Географія. Міні-довідник. ЗНО

Природно-територіальні комплекси

Умови розвитку і характерні риси природних комплексів. Взаємодія чинників і компонентів ПТК

Окремі компоненти природи існують у постійній взаємодії та постійних взаємозв’язках, які є динамічними в просторі та часі. За такої тривалої взаємодії в межах географічної оболонки на території України сформувались різні за розмірами ділянки, що характеризуються певною однорідністю фізико-географічних умов, які відрізняються один від одного — природно-територіальні комплекси (ПТК). Характерною рисою ПТК є їхня цілісність, обумовлена закономірним поєднанням взаємопов’язаних і взаємозалежних компонентів природи на конкретній території чи акваторії.

Ландшафти та їх класифікація

На території України існують різні за розмірами ділянки з певною однорідністю фізико-географічних умов. Ці однорідні ділянки отримали назву ландшафти. Ландшафт — природний чи антропогенний, територіальний чи акваторіальний комплекс, що представляє собою генетично однорідну ділянку (сегмент) ландшафтної сфери з єдиними геологічним фундаментом, однотипним рельєфом, гідрокліматичним режимом, поєднанням ґрунтів і біоценозів та характерною для неї морфологічною структурною.

Головні ландшафтоутворювальні особливості території України обумовлені планетарними, регіональними та локальним властивостями природи. Найбільш загальна ландшафтна особливість природи країни, як і всієї ландшафтної оболонки — цілісність і взаємодія компонентів.

Класифікація ландшафтів залежить від того, яку ознаку взято за визначальну. При цьому враховують їх походження, історію розвитку, взаємозв’язок між компонентами (антропогенними відкладами й ґрунтами, кліматом і рослинністю, рельєфом і умовами зволоження), а також рівень впливу на них господарської діяльності людини. Загальна ж типізація має строго вертикальний характер підпорядкування. Так, вони поділяються на класи, підкласи, види, підвиди, типи, підтипи. Найменшими ландшафтами є місцевості, урочища та фації (елементарні природні ландшафтні утворення).

У межах України виділяють два основних класи ландшафтів: рівнинні та гірські. Рівнинні ландшафти охоплюють 95 % території України й об’єднують різні типи ландшафтів: мішано-лісові, широколисто-лісові, лісостепові та степові. Степові у свою чергу поділяють на підтипи: північностепові, середньо-степові, південностепові. Гірські ландшафти також поділяють на типи й підтипи. Так, до складу карпатських гірських луко-лісових ландшафтів входять широколисто-лісові, мішано-лісові, лучні (субальпійські) ландшафти. Кримські гірські ландшафти об’єднують лісостепові посушливі, мішано-лісові, широколисто-лісові, луко-лісові та луко-степові (яйлинські).

Фізико-географічне районування України, його наукове та практичне значення

Сучасна схема фізико-географічного районування ґрунтується на ландшафтно-генетичному принципі, що полягає у всебічному аналізі взаємозв’язків і взаємодії основних ландшафтотвірних факторів і принципів, компонентів природного середовища, враховуючи природну історію розвитку ландшафтів, оцінку впливу на них господарської діяльності, ступінь господарської освоєності за певних соціально-економічних умов.

В основу виділення таксономічних одиниць фізико-географічного районування покладено аналіз просторової ландшафтно-генетичної структури території з врахуванням площ і конфігурації ареалів ландшафтів, результатів досліджень. В системі одиниць фізико-географічного районування в одному таксономічному ряду виступають зональні одиниці, якими є фізико-географічний пояс, зона, підзона та азональні одиниці — фізико-географічна країна, край, область, район.

Ієрархічна драбина районування має такий вигляд: фізико-географічна країна, фізико-географічна зона —> фізико-географічна підзона —> фізико-географічний край —> фізико-географічна область —> фізико-географічна підобласть —> фізико-географічний район —> фізико-географічний підрайон.

На території України виділяють одну рівнинну (Південно-Західна частина Східноєвропейської рівнини) та дві гірські фізико-географічні країни, три фізико-географічні зони та п’ять підзон.