Географія. Міні-довідник. ЗНО

Паливна промисловість

Структура, місце та роль у господарському комплексі

Паливна промисловість складається з галузей другого порядку: нафтової, газової, вугільної, торфової, сланцевої.

У структурі видобутку палива в Україні майже 75 % припадає на вугілля, 22 % — на газ, а решта — на нафту й інші види палива. Однак споживає НГК палива втричі більше, завозячи його з інших країн (передусім нафту й природний газ). Основними його споживачами є чорна металургія (понад 30 %), електроенергетика (18 %), житлово-комунальне господарство (10 %), транспорт (8 %).

Вугільна промисловість. Райони видобутку бурого і кам’яного вугілля

Провідне місце серед галузей паливної промисловості посідає вугільна. Вугілля займає 75 % у структурі видобутку палива.

У 2014 році із 62 млн т добутого вугілля лише 2 млн т становило буре (у 1990 році відповідно 164,8 млн т і 9,3 млн т).

Донецький басейн, у якому видобувають 92 % вугілля — головна вугільна база країни. Найбільші поклади коксівного вугілля найвищої якості залягають у Донецькій та Дніпропетровській областях (поблизу Павлограда, Єнакієвого, Горлівки, Макіївки, Донецька, Покровськ), а антрацитів — у Луганській області (Антрацит, Алчевськ, Лутугино). У Донбасі розташована найглибша (1 405 м) в Україні шахта — «Глибока».

Вугілля Львівсько-Волинського басейну використовують для поліпшення паливного балансу західних областей України. Собівартість видобутку вугілля тут нижча через меншу глибину залягання (300-500 м) і більшу товщину пластів (до 1,5 м). Площа басейну — близько 10 тис. км². За останні роки тут видобувають близько 7 млн т вугілля щорічно. На сьогоднішній день перспективи для розвитку мають 2 з 15 діючих шахт. Основними центрами вуглевидобутку є Нововолинськ і Червоноград.

Дніпровський буровугільний басейн розташований переважно на Правобережжі, в межах Житомирської, Вінницької, Київської, Кіровоградської, Черкаської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Найбільшими центрами вуглевидобутку тут є Олександрія (Кіровоградська область), Ватутіно (Черкаська область), Коростишів (Житомирська область). Видобуток здійснюють, переважно, відкритим способом, оскільки глибина залягання пластів невелика (40-60 м).

Нафтова й газова промисловість. Основні райони нафто- і газовидобутку

Нафтову промисловість поділяють на нафтодобувну та нафтопереробну.

Свердловини в Україні забезпечують нафтою 8 % її потреб (у 2009 р. видобуто 4,8 млн т). Нафтопереробка в Україні тяжіє до місць видобутку сировини. Найдавнішим районом видобутку є Передкарпатський нафтогазоносний район (видобуток проводять з 70-х рр. XVIII ст.) Серед нині діючих найбільшими у цьому районі є Долинське, Бориславське, Старосамбірське родовища. Переробка видобутої нафти здійснюють на Надвірнянському («Нафтохімія Прикарпаття»), Львівському (НПЗ «Галичина») та Дрогобицькому нафтопереробних заводах.

Основний район видобутку нафти в країні — Дніпровсько-Донецький нафтогазоносний район. Нафта його родовищ характеризується високою якістю та значною кількістю попутного газу, що сприяє розвитку місцевих газопроводів для газифікації міст і сіл. Найбільше родовище тут (як і в країні взагалі) — Анастасіївське (Сумська область). Поряд з ним значними родовищами є Охтирське, Прилуцьке, Миргородське, Диканське, Решетняківське, Нинівське, Бугруватівське, Коліївське. Нафтопереробку здійснюють на двох підприємствах регіону: Кременчуцькому та Лисичанському (один з найбільших в Європі, потужність — 16 млн т) нафтопереробних заводах.

Перспективним районом розвитку власної нафтопереробної промисловості є Причорноморський нафтогазоносний район, що відповідає однойменній нафтогазоносній провінції. Хоч промислове значення має лише кілька родовищ, але вихід до моря (транспортний чинник) і багатий шельф (сировинний чинник) дозволяють говорити про перспективність розвитку галузі в регіоні. Переробку здійснюють на Херсонському нафтопереробному заводі.

Загальна потужність вітчизняних нафтопереробних підприємств становить понад 60 млн т, але основна частка їх завантаження пов’язана з поступленням на територію України імпортної нафти (з Росії та країн Середньої Азії).

Особливістю газової промисловості є те, що видобуток палива тісно пов’язаний з його транспортуванням.

Україна забезпечує свої потреби власним газом не більше, ніж на 1/5, а решта газу імпортує з Росії. Основний район газовидобутку — Дніпровсько-Донецький, на який припадає близько 93 % усього газу, що видобувають у країні. Найбільші родовища: Шебелинське, Хрестищенське, Кегичівське, Дружелюбівське, Єфремівське, Руденківське, Абазівське, Семенцівське, Рибальське, Качанівське, Солохо-Диканське, Перещепинське, Гнідинцівське. Загалом у більш ніж 10 родовищах залягає до 800 млрд м³ газу. Найбільше із зазначених родовищ — Шебелинське, у якому сконцентровано до 75 % вітчизняних запасів газу.

Звідси у різних напрямках пролягають газопроводи: Шебелинка — Харків, Шебелинка — Полтава — Київ, Шебелинка — Дніпро — Кривий Ріг — Одеса.

Родовища Причорномор'я, зосереджені в північній частині Криму (Глібівське, Джанкойське, Штормове, Голіцинське, Стрілковецьке, Задорненське, та ін.), забезпечують лише потреби Криму. Загальні запаси газу тут становлять 14,3 млрд м³. Споруджено газопровід Глібівка — Сімферополь — Севастополь з відгалуженнями на інші міста Криму.

У Передкарпатті газові родовища практично вичерпані. Найбільші серед тих, що ще дають газ, — Рудківське, Більче-Волицьке, Дашавське, Богородчанське, Косівське, Залужанське — часто використовують як газосховища. Тут також створено систему газопроводів: Дашава — Київ — Москва, Рудки — Мінськ — Вільнюс — Рига.

Торфова промисловість

Торф, як і буре вугілля, через низьку теплотворну здатність має значення лише як місцеве паливо. Близько 70 % видобутку торфу припадає на Полісся. У 2014 р. в Україні було видобуто 0,4 млн т торфу.