Географія. Міні-довідник. ЗНО

Природні комплекси рівнин

Мішані та широколисті ліси

Лісові території в Україні характеризуються переважанням мішано-лісових та широколистих ландшафтів і розташована в її північній та північно-західній частині. Південна межа зони проходить лінією Ушиця — Старокостянтинів — Житомир — Київ — Ніжин — Батурин — Глухів. Лісова зона займає близько 170 тис. км², що становить 28 % території України. В межах цієї зони виділяють дві зони — мішаних (хвойно-широколистих) і широколистих лісів.

Мішані ліси лежать на Поліській низовині, а тому цю підзону ще називають Поліський край. За рельєфом — це рівнина з висотами від 200 м на південному заході до 92 м поблизу Дніпра. Лівобережжя підзони охоплює нахилену на південний захід Придніпровську низовину. Заболоченість — одна з характерних рис території зони (пересічний рівень заболоченості тут становить 15 %).

У формуванні рельєфу переважають антропогенові водно-льодовикові відклади. Значне поширення мають також перевіяні вітром піски, що утворюють дюни, горби, пасма, які здебільшого закріплені рослинністю.

Клімат у підзоні мішаних лісів помірно континентальний. Переважають західні та північно-західні вітри. Влітку вони зменшують спеку, а взимку — холод. Середня температура січня від -4 °С на заході до -8 °С на сході, а липня — відповідно +17 °С та +19 °С. Кількість опадів становить 550-700 мм, а випаровуваність не перевищує 400-450 мм. Полісся належить до найзволоженіших місцевостей в Україні.

Усі водотоки повноводні, але з повільною течією, низькими і заболоченими берегами. Майже всі річки Полісся є притоками Прип’яті і Дніпра. Найбільші серед озер: Світязь, Пулемецьке, Турське.

У Поліссі на підвищених формах рельєфу поширені дерново-підзолисті ґрунти, що становлять 95 % території зони. Низовинні елементи рельєфу вкриті дерновими та дерново-оглеєними ґрунтами. На продуктах вивітрювання вапнякових порід утворюються дерново-карбонатні ґрунти. Подекуди трапляються перегнійно-карбонатні, сірі лісові ґрунти та чорноземи опідзолені. У північній частині зони лісів поширені торфово-болотяні ґрунти й торфовища.

Великі площі Полісся зайняті мішаними та хвойними лісами. У місцях, де лісів немає, розвивається трав’янисто-чагарникова рослинність боліт і лук.

Ліси вкривають 30 % території. Тут ростуть соснові, сосново-дубові, дубово-грабові та вільхові ліси. Хвойні ліси ростуть здебільшого на пісках. Для південної частини природного комплексу характерні, крім хвойних, дуб, в яз, береза, граб, клен, липа. Низькі місця вкриті заростями вільхи й верби. На крайньому заході трапляється бук.

У лісах Полісся живуть козулі, зайці, лисиці, лосі, кабани, вовки, білки, борсуки, зрідка трапляються рисі; з птахів — тетереви, глухарі, сови, журавлі, лелеки; з комах — шовкопряди, ковалики, бджоли, жуки-олені.

За природними особливостями мішані ліси України поділяють на шість фізико-географічних областей: Волинську, Мале Полісся, Житомирську, Київську, Чернігівську, Новгород-Сіверську.

Природоохоронні території: Поліський заповідник, Рівненський природний заповідник, Шацький природний національний парк, Деснянсько-Старогутський національний парк, Дніпровсько-Тетерівське заповідне лісомисливське господарство, заказники та інші природозаповідні території.

Лісостеп

Лісостепова фізико-географічна зона займає 202 тис. км², що становить 35 % території держави. Північна межа Лісостепу збігається з південним краєм зони лісів, а південна починається на заході, поблизу Котовська, проходить через Первомайськ — Кіровоград — Кременчук — Вовчанськ.

Рельєф Лісостепу переважно рівнинний, але в Придністров’ї і східній частині Придніпровської височини він розчленований глибокими річками, ярами і балками, вздовж берегів яких на поверхню часто виходять граніти, іноді вапняки й пісковики, утворюючи скелі.

Кліматичний режим Лісостепу характеризується збільшенням континентальності клімату у східному напрямку. Зима тут коротша і м’якша, ніж на Поліссі, літо довше і тепліше. Сніг лежить близько трьох місяців. Середня температура січня на заході становить -5 °С, на сході — -8 °С, температура липня — відповідно +18 °С і +22 °С. Річна сума опадів на заході сягає 700 мм, на сході — до 550 мм. Це майже стільки, як на Поліссі, але випаровування тут більше і становить 500-600 мм.

Річкова система Лісостепу густа. Найбільшою в цьому регіоні є р. Дністер з притоками Стрий, Свіча, Бистриця, Лімниця, Гнила Липа, Золота Липа, Серет, Збруч, Смотрич. Річки Лівобережжя мають повільну течію, береги їхні низькі, долини широкі. Це Сула, Псел, Ворскла. Типове явище зони — водна ерозія. Живлення річок переважно снігове та дощове.

Найпоширенішими серед ґрунтів є чорноземи типові, чорноземи опідзолені та сірі лісові.

Природна рослинність зони представлена лісовими й степовими видами. Лісоутворювальними породами зони є дуб черешчатий, дуб скельний, бук лісовий, клен, липа.

Ліси ростуть переважно в долинах річок та широких балках. Нерідко вони виходять на вододіли й простягаються вздовж них вузькою смугою. Переважають діброви та грабові гаї. У заплавах річок ліси складаються з дуба, береста, ясена й верби. На піщаних берегах Південного Бугу, Дніпра ростуть соснові ліси. У середньому лісами вкрито 12,2 % території Лісостепу.

Для лісостепової фауни характерне поєднання лісових і степових видів тварин. Тут живуть білки, лісові куниці, козулі, зайці, олені, а також тхори, миші польові; з птахів — сокіл, грак, дятел, сова, дрізд чорний, жайворонок, куріпка.

За природними особливостями лісостепову зону поділяють на три фізико-географічні провінції: Дністровсько-Дніпровську, Лівобережно-Дніпровську та Середньоросійську.

Найважливішими заповідними об’єктами Лісостепу є Подільський природний національний парк, Яворівський національний парк, заповідники «Медобори», «Розточчя», Канівський, «Михайлівська цілина» та ін.

Степ

Степова фізико-географічна зона розташована на південь від Лісостепу й простягається широкою смугою до Кримських гір і берегів Чорного та Азовського морів. Вона займає 40 % території України, або 240 тис. км².

Тут розташовані Причорноморська, Приазовська, Північнокримська низовини та відносно невеликі височини: Приазовська, південно-східні відроги Подільської та Придніпровської, а також Донецький кряж.

Південне положення Степу впливає на його клімат, який є найконтинентальнішим в України. Середня температура січня становить від 0 °С...-1 °С (у Криму) до -7 °С (на північному сході), а температура липня — відповідно +21,5 °С і +23 °С. Сніг лежить 1-2 місяці, але сніговий покрив нестійкий. Тут випадає найменше опадів в Україні (300-500 мм за рік). Водночас випаровуваність становить 450-1100 мм. Щорічно, особливо у східній частині, бувають посухи та суховії.

Степові річки мілководні, особливо влітку. Тут протікають великі транзитні річки: Дніпро, Південний Буг, Дністер.

Озера в Степу лиманного типу, частина з них солоні.

Ґрунти степової зони сформувались в умовах дефіциту вологи. У північній частині поширені звичайні чорноземи, у приморській — бідні на гумус південні чорноземи. Ще південніше чорноземи переходять у каштанові ґрунти. У районі Сиваша трапляються солончаки й солонці.

Наприкінці минулого століття у степовій зоні були значні нерозорані ділянки з природною рослинністю: полином, перекотиполем, типчаком, ковилою.

Дерева частіше трапляються на півночі зони (байрачні степи), а кущі — на всій території степу (терен, вишня, шипшина, мигдаль). У плавнях річок ростуть очерет, калина, верболози.

Видовий склад тваринного світу степової зони бідніший, ніж лісостепової. Найбільше тут гризунів: тушканчиків, ховрахів, хом’яків, є також зайці, вовки, лисиці, борсуки, трапляються козулі, кабани. З птахів — жайворонки, дрохви, степові орли, чайки, мартини, кулики.

За фізико-географічними умовами Степову зону України поділяють на три підзони: північну, середню та південну (інколи її називають ще сухостеповою).

Північностепова підзона є перехідною між Лісостепом і Степом. Вона характеризується більшою зволоженістю ґрунтів та вологістю повітря, яка зростає у західному напрямку. Пов’язана з південною частиною Подільської та Придніпровської височин.

Середньостепова підзона займає проміжне положення в межах степу й характеризується змінами клімату в бік посушливості та дефіциту вологи.

Південностепова підзона розташована на крайньому півдні в межах південної частини Причорноморської низовини та Приазовської височини й рівнин Кримського півострова. Переважають темно-каштанові ґрунти, які здебільшого засолені. Випадає мала кількість опадів.

Серед заповідних об’єктів у Степу є національний природний парк «Святі гори», на території якого ростуть дубово-соснові ліси.