Географія. Міні-довідник. ЗНО

Природні комплекси морів

Чорне та Азовське моря

Своєрідними природними комплексами України є Чорне та Азовське моря.

Чорне море займає площу 420,3 тис. км². Об’єм водної маси становить 547 тис. км³, це перевищує об’єми Каспійського у шість, а Балтійського — у 16 разів, хоча за площею всі три моря майже однакові.

Береги Чорного моря, крім північно-західних, порізані мало. Прилеглі до України акваторії Чорного моря утворюють великі лимани: Дністровський, Тілігульський, Дніпровсько-Бузький, Будацький, Ягорлицький. Найбільшими затоками є Джарилгацька, Кіркінітська, Каламітська, Феодосійська. Довжина берегової лінії в межах нашої країни становить 1 540 км. Значна її частина припадає на Кримський півострів. Найбільші з нечисленних островів Чорного моря (Джарилгач, Довгий, Березань, Зміїний) лежать поблизу берегів.

Пересічна глибина моря становить 1 271 м, а максимальна — 2 245 м. У північно-західній частині є широка мілководна смуга (до 200 км) з глибинами до 100 м. Морське ложе з глибинами понад 2 000 м займає понад 30 % площі моря.

Північно-західна частина акваторії Чорного моря — це периферійна частина давньої докембрійської Східноєвропейської платформи. Основна частина моря розташована в межах альпійської складчастої області. Між докембрійською платформою та глибоководною улоговиною розташована зона палеозойської Скіфської плити.

Щорічно річки приносять у Чорне море приблизно 310 км³ прісної води, причому понад 150 км³ річного стоку припадає на Дунай, що більше, ніж атмосферні опади над ним упродовж року. Щорічно Чорне море віддає у вигляді випаровування 360 км³ води, решту виносить поверхневим стоком у Мармурове та нижньою течією — в Азовське моря.

У результаті цих процесів солоність поверхневих вод моря становить 17-18 %о, біля дна вона збільшується до 22-22,5 %о.

Клімат Чорного моря має риси субтропічного: спекотне й сухе літо та теплу й вологу зиму. Безхмарна й спекотна погода влітку зумовлена Азорським максимумом. Взимку середземноморські (рідше атлантичні) циклони спричиняють дощі та тумани. В окремі роки арктичне повітря обумовлює замерзання моря в Одеській затоці. Вітри й притік річкових вод призводять до виникнення двох кілець постійних морських течій, спрямованих проти годинникової стрілки.

Температура чорноморської води біля поверхні підвищується влітку до 24-26 °С, у мілководних затоках — іноді до 29 °С, взимку вона знижується до 5-7 °С, а у північно-західній частині — до нуля і навіть нижче (з утворенням льоду). Температура глибинних вод протягом року зберігається майже без змін і становить 9 °С.

Чорне море унікальне через наявність у ньому сірководню. У центральних районах з глибин 100-150 м, а ближче до берегів — від 150-200 м і до самого дна вода насичена сірководнем. Сірководнева «подушка» займає 87 % об’єму всього моря й заселена лише бактеріями, які споживають сірководень.

У Чорному морі налічують 665 видів рослин. Більшість із них — це донні та планктонні водорості. Поширені бурі водорості, червона водорость цераріум, зелена ульва тощо. На піщаному дні на глибинах 1-10 м росте зостера (морська трава), яка утворює густі підводні луки. Тваринний світ Чорного моря значно бідніший, ніж Середземного. У верхньому, багатому на кисень, шарі води живе понад 180 видів риб, серед них промислові: хамса, ставрида, скумбрія, кефаль, камбала, тунець. Є в Чорному морі дельфіни (афаліна, білобочка, азовка).

Площа Азовського моря становить 39 тис. км², об’єм води — 290 км³. Пересічна глибина — 7,4 м, максимальна — 15 м. Азовське море — наймілководніше серед морів Землі.

Улоговина моря за рельєфом нагадує блюдце з рівним і плоским дном. Південні береги горбкуваті, обривисті, західні — переважно низькі. Піщана коса Арабатська Стрілка відокремлює від моря затоку Сиваш.

На північному заході розташовані Обитічна, Бердянська та Білосарайська затоки, відокремлені від моря піщано-черепашниковими косами. Найбільша затока — Таганрозька.

Утворилось море в період альпійського горотворення, охоплюючи опущені ділянки Східноєвропейської та Скіфської платформ, а також частину складчастого поясу. Складки розташовані у південній частині моря, де є грязеві вулкани.

Температура води в Азовському морі протягом року біля поверхні коливається від 32 °С (у липні) до 1 °С (у січні — лютому). Максимальні літні температури бувають лише в деяких мілководних районах біля узбережжя, а пересічно вони не перевищують 28 °С. Середня температура у липні — серпні становить 24-25 °С, а взимку — близька до 0 °С.

Осіннє охолодження води спричиняє льодоутворення, яке починається від берегів і захоплює, особливо у північній частині, смугу до 5-7 км. У відкритому морі спостерігається дрейфуюча крига. Замерзання починається в грудні, як правило, з найбільш прісної Таганрозької затоки. У лютому лід досягає товщини 20-60 см, а в суворі зими навіть 80-90 см. Дрейфуюча крига в разі сильних зимових штормів утворює тороси.

Середня солоність вод Азовського моря наближається до 14 %о, а максимальна коливається в межах 25-87 %о у затоці Сиваш.

У морі під впливом вітрів та притоку річкових вод виникає колова течія, спрямована проти годинникової стрілки.

Серед рослин планктону навесні й восени переважають діатомові водорості, влітку — перидинієві. Донна флора моря відносно бідна: бурі, червоні, зелені водорості, морська трава.

Тваринний світ нараховує близько 400 видів (від одноклітинних до ссавців). В Азовському морі живе один вид дельфінів — азовка (фоцена звичайна). Риб нараховують 79 видів, з яких промислове значення мають тюлька, хамса, бички, оселедець, судак, кефаль, камбала, осетрові та інші.

Своєрідною унікальною затокою є Сиваш. Відокремлена від моря вузькою Арабатською стрілкою та з’єднана неширокою Генічеською протокою, вона живиться водами Азовського моря. Через інтенсивне випаровування вода в затоці дуже солона (у середньому 60 %о) і часто доходить до стану ропи (230-260 %о). У суху пору року поверхня сиваських лиманів виблискує соляною кіркою, як ковзанка зі штучним льодом.

Береги Сиваша розчленовані мілководними затоками. Чонгарський півострів розділяє його на дві частини: західну та східну. Пересічні глибини не перевищують 1 м, а максимальна — 3,2 м.

Дно Азовського моря та прибережні смуги Чорного перспективні для видобутку нафти та природного газу.