Географія. Міні-довідник. ЗНО

Населення України

Поняття природний рух населення. Відтворення населення. Демографічні процеси та демографічна політика

Кількість населення будь-якої країни залежить від співвідношення кількості людей, що народжуються і вмирають. Ці характеристики визначають природний рух населення — загальне число народжених і померлих за певний період.

Сьогодні Україна посідає одне з останніх місць у світі за показником народжуваності. Загалом, у 2007 р. народилося майже 470 тис. осіб, у 2014 р. — 505 тис. осіб. Якщо оцінювати ці показники через коефіцієнт народжуваності (число народжених на 1 000 осіб), то в 2007 р. він становив 10,2, а в 2014 р. — 10,8. У розрізі областей найвищий показник народжуваності властивий Рівненській (14,8) та Закарпатській (14,6) областям.

Низькі показники народжуваності в Україні супроводжуються високим рівнем смертності. Загальний показник смертності в 2007 р. становив майже 765 тис. осіб, у 2014 р. показник знизився до 665 тис. осіб. Таким чином показник смертності покращився з 16,4 у 2007 р. до 14,6 у 2014 р. Найвищий показник смертності властивий для Чернігівської (18,6 на 1 000 населення) та Сумської (17,0 на 1 000 населення) областей.

Загалом в Україні кількість померлих перевищує кількість народжених, що означає депопуляцію — скорочення населення природним шляхом. Основним показником, що дозволяє це охарактеризувати, є природний приріст населення — різниця між кількістю народжених і померлих.

На 2007 р. природний приріст населення в Україні становив 6,2, а в 2014 р. — -3,5. Позитивний природний приріст в Україні властивий лише для двох областей — Закарпатської (3 %о) та Волинської (1 %о).

Зараз у світі проживає близько 50 млн українців, з яких 37,5 млн — у своїй національній державі. З відродженням України виникла проблема творення нової української нації з корінного етносу та представників інших національностей, що проживають у державі. На 1 січня 2015 року в Україні проживало 42,8 млн осіб (без тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополь).

Процес розподілу населення на території називають розселенням. Воно характеризується відмінностями у щільності населення, сукупності населених пунктів (міст, селищ, сіл) різної величини та співвідношенням чисельності міських та сільських жителів.

Щільність населення визначають шляхом ділення кількості жителів країни чи адміністративної території на її площу. Залежить вона переважно від природних умов, історичного розвитку, особливостей природного приросту населення, розташування господарства.

Середня щільність населення в Україні становила на початок 2015 року близько 76 осіб/км², що більше, ніж середня у світі, але менша, ніж у більшості європейських країн. Зумовлена вона переважно демографічними процесами.

На території України населення розташоване нерівномірно. Найбільша середня його щільність у східних (Донецька — 161, Дніпропетровська — 104) та західних областях (Львівська — 116, Чернівецька — 112 осіб/км²).

Найнижча середня щільність населення (35-60 осіб/км²) в поліських (Чернігівська, Житомирська, Рівненська, Волинська) та степових (Херсонська, Кіровоградська) областях.

Демографічні процеси визначають певне співвідношення між населенням різного віку та статі, тобто його статево-вікову структуру. Більшість населення України за даними 2015 року становили жінки (53,7 %). Помітна перевага їх лише в чисельності вікових груп понад 35 років. Зумовлено це тим, що середня тривалість життя жінок у нашій країні становить 73,5 року, а чоловіків — 63 роки. Причини нижчої середньої тривалості життя чоловіків — біологічні особливості організму, а також небезпечні для здоров’я та життя професії.

Середня тривалість життя населення у нашій країні одна з найнижчих у Європі — 68 років.

Віковий склад населення в Україні такий: діти — 14,2%, люди старшого віку — понад 24,4 %, люди працездатного віку — 61,4 %.

Чисельність населення України постійно змінюється. Збільшуватись вона може за рахунок народження дітей або в’їзду на територію держави мешканців інших країн (іммігрантів). Відповідно смертність людей, виїзд за кордон (еміграція) зумовлюють зменшення чисельності жителів країни. Співвідношення між кількістю народжених і померлих, емігрантів та іммігрантів визначають загальне зростання або зменшення кількості населення держави.

Основним процесом, що впливає на зміну кількості населення у стабільному суспільстві, є його природний приріст, тобто різниця між народжуваністю та смертністю. Природний приріст, народжуваність та смертність визначають як в абсолютних, так і у відносних величинах. Абсолютний приріст населення показує різницю між загальною кількістю народжених і померлих за певний період (найчастіше за рік).

Чисельність мешканців нашої країни до 1991 року збільшувалася за рахунок природного та механічного приросту (різниці між кількістю емігрантів та іммігрантів).

Механічний рух населення

Міграцією називають переміщення населення, пов’язані зі зміною місця проживання. Однак це визначення стосується лише постійних (стаціонарних) міграцій, а вони можуть бути і тимчасовими (маятниковими). Маятникові міграції здійснюються щоденно, щотижнево і т. ін., але не пов’язані зі зміною постійного місця проживання. Метою маятникових поїздок, як правило, є трудова діяльність, навчання, лікування тощо.

Міграції поділяють також на внутрішні та зовнішні. За рахунок зовнішньої міграції (еміграції та імміграції) відбувається механічний приріст (скорочення) населення країни. Внутрішні міграції здійснюються в межах країни між окремими її регіонами, містами, селами, між містами і селами. Причини міграції: економічні, політичні, національні, релігійні.

Різниця між числом прибулих і вибулих з регіону становить сальдо міграції. Сальдо міграції можуть вимірювати в абсолютних або у відносних показниках (у розрахунку на 1 000 осіб). Незначні міжобласні потоки мігрантів спрямовані із західного регіону в східні та південні області. Частину з них у минулому становили організовані мігранти, переселення яких стимулювала держава.

За офіційними даними на 2015 р. обсяг таких мігрантів з України становив 1,4-2,7 млн осіб.

Маятникова міграція — вид міграції, що характеризується щоденними переміщеннями людей з одного населеного пункту в інший без зміни постійного місця проживання; як правило, здійснюються у великі міста із сіл і малих міст. На території України сформувались два великі райони інтенсивних маятникових трудових міграцій: східний (Донецька й Луганська області) та західний (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська). Цьому сприяли густа сітка транспортних шляхів у них, а також високий рівень розвитку індустрії на Донбасі та велика густота сільського населення у західних областях. Причини постійних і маятникових міграцій переважно економічні. Передусім, люди їдуть у пошуках роботи, кращих умов життя.