Географія. Міні-довідник. ЗНО

Використання та охорона природних умов і природних ресурсів. Геоекологічна ситуація в Україні

Класифікація природних ресурсів

Слово «ресурс» означає «запас», тобто те, що може бути використане у господарській діяльності людиною протягом тривалого часу. Під природними ресурсами розуміють компоненти й сили природи, які безпосередньо використовують у виробництві і є сировиною або джерелом енергії. Наприклад, залізна руда є сировиною, з якої виробляють чавун і сталь. Щоб отримати ці метали, спалюють вугілля, яке дає енергію для їхнього плавлення. Отже, залізна руда і вугілля є природними ресурсами.

Компонента й сили природи, які впливають на виробництво, але безпосередньо не використовуються у ньому, називають природними умовами. До природних умов можна віднести рельєф, клімат і т. ін.

Величина запасів природних ресурсів має значні відмінності, а отже існує небезпека повного використання деяких з них. За ознакою вичерпності всі ресурси поділяють на вичерпні та невичерпні. Перші, в свою чергу, поділяють на відновні і невідновні.

До вичерпних ресурсів належать мінеральні й лісові ресурси, але лісові відновлюються (виростають нові дерева).

До невичерпих. ресурсів належить енергія Сонця, внутрішня енергія Землі, води Світового океану, тобто ті, які практично вичерпати неможливо.

За використанням можна виділити такі групи ресурсів:

• а) ресурси для промисловості;
• б) ресурси для сільського господарства і транспорту;
• в) ресурси для туризму і відпочинку (рекреаційні).

Рівень забезпеченості країни чи певної території природними ресурсами, називають природо-ресурсним потенціалом території (ПРПТ). Від нього значною мірою залежить економічний розвиток як країни загалом, так і окремих її частин.

За призначенням у господарстві мінеральні ресурси поділяють на паливні, рудні й нерудні.

До паливних ресурсів, належать ті, які здатні виділяти енергію.

Рудні корисні копалини використовують для виплавки металів як чорних (залізо, марганець), так і кольорових (мідь, цинк, титан, олово, нікель та ін.).

До нерудних належать ті мінеральні ресурси, які використовують у хімічній промисловості, а також як будівельні матеріали чи сировину для їх виробництва.

Природоохоронні заходи. Законодавчі акти про природно-заповідний фонд

Одним з напрямків поліпшення екологічної ситуації та збереження навколишнього середовища є розширення мережі та площ природоохоронних територій. Для збереження рідкісних та зникаючих рослин і тварин в Україні розроблена нормативно-правова база. Основу цієї бази складають «Червона книга України» та «Зелена книга України».

«Червона книга України» — основний офіційний документ, у якому наведено перелік рослин і тварин, що стали рідкісними або такими, яким загрожує зникнення під впливом природних чи господарських чинників. До неї заносять види рослин і тварин на підставі даних про зміну їх чисельності й ареалу поширення та умов існування, доказовості того, що вони без термінових заходів для їхньої охорони не зможуть існувати.

Категорії природно-заповідного фонду. Природоохоронні комплекси

Природні заповідники — це науково-дослідні установи, у яких охороняють типові або унікальні для даної території чи акваторії природні комплекси. Вони повністю вилучаються з господарського використання. Їх основними завданнями є збереження природних комплексів, виконання наукових досліджень за станом природних компонентів, протіканням природних процесів і явищ, станом навколишнього природного середовища, розроблення рекомендацій з охорони природи, поширення природоохоронних знань, екологічне й естетичне виховання громадян.

Природні заповідники

Назва	Рік заснування	Площа, га	Адміністративна область
Поліський	1968	20 104	Житомирська
Рівненський	1999	47 047	Волинська
Канівський	1923	2 027	Черкаська
Розточчя	1984	2 084	Львівська
Медобори	1990	9 455	Тернопільська
Дніпровсько-Орільський	1990	3 766	Дніпропетровська
Український степовий,	1961	2 757	Донецька, Сумська, Запорізька
у т. ч.:
Михайлівська цілина			Сумська
Хомутівський степ			Донецька
Крейдова флора			Донецька
Кам’яні Могили			Запорізька
Луганський, у т. ч.:	1968	1 608	Луганська
Стрілецький степ			Луганська
Провальський степ			Луганська
Станично-Луганська філія			Луганська
Єланицький степ	1996	1 676	Миколаївська
Казантипський	1998	450	АР Крим
Опукський	1998	1 593	АР Крим
Г органи	1996	5 344	Івано-Франківська
Ялтинський гірсько-лісовий	1973	14 230	АР Крим
Мис Мартьян	1973	240	АР Крим
Карадазький	1979	28 742	АР Крим
Кримський	1923	44 175	АР Крим
Древлянський	2009	3087	Дніпропетровська
Черемський	2001	2976	Волинська

Біосферні заповідники — це природоохоронні науково-дослідні установи з міжнародним статусом. Вони створюються для збереження в природних станах типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.

Біосферні заповідники

Назва	Рік заснування	Площа, га	Адміністративна область
Асканія Нова імені Ф. Є. Фальц-Фейна	1898	33 398	Херсонська
Чорноморський	1927	100 809	Херсонська, Миколаївська
Дунайський	1998	46 403	Одеська
Карпатський, у т. ч. філії:	1968	57 880	Закарпатська
Чорногірський масив			Закарпатська
Мармароський масив			Закарпатська
Кузійський масив			Закарпатська
Угольсько-Широколужанський масив			Закарпатська
Долина нарцисів		Закарпатська

Природний національний парк — територія, що частково вилучена з господарського використання і має різні зони заповідання.

Природні національні парки

Назва	Рік заснування	Площа, га	Адміністративна область
Шацький	1983	32 830	Волинська
Деснянсько-Старогутський	1999	16215	Сумська
Яворівський	1998	7 079	Львівська
Подільські Товтри	1996	261 316	Хмельницька
«Святі Гори»	1997	40 589	Донецька
Азово-Сивашський	1957	57 400	Херсонська
Карпатський	1980	50 303	Івано-Франківська
«Синевир»	1989	40 400	Закарпатська
Вижницький	1995	7 929	Чернівецька
Сколівські Бескиди	1999	35 684	Львівська
Білобережжя Святослава	2009	35 223	Київська, Черкаська
Білозерський	2009	7014	Київська, Черкаська
Бузький Гард	2009	6 138	Миколаївська
Великий Луг	2006	16 756	Запорізька
Верхнє Побужжя	2013	108 000	Хмельницька
Верховинський	2010	12 023	Івано-Франківська
Галицький	2004	14 685	Івано-Франківська
Приазовський	2010	78 127	Запорізька
Синьогора	2009	10 866	Івано-Франківська
Хотинський	2010	9 400	Чернівецька
Дністровський каньйон	2010	10 829	Тернопільська

Заказники — це природні території (чи акваторії), у яких зберігають і відтворюють природні комплекси або їхні компоненти.

Пам'ятки природи — це окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне та пізнавальне значення, та зберігаються в їх природному стані.

Ботанічні сади — це установи, які створюються для збереження, вивчення, акліматизації, розмноження та господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори. Цю флору поповнюють, зберігають в ботанічних колекціях з науковою, навчальною та освітньою метою.

Відомі в Україні ботанічні сади: Нікітський, Центральний республіканський імені М. М. Гришка, Ботанічний імені О. В. Фоміна, Дніпропетровського, Львівського, Харківського, Чернівецького університетів. Всього налічується 24 ботанічних сади.

Дендрологічні парки — це установи, які створюють для збереження й вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їхніх композицій з метою їх наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання. Відомі дендрологічні парки: Софіївський, Олександрівський, Тростянецький, Веселі Боковеньки та ін.

Зоологічні парки — це природоохоронні культурно-освітні установи, які створюють для організації екологічної освітньо-виховної роботи, влаштування експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни та розробки наукових основ її розведення у неволі.

У зоологічних парках існують такі ділянки:

• експозиційна, на якій утримують тварин з культурно-пізнавальною метою;
• наукова, де виконують науково-дослідну роботу, організовують відвідування;
• рекреаційна, у якій відпочивають відвідувачі;
• господарська з господарськими об’єктами.

Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва — природоохоронні, рекреаційні установи з визначними та цінними зразками паркового будівництва (створені для охорони та використання їх з естетичною, виховною, науковою, природоохоронною та оздоровчою метою).

Національна екологічна мережа. Моніторинг навколишнього середовища

У державі повинен бути резерв територій та акваторій, які за своїми природоохоронними, ландшафтними, естетичними, природно-історичними особливостями можуть претендувати на заповідання. Для того, щоб мати детальні та достовірні дані про нинішній та перспективний обсяг природоохоронних комплексів в Україні, потрібно скласти державний кадастр природно-заповідного фонду.

У 1972 р. в Стокгольмі на конференції ООН з охорони навколишнього середовища термін «моніторинг» визначено як систему стеження та контролю за станом довкілля для прогнозування його змін, прийняття рішень з регулювання господарювання. Водночас моніторинг — це система спостережень і контролю за станом природних та антропогенних ландшафтів, тими процесами та явищами, які в них відбуваються, для раціонального використання природних умов і природних ресурсів та їхньої охорони. Моніторинг може відбуватися на різних за площею територіях і за різними компонентами довкілля, різними його об’єктами.

У різних регіонах України потрібне застосування природоохоронних заходів, у тому числі збільшення природно-заповідного фонду.

Промислово-технологічні заходи включають попередження забруднень, зменшенням викидів в атмосферу, очищенням їх від газу та пилу; попередженням забруднення водойм очищенням вод, що стікають в річки, озера, моря, створенням замкнених циклів використання води та ін. Шкідливі забруднення, пов’язані з негативним промисловим впливом чи недосконалою технологією, можуть знешкоджуватись за допомогою хімічних заводів (дезактивація), захоронения відходів, постійного санітарного, радіоекологічного, хімічного контролю за навколишнім середовищем. У промислових, гірничо-видобувних районах здійснюється рекультивація (відновлення) порушених земель.

Окрему групу природоохоронних заходів становить запобігання негативному впливу та ліквідація забруднень повітря, вод, ґрунтів автомобільним та іншими видами транспорту. Уздовж Азово-Чорноморського узбережжя акваторії забруднюють викиди суден, промислові та побутові стоки.

Важливе природоохоронне значення мають агромеліоративні та агротехнічні заходи, пов’язані із сільськогосподарським використанням ландшафтів, збереженням їхньої стійкості та високої продуктивності. Цього досягають впровадженням зрошувально-осушувальних систем, на яких здійснюють двостороннє регулювання водного режиму на меліоративних землях. Сюди ж належать заходи з боротьби з водною та вітровою ерозіями, запобігання вторинного засолення земель, їхнього штучного підтоплення і заболочування, біологічні засоби боротьби зі шкідниками сільськогосподарських рослин.

Водогосподарські заходи передбачають надійний захист річкових і морських берегів від руйнування, обвалування заплавних земель (захист від затоплення), запобігання і знешкодження цвітіння води. Важливими природоохоронними заходами є регулювання стоку, заліснення водозборів, створення водоохоронних зон уздовж річок, навколо озер, водойм, біля морських берегів та ін.

Природоохоронними лісогосподарськими заходами передбачена боротьба з природною та антропогенною ерозією, селевими потоками, буреломами й вітровалами.

Урбаністичні природоохоронні заходи включають ландшафтно-екологічно обумовлений вибір району та місця забудови, її регламентацію за площею, оцінкою впливу на ландшафти та можливостями створення сучасних урбанізованих природно-антропогенних комплексів. Сучасні урбанізовані ландшафти повинні бути зручні для проживання людей, екологічно чисті й естетично привабливі.

Рекреаційні природоохоронні заходи включають раціональне використання лікувальних можливостей клімату, водних, грязевих, мінерально-водних ресурсів, ландшафтно-естетичних ресурсів, збереження, догляд і збагачення ландшафтних ресурсів та ін.