині) вирощують у південних районах Степу (Херсонська, Миколаївська, Одеська області).

Більшість плодових рослин світлолюбні й вологолюбні. Основні масиви садів зерняткових (яблука, груша, айва) зосереджені в Лісостепу й на Поліссі, а кісточкових (вишня, черешня, слива, абрикос, персик, алича) та горіхоплідних (волоський горіх) — у Степу.

Ягідники розташовані, переважно, на Поліссі та в Лісостепу, де вирощують полуницю, смородину, малину.

Важлива товарна галузь плодівництва — виноградарство. Основні площі виноградників зосереджені у південній і центральній частині Степу, передгір’ях Криму й Закарпатті.

Найбільша питома вага кормових культур у посівних площах південних і південно-східних областей країни, а найменша — у поліських областях та передгірних районах Карпат. Кормовими культурами засіяно близько 23 % орних земель. Із них половину займають однорічні та багаторічні трави, близько 40 % — кукурудза на силос і зелений корм, а решта припадає на кормові коренеплоди та кормові баштанні культури.

Тваринництво

У структурі валової продукції сільського господарства тваринництво становить 37 % (2015 р.). Основні його галузі: скотарство (розведення великої рогатої худоби), свинарство, вівчарство, птахівництво. До тваринництва також належать рибництво, бджільництво, шовківництво.

Розвиток тваринництва залежить від рослинництва, насамперед від кормовиробництва. Сучасне кормовиробництво складається з польового, лучно-пасовищного й промислового виробництва кормів.

Промисловим виробництвом комбінованих кормів зайнята комбікормова промисловість. Комбіновані корми — це суміш, збалансована за вмістом поживних і мінеральних речовин та вітамінів.

Скотарство — одна з найважливіших галузей тваринництва. Вона поширена по всій території України. Найбільше великої рогатої худоби в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь у Карпатах, Лісостепу і на Поліссі, найменше — у Степу.

В Україні переважає скотарство молочно-м’ясного напрямку, яке характеризується значною питомою вагою корів у стаді. Молочне скотарство (частка корів 65-90 %) розвивають переважно навколо великих міст, де є споживачі та на Поліссі, де є достатньо соковитих трав. Для районів інтенсивного землеробства з потужною кормовою базою, де молочно-м’ясний напрям (корови становлять 40-50 % поголів’я) характерний для Лісостепу, частково Степу, гірських районів Карпат і Криму. М'ясо-молочна спеціалізація скотарства збереглася у господарствах посушливих частин Миколаївської, Херсонської областей, степового Криму. М’ясний напрям розвивають у спеціалізованих на вирощуванні молодняка господарствах усіх зон, які виникли при цукрових, крохмальних, патокових, спиртових заводах, відходи яких є висококалорійними кормами.

Свинарство виробляє понад третину м’яса й орієнтоване на споживача. Найбільш розвинуте воно в Степу й Лісостепу, де є більше концентрованих кормів.

Вівчарство поширене у Степу, особливо південному, та в Карпатах. У Степу розвивають вовняне, переважно тонкорунне і напівтонкорунне вівчарство, яке дає якісну вовну.

Птахівництво розвинуте в усіх областях. Розводять гусей, качок, курей, індиків. Найбільшу увагу приділяють збільшенню поголів’я курей для отримання м’яса та яєць.

Дедалі важливішого значення набуває ставкове рибальство, бджільництво (Полісся та Лісостеп), шовківництво (розвинене в деяких степових і лісостепових областях), звірівництво.