Географія. Міні-довідник. ЗНО

Електроенергетика

Структура енергетичного комплексу, розвиток і розташування основних типів електростанцій, ліній електропередач

У структурі електроенергетики за типами електростанцій виділяють: гідро-, атомні й теплоелектростанції.

Теплові електростанції (ТЕС) поділяють на: конденсаційні та теплоелектроцентралі (ТЕЦ). На перших відпрацьована водяна пара конденсується і вода надходить у котел. Такі станції виробляють лише електроенергію. Тому їх інколи називають ДРЕС (державна районна електростанція). ТЕЦ виробляють одночасно електричну й теплову енергію (гарячу воду або пару), яку спрямовують по трубах для обігрівання житлових будинків, підприємств. Радіус дії ТЕЦ становить до 35 км.

ДРЕС, як правило, мають значну потужність і розташовані в районах видобутку палива, поблизу річок, що дають воду для охолодження. Це економічно вигідно, оскільки перевозити паливо у декілька разів дорожче, ніж передавати електроенергію. Великі теплові електростанції побудовані в Донбасі: Луганська, Слов'янська, Старобешівська, Миронівська, Зуївська, Зуївська-2, Кураїхівська, Вуглегірська (найпотужніша — близько 4 млн кВт); у Придніпров’ї: Придніпровська, Криворізька-1, Криворізька-2, Запорізька; у західних областях: Добротвірська, Бурштинська, а також поблизу Харкова (Зміївська), Києва (Трипільська, Київська ТЕЦ-3, Київська ТЕЦ-4, Київська ТЕЦ-5 і найбільша в Україні Київська ТЕЦ-6), Вінниці (Ладижинська). Сьогодні на теплостанціях виробляється близько 45 % електроенергії України.

Атомні електростанції (АЕС). Позитивною стороною АЕС є невеликі об’єми палива, які вона споживає, а також те, що Україна багата на ядерне паливо (уранові руди). У нашій державі діє чотири АЕС: Рівненська, Південноукраїнська, Хмельницька та Запорізька (найпотужніша — 4 млн кВт). У 1986 р. на Чорнобильській АЕС стався вибух реактора. У зв’язку з небезпекою експлуатації Чорнобильська АЕС закрита у грудні 2000 року.

Частка атомної енергетики в енергетичному балансі країни щорічно зростає і вже наближається до 50 %.

Гідроелектростанції (ГЕС) дають найдешевшу енергію. Однак в Україні вони переважно споруджені на рівнинних річках і водосховища затоплюють великі площі, тому втрати від затоплення родючих земель і поселень значно перевищують вартість виробленої енергії. Україна зараз використовує лише 20 % свого гідроресурсного потенціалу. Щорічно зменшується частка ГЕС в енергетичному балансі країни (у 2003 р. — 6,7 %). Більшість ГЕС споруджено на Дніпрі: Київська, Канівська, Кременчуцька, Середньодніпровська та Каховська ГЕС, які разом, щоправда, мають меншу потужність, ніж Бурштинська ДРЕС. Дніпрогес-2 (поблизу Запоріжжя) є найпотужнішою (0,8 млн кВт) з усього каскаду, має також найменше водосховище.

До великих ГЕС можна віднести також Дністровську й Теребле-Ріцьку. Щоб краще використати гідроенергію, поблизу ГЕС будують ГАЕС (гідроакумуляційні електростанції). Суть цього комплексу полягає в тому, що в період малих навантажень на енергосистему, електроенергія ГЕС витрачається на роботу насосів, що перекачують воду на певну висоту в спеціальне водосховище. Під час найбільших (пікових) навантажень вода випускається й обертає додаткові турбіни ГАЕС. Такий комплекс діє на Київській, Новодністровській і Ташлицькій ГАЕС.

Електроенергію передають лініями електропередач (ЛЕП). Найпотужніша лінія електропередач (ЛЕП) Донбас — Вінниця — Бурштин — Альбертірша (Угорщина). Друга така лінія ЛЕП з’єднує Хмельницьку АЕС з польським містом Жешув.

Є в Україні нетрадиційні електростанції. Перші геліостанції в Україні діють у Криму. Першу ВЕС в Україні потужністю 100 кВт споруджено ще 1931 року поблизу Севастополя. У 1994 р. були введені в дію Донузлавська, Новоозерська, та Чорноморська ВЕС у Криму.

Екологічні проблеми розвитку паливної промисловості та електроенергетики

Одним з провідних чинників, що обмежують розвиток енергетики в Україні є екологічний. Викиди від роботи цієї галузі становлять 30 % всіх твердих часток, що надходять в атмосферу внаслідок господарської діяльності людини. Електроенергетика дає до 63 % сірчаного ангідриду і до 55 % оксидів азоту.

Будівництво ГЕС на Дніпрі призвело до затоплення великих площ, що раніше були заселені та використовувались як сільськогосподарські угіддя. Загалом під водою опинилось близько 700 тис. га родючих земель. Приблизно 30 % площі водосховищ — мілководдя з глибинами до 2 м. Зміна річкового режиму на озерний у водосховищах призвела до «цвітіння» води, нагромадження в них шкідливих відходів та радіонуклідів.