Географія. Міні-довідник. ЗНО

Гірські природні комплекси

Українські Карпати

Карпати простяглись велетенською дугою на 1 500 км від Братислави (Словаччина) до Залізних Воріт на р. Дунай (кордон Сербії та Румунії). Східні Карпати в межах України називаються Українськими, або Лісистими. Вони простяглись у довжину на 280 км, а завширшки — на 100-110 км. Площа гірської системи — понад 24 тис. км², а разом з Передкарпаттям і Закарпаттям — 37 тис. км². Область Українських Карпат розташована на заході країни.

Абсолютні висоти гірської системи коливаються від 120 м біля підніжжя до 800 м у міжгірних улоговинах та 1 500-2 000 м уздовж основних хребтів.

Усі найвищі вершини (Говерла, Петрос, Бребенескул, Піп-Іван, Ребра, Гутин-Томнатик) зосереджені у масиві Чорногора.

Загальний напрямок простягання гірських пасом пов’язаний із простяганням з північного заходу на південний схід основних тектонічних структур. Так витягнуті Зовнішні Карпати. Паралельно їм простягаються низькогірні Вододільні Верховинські Карпати. Вище від них здіймаються середньовисокі Полонинсько-Чорногірські Карпати. На південний схід від цього хребта розкинувся гостровершинний Рахівсько-Чивчинський гірський масив. Уздовж південно-західного краю Українських Карпат простягається Вулканічний хребет.

Виникнення Українських Карпат пов’язане з альпійським горотворенням, коли були утворені Карпатська складчаста споруда, Передкарпатський прогин і Закарпатська западина.

З найдавніших порід (кристалічних палеозойських, тріасових і юрських конгломератів, доломітів) складені Рахівські гори. У будові Вулканічного хребта представлені породи вулканічного походження (туфи, андезити).

На клімат Карпат має вплив континентальне й морське повітря помірних широт, а інколи сюди проникають арктичні повітряні маси. Клімат Карпат дуже вологий з порівняно низькими річними температурами повітря. Температура січня у Передкарпатті становить -4 °С...-3 °С, у Закарпатті — -2 °С, а в горах — -6 °С.. -12 °С. Зима м’яка та багатосніжна. Зрідка бувають дуже холодні зими.

Середні температури липня в Передкарпатті становлять +18 °С...+19 °С, Закарпатті — +20°С, у горах — +7 °С...+13 °С. Опадів у передгір’ях випадає 900 мм, у верхів’ях гір — до 2 000 мм (с. Руська-Мокра, Тячівський район, Закарпатської області).

У Карпатах бере початок багато річок: Прут, Дністер, Тиса, Лімниця, Черемош, Латориця, Уж, Теребля, Бистриці Надвірнянська і Солотвинська. Течія їхня стрімка, вони несуть велику кількість уламкового матеріалу, який відкладають у своїй нижчій течії. Живлення річок мішане.

Грунти в Карпатах різноманітні й відповідно до кліматичних умов розташовуються вертикальними поясами. У Передкарпатті сформувались дерново-підзолисті ґрунти, вище 1 200-1 400 м — бурі гірсько-лісові ґрунти, на висоті 1 500-1 600 м — сіро-бурі, вище 1 600 м (під субальпійськими луками) — гірсько-лучні.

На Закарпатській низовині переважають дерново-підзолисті ґрунти. На схилах гір росте 1 950 видів квіткових рослин і 10 видів хвойних. Рослинність Карпат змінюється з висотою. У передгір’ях ростуть мішані ліси з дуба, граба, ялини. На висоті від 600 до 1 200 м розкинулись букові та буково-ялинові ліси. Вище 1200 м переважають смереково-ялицеві, які в підверховинній смузі змінюються смерековими лісами. Вершини гір (вище 1 500 м) вкриті альпійськими луками.

У Карпатах охороняються неогенові релікти: тис ягідний, водяний горіх плаваючий, жереп, ялівець козацький, ясенець білий, ковила найкрасивіша.

Самобутність природи Карпат зумовлює багатство та своєрідність її фауни. Про деякі види (тур, зубр, бобер) знаходимо відомості вже в стародавніх літописах. Типовим представником дубових і букових лісів є дикий кабан, справжньою окрасою широколистих карпатських лісів є козулі, лані та благородні олені. До цінних хутрових звірів належать заєць-русак, лисиця, куниця лісова, горностай. Рідкісними в Карпатах стали борсуки. Зменшилась і чисельність вовка, рисі та дикого кота.

У Карпатах багато птахів: ластівки, лелеки, шпаки, снігурі, омелюхи, пуночки, синиці, корольки, повзики, шишкарі, чижі, дятли, яструби, сови, сірі куріпки, тетереви та глухарі.

В Українських Карпатах виділяють низку природних областей.

Передкарпатська область простягається вздовж Зовнішніх Карпат в межах висот 200-700 м і приурочена до Передкарпатського прогину, заповненого потужними товщами неогенових відкладів (глини, пісковики, сланці). Протягом року тут випадає до 750 мм опадів. Поширені горбисті та рівнинні ландшафти з дубовими та грабово-дубовими ландшафтами.

Зовнішньокарпатська область простягається смугою з північного заходу на південний схід, включає Східні Бескиди, Горгани, Покутсько-Буковинські Карпати. Це середньо- і низькогірні хребти з висотами 800-1000 м. За рік випадає 700-1 000 м опадів. Поширені низько-, середньогірні ландшафти з ялицево-буковими, смереково-широколистими лісами.

Вододільно-Верховинська область охоплює висоти 800-1 200 м зі значною кількістю опадів (1000-1200 мм) і буроземно-підзолистими ґрунтами. Охоплює хребти Вододільний, Верховинський, Горгани, Ворохта-Путильське низькогір’я, Стрийсько-Сянську та Воловецьку верховини, Ясінську улоговину.

Полонинсько-Чорногірська область — найвища частина Українських Карпат. До складу області входять Полонинський хребет, гірські масиви Свидовець, Чорногора, Гринявські гори. Висоти — від 1 400 до 2 000 м. Протягом року випадає понад 1400 мм опадів. Ґрунти представлені дерново-буроземними на яких проростають ялинові та букові ліси.

Рахівсько-Чивчинська область складена найдавнішими в Українських Карпатах породами і сформувалась у мезозої. Висоти — до 1 700-1 800 м. В рік випадає до 1 500 мм опадів. Переважають буроземні ґрунти, які розвивались під буковими, ялиновими та ялицевими лісами.

Вулканічно-Карпатська область включає Вулканічний хребет, Іршавську та Верхньотиську улоговини, Березне-Ліпшанську долину. Піднімається до висоти 600-700 м. Річна сума опадів може сягати 1 000 мм. У цих умовах ростуть дубово-букові та букові ліси, під якими сформувались буроземні ґрунти.

Закарпатська низовинна лісолучна область приурочена до Закарпатського прогину з висотами до 120 м. Окремо виділяється Берегівське горбогір’я — острівний масив вулканічних горбів. У межах області переважають низовинні рівнини з дерновими опідзоленими глейовими та лучно-болотними ґрунтами з дубовими і вільховими лісами, луками.

В Українських Карпатах є понад 1 500 природозаповідних об’єктів. Найбільший серед них — Карпатський природний національний парк. Серед важливих природоохоронних територій відомі природо-заповідні території: «Синевир», Вижницький, Міжнародний біосферний заповідник «Східні Карпати», Карпатський та Горганський заповідники та ін.

Кримські гори

Розташована на півдні Кримського півострова. Простягається вона вздовж північного узбережжя Чорного моря на 180 км від мису Херсонес до Феодосії.

Формування Кримської складчастої області почалося ще в мезозойську еру. У кайнозої на межі палеогенового та неогенового періоду, внаслідок альпійської складчастості, гірський Крим піднявся на висоту понад 1 500 м. Потім відбувались ерозійне розчленування південних схилів гір і врізання річкових долин. Нові підняття в Криму спостерігалися в кінці неогену — на початку антропогену та супроводжувались значними розломами.

Кримські гори складаються з трьох паралельних пасм: Головного, Внутрішнього і Зовнішнього, що поступово знижуються з півдня на північ та простягаються з південного заходу на північний схід.

Усі пасма розділені поздовжніми зниженнями та річковими долинами на окермі гірські масиви — яйли: Байдарську, Ай-Петринську, Ялтинську, Бабуган, Чатирдаг, Демерджі. У будові гірського Криму беруть участь також магматичні породи, які остигали біля поверхні у надрах землі. Виходи цих твердих порід творять екзотичні гори Аю-Даг, Кастель тощо.

Унаслідок розмивання вапняків у Кримських горах поширені карстові печери (найдовша Червона печера — 13,7 км). Крім карсту, у горах активно проявляються процеси вивітрювання, водна ерозія, селі, гірські обвали.

Кримська гірська країна з помірно континентальним кліматом охоплює найвище Головне пасмо та передгір’я. Тут температура повітря однакова й становить у січні -8 °С...-9 °С, в липні— +15 °С...+16 °С, а кількість опадів різна: у передгір’ях вона становить 400-500 мм, а на Головному пасмі — 900-1200 мм.

Клімат Південного узбережжя Криму субтропічний середземноморський, з додатними температурами упродовж року. Річна кількість опадів становить 350-550 мм, максимум яких припадає на зимові місяці. Літо тут спекотне й посушливе.

Річки Кримських гір короткі, їхні долини місцями каньйоноподібні. Багато річок гірської частини Криму на довгий період пересихають або переходять у підземні води. Найбільші річки — Салгир, Альма, Бельбек, Чорна. Річки мають водоспади, найвідоміші з них Учансу та Джур-Джур.

У розподілі рослинності Кримських гір проявляється вертикальна поясність. Передгір’я — це смуга кримського лісостепу, яка являє собою чергування степу з ділянками лісу.

Тут росте дуб пухнастий, скельний і черешчастий, клен польовий, берест; з чагарників — дерен, граб східний, глід, шипшина; з трав — ковила, типчак.

На північному схилі Головного пасма до 700 м над рівнем моря переважають дуб скельний, клен, ясен, липа, граб. Вище, до висоти 1 300 м — букові ліси з домішкою граба, берези, липи. Біля верхньої межі трапляються невеликі ділянки соснових лісів.

На гірських плато збереглись лише невеличкі ділянки лісу з бука й сосни. Основна площа яйл зайнята гірськими луками та лучними степами. Тут поширені альпійська фіалка, звіробій, безсмертник, осока, типчак.

Для Південного берега Криму характерні чагарникові зарості, у яких ростуть держидерево колюче (папіурус христова колючка), чагарникові форми пухнастого й граба східного. Сучасний краєвид утворюють кипариси, кедри, лаври, магнолії. Завдяки сприятливим ґрунтово-кліматичним умовам можна вирощувати субтропічні культури: мигдаль, інжир, хурму, гранат.

Тваринний світ Кримських гір різноманітний. У лісах живуть олень, козуля, муфлон, куниця кам’яна, борсук, лисиця, заєць, білка. Із птахів: гриф чорний, пугач, сойка, синиці, кропивник, соловейко, чайки, лебеді, чаплі.

У Кримських горах виділяють три природні області: Кримську передгірну лісостепову, Головне гірсько-луко-лісове пасмо, Кримську південнобережну.

Кримська передгірна лісостепова область включає Зовнішнє і Внутрішнє куестове пасмо з висотами до 500 м. Складена вапняками, мергелями та глинами. Поширені унікальні гори-останці: Чурук-Су, Чуфут-Кале, Мангуп-Кале, Тепе-Кермен, Ескі-Кермен. Клімат змінюється від сухого степового до волого помірно-теплого з кількістю опадів до 550 мм. Поширений поверхневий карст.

Область Головного гірсько-луко-лісового пасма. До висоти 800 м поширені горбисто-улоговинні низькогір’я з бурими гірськими ґрунтами під дубовими лісами. У проміжку 800-1 000 м представлені глибокі розчленовані середньогір’я під дубово-грабовими та буково-сосновими лісами на бурих гірсько-лісових і дерново-буроземних ґрунтах. З висоти 1 100 м починається яйлинський пояс на гірських ґрунтах. Поширені карстові форми рельєфу, є багато печер, найвідоміші з яких: Кизил-Коба, Мармурова, Еміне-Баїр-Хасар, Холодна, Тисячоголова. Тут розташована найглибша печера Східної Європи — шахта Солдатська, глибиною 517 м. Клімат прохолодний з кількістю опадів до 1 000 мм.

Тут розташований Великий каньйон Криму (завдовжки 3 км, завглибшки 350 м). Він був утворений у результаті розколу в суцільному вапняковому масиві.

Також в даній області є вулканічні низькогір’я — масив Карадаг, де є окремі вулканічні гори: Піраміда, Кінь-Пряник, Сокіл.

Кримська південнобережна субсередземноморська область — приморський ландшафтний пояс, що простягається від мису Айя до м. Феодосія. Південний берег є системою амфітеатрів та бухт, які замикаються бухтами. Область розташована в субтропічному поясі з позитивними температурами впродовж року. Кількість опадів становить 450-500 мм.

Найвідомішими природозаповідними об’єктами Гірського Криму є заповідники: Кримський, Ялтинський, Карадазький, «Мис Мартьян», а також Нікітський ботанічний сад.