Географія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

43. Соціальна сфера

Галузева структура, значення

До соціальної сфери належать галузі, організації та підприємства, які безпосередньо полегшують побут кожної людини, дають їй можливість здобути освіту й підтримують щоденну працездатність. Це: освіта, наука, культура, торгівля, житлово-комунальне господарство, охорона здоров’я, фізична культура, спорт, соціальне забезпечення, громадське харчування, пасажирський транспорт, зв’язок.

Сфера послуг

Послуги — діяльність підприємств, організацій та окремих осіб, виконувана для задоволення чиїх-небудь потреб; система побутово-господарських вигод, що надаються населенню.

Одним з головних напрямків сучасного розвитку сфери послуг є забезпечення науково-технічним, інформаційним і діловим обслуговуванням процесу виробництва на всіх його стадіях — від підготовки та інвестування до функціонального забезпечення та післявиробничого супроводу.

Без сфери послуг стає неможливим сам процес виробництва. Висока частка сфери послуг — ознака значного економічного розвитку регіону (чи країни) та прогресивної структури його господарства. Економічне значення сфери послуг полягає в тому, що вона значною мірою забезпечує відтворення населення та робочої сили, впливає на продуктивність суспільної праці, заощаджує робочий час населення, вивільняє населення від малопрофесійного самообслуговування. Ще більш значущою є соціальна роль сфери послуг, рівень розвитку якої визначає якість життя і є одним з головних показників рівня людського розвитку взагалі. Головна особливість сфери послуг — її повсюдність, масовість, величезна розгалуженість та диверсифікованість.

Рекреаційно-туристичне господарство

У соціальній інфраструктурі важливе значення має рекреаційно-туристичне господарство. Його основою є рекреація — заходи, спрямовані на використання вільного від роботи часу для оздоровлення, лікування, розваг, культурного розвитку, спортивної діяльності.

До закладів рекреації належать санаторії, курорти й пансіонати, будинки та бази відпочинку, санаторїї-профілакторії, туристичні бази тощо. Найбільше рекреаційних закладів зосереджено в Криму, Карпатах, на узбережжі Чорного та Азовського морів.

У структурі рекреаційного господарства країни переважають лікувально-оздоровчі заклади. Рекреаційне господарство розвивається на основі використання рекреаційних ресурсів (рукотворні та природні об’єкти, а також явища природи, що є придатними для оздоровлення, розваг, відпочинку, туризму). Мінеральні води — один з природних чинників у лікуванні хвороб, тому поблизу мінеральних джерел розташовано санаторії. У країні налічують понад 550 санаторіїв. Вони одночасно можуть прийняти 160 тис. осіб. Найбільше санаторіїв діє у Криму — майже 150 (це 25 % загальної кількості санаторіїв країни; в даний час цю матеріальну базу через тимчасову окупацію не використовують). На другому й третьому місцях Львівська (81) та Одеська (35) області.

Дуже слабо розвинута мережа санаторіїв у областях, де сприятливі кліматичні й ландшафтні умови поєднуються з унікальними лікувальними водами й грязями. Загалом рекреаційний туризм має всі умови для розвитку в Причорноморському (АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська області) та Карпатському (Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Львівська області) районах. Причому, певні території відзначаються власною спеціалізацією в рекреаційному господарстві — Кримський регіон відзначається орієнтацією на кліматичні, ландшафтні, гірсько-рекреаційні, грязеві, пляжні та пізнавальні ресурси; Карпатський регіон орієнтується на використання кліматичних, ландшафтних, гірськорекреаційних, водних та пізнавальних ресурсів; Одеський регіон акцентує увагу на кліматичних, грязевих, пляжних та пізнавальних ресурсах; Поліський регіон орієнтується на лісові, водні та ландшафтні ресурси.

Релігійний, зокрема паломницький туризм, представлений в місцях, які є святинями для певних конфесійних напрямків (Зарваниця, Почаїв, Львів, Київ, Мгар, Слов’янськ тощо). Багата українська історія сформувала низку міст, що виступають на сучасному етапі знаними культурно-історичними центрами (Львів, Кам'янець-Подільський, Хотин, Одеса, Остріг, Київ, Умань).

Усе це приваблює численних туристів. В Україні діють понад 3 тис. різних туристичних підприємств. Це туристичні бази, пансіонати, кемпінги, туристичні готелі тощо. Найбільше їх у Криму, Закарпатській і Львівській областях.

Туризм — один з найдавніших видів економічної діяльності. Перед Україною в цій сфері також відкриваються великі перспективи, адже її рекреаційні ресурси й досі використовують вкрай недостатньо. Щороку Україна може приймати понад 20 млн туристів з інших країн.

Найбільше мандрують світом європейці (60 %). Проте західні європейці все ще недостатньо відвідують нашу країну. Вони дуже, мало поінформовані про її унікальні рекреаційні багатства. Та поступово ситуація поліпшується. У 2015 р. Україну відвідали туристи більш як із 80 країн світу, загальним числом до 12,5 млн осіб (цей

показник суттєво понизився у порівнянні з 2014 р., з початку військової агресії на сході та півдні України). Популярність України пов’язана з наявністю на нашій території багатих туристичних ресурсів, а також пам’яток, занесених в перелік світової спадщини ЮНЕСКО (Софія Київська, Успенська Києво-Печерська лавра, пункт геодезичної дуги Струве, резиденція Буковинських митрополитів, ансамбль історичного центру Львова).

На основі наявних туристичних ресурсів в межах України сформувалось кілька туристичних районів — територій, яка володіє певними ознаками привабливості, забезпечена туристичною інфраструктурою і має свої особливості організації туризму. Основою виділення туристичних районів є передусім туристичні ресурси, якими володіють території і які визначають туристичну спеціалізацію району. Традиційно виділяється п’ять туристичних районів: Причорноморський (АРК Крим, Одеська, Миколаївська. Херсонська). Карпатсько-Подільський (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Тернопільська, Хмельницька, Вінницька), Полісько-Столичний (Волинська, рівненська, Житомирська, Київська, Чернігівська, Полтавська, Черкаська), Придніпровсько-Донецький (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська, Донецька, Луганська), Харківський (Харківська, Сумська).

Невідомою залишається наша країна і для багатьох її громадян. Немає широкої кваліфікованої реклами її природних та історико-культурних пам’яток. Крім того, на туристичних базах України, 70 % яких збудовано до 1980 р., рівень обслуговування не відповідає сучасним вимогам. Тому сьогодні багато українців віддають перевагу комфортним умовам курортів Греції, Кіпру, Італії, Іспанії, Туреччини чи навіть США.

Нині надходження до бюджету держави від рекреаційно-туристичного господарства становлять майже 10 % усіх надходжень. Це свідчить про те, що воно перетворюється на одну з провідних галузей економіки України.

Рекреаційно-туристичне господарство країни має величезні перспективи для розвитку. Воно може розв’язати багато економічних та екологічних проблем. Важливим для держави є й те, що це господарство розвивають переважно в приморських, гірських і передгірних районах, де важко розвивати інші галузі й населення часто залишається без роботи. Альтернативним є рекреаційно-туристичне господарство і для галузей промисловості, що дуже забруднюють довкілля.

Галузі соціальної сфери та їх територіальна організація

Однією з провідних галузей соціальної сфери є освіта. До закладів освіти належать, насамперед, середні загальноосвітні, вечірні (змінні) й заочні школи, зростає мережа приватних навчально-виховних закладів, гімназій і ліцеїв, де поряд із загальноосвітніми предметами вивчають гуманітарні й технічні. Забезпеченість країни дитячими садками становить близько 40 %. Найвищі показники у східних і південних областях, найнижчі — у західних. Багатьох дітей виховують і навчають у дитячих будинках, будинках дитини, школах-інтернатах для дітей-сиріт і дітей, які залишились без батьків.

У підпорядкуванні Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України перебувають також позашкільні заклади (будинки школярів, станції юних натуралістів, техніків, спортивні школи).

Досі збереглися в Україні ПТУ, хоча переважна більшість з них за часи незалежності були переформовані в такі навчальні заклади: ПЛ — професійний ліцей, ВПУ — вище професійне училище, ЦПТО — центр професійно-технічної освіти, СПТУ — сільське професійно-технічне училище. У цих училищах готують кадри робітників для промисловості, будівництва, транспорту, сільського господарства, сфери послуг тощо. Найбільше їх у Донецькій, Дніпропетровській і Луганській областях. У країні налічують понад 750 коледжів і технікумів.

Нині в Україні працюють понад 1 000 вищих навчальних закладів, у яких навчаються понад 2 млн студентів. Найбільше вищих навчальних закладів налічують у Києві та Київській області (190), Донецьку (93), Харкові (77), Дніпропетровську (62).

До закладів науки належать конструкторські бюро, науково-дослідні інститути, академії наук. Важливу роль відіграють заклади культури. Нині в Україні працюють понад 1 000 музичних шкіл, більш як 300 шкіл мистецтв, 130 художніх шкіл. Центрами відпочинку людей є театри, музеї, палаци культури, а в сільській місцевості — будинки культури та клуби. Найбільша їх кількість у Львівській, Житомирській і Хмельницькій областях. Багато театрів є у Києві, Львівській, Одеській областях та Криму, музеїв — у Києві, Вінницькій області, Криму.

В Україні діє понад 20 тис. бібліотек, де зосереджено близько 340 млн примірників книжок і журналів. Багато бібліотек працює у Львівській, Вінницькій і Донецькій областях. Найбільшою в країні є Центральна наукова бібліотека ім. В. Вернадського Національної академії наук України в Києві. Найдоступнішими популяризаторами культурних досягнень у країні є засоби масової інформації — друковані видання, радіо, телебачення, світова мережа Інтернет.

Діяльність закладів охорони здоров’я, відпочинку, фізичної культури та спорту спрямована на профілактику захворювань, відновлення здоров’я людей, забезпечення здорового способу життя, активного відпочинку.

Нині в галузі охорони здоров’я найбільша кількість лікарів усіх спеціальностей у Києві (понад 85 на 10 тис. осіб), Севастополі та Криму. У Сумській, Чернігівській, Житомирській областях ці показники майже вдвічі нижчі. Незважаючи на профілактику захворювань, у деяких областях періодично виникають вогнища інфекційних хвороб. Високим залишається рівень травматизму на виробництві. Найвищі його показники в Донецькій і Луганській областях.

В Україні діє значна кількість спортивних організацій, товариств, клубів тощо. Стадіонів налічують більш як 1 000, спортивних залів — 15 тис., футбольних полів — 20 тис. Масового поширення набули ігрові види спорту.

Важливу роль у сфері послуг відіграє побутове обслуговування. Щоб відремонтувати телевізор, автомобіль, годинник, черевики або просто підстригтися, ми звертаємося до спеціальної майстерні, ательє чи перукарні або ж до ремонтного заводу.

Житлово-комунальні підприємства забезпечують населення електроенергією, газом, холодною і гарячою водою, каналізацією, сміттєпроводами тощо. Проте й досі все ще зберігаються значні територіальні відмінності між рівнями благоустрою міст і сіл. Найвищий він у Києві, нових містах, санаторно-курортних та обласних центрах, найнижчий — у сільській місцевості.

Торгівлю поділяють на оптову й роздрібну. Підприємства оптової торгівлі закуповують у виробників великі партії товарів і тому зосереджені у великих містах і промислових центрах. Крамниці роздрібної торгівлі продають товари безпосередньо кожній людині. За останні роки їх мережа різко зросла.

До громадського харчування належать їдальні, бари, кафе, ресторани. В Україні їх все ще недостатньо. Як показує світовий досвід, збільшити їх кількість, поліпшити культуру обслуговування можна лише в умовах ринкових відносин. Підприємства торгівлі й громадського харчування є практично в кожному населеному пункті країни.

Соціальне забезпечення — це система державних, громадських і приватних заходів, спрямованих на матеріальне та культурно-побутове забезпечення непрацездатних громадян країни. Його основними видами є пенсійне забезпечення і соціальне страхування.

Тестові завдання

43. СОЦІАЛЬНА СФЕРА УКРАЇНИ

43.1. Напрямок соціальної інфраструктури, який НЕ належить до групи підприємств та установ, що задовольняють духовні й фізичні потреби населення

А дошкільні заклади
Б загальноосвітні заклади
В комунальне господарство
Г вищі навчальні заклади

43.2. Напрямок соціальної інфраструктури, який НЕ належить до групи підприємств та установ, що забезпечують комунально-житлове й інфраструктурне обслуговування

А лікувально-оздоровчий
Б фінансово-страховий
В соціально-побутовий
Г торгівельний

43.3. Тип навчальних закладів, який належить до загальноосвітніх

А технікуми
Б коледжі
В університети
Г школи

43.4. Тип навчальних закладів, який належить до вищих

А школи
Б дитячі садки
В консерваторії
Г технікуми

43.5. Тип вищих навчальних закладів, який мас вузьку територіальну розосередженість

А медичні університети
Б вищі навчальні заклади, що готують фахівців у галузі суднобудування
В педагогічні університети
Г економічні університети

43.6. Різке скорочення учнів (студентів) сьогодні спостерігають

А в університетах
Б у школах
В у професійних училищах
Г в академіях

43.7. Місто, де є незначна кількість вищих навчальних закладів

А Донецьк
Б Дніпропетровськ
В Суми
Г Харків

43.8. Найбільш відвідувані мистецькі галереї в Україні розташовані у

А столиці
Б великих містах
В містах
Г сільській місцевості

43.9. Основна кількість бібліотек розташована у

А великих містах
Б містах-мільйонерах
В селах
Г селищах міського типу

43.10. Найбільше відвідують музеї та театральні заклади у

А містах
Б рекреаційних районах
В селищах міського типу
Г великих містах

43.11. Найдоступніші популяризатори культурних досягнень в Україні

А бібліотеки
Б ЗМІ
В театри
Г кінотеатри

44.12. Музейна справа добре розвинута у

А АР Крим та Львівській області
Б Тернопільській та Кіровоградській областях
В Сумській та Херсонській областях
Г Вінницькій та Миколаївській областях

43.13. Галузь господарства, що належить до соціальної сфери

А лісозаготівля
Б рослинництво
В зв’язок
Г електроенергетика

43.14. Область України, яка посідає провідне місце за кількістю санаторіїв і будинків відпочинку

А Миколаївська область
Б Тернопільська область
В Закарпатська область
Г Хмельницька область

43.15. Найбільша кількість вищих навчальних закладів України розташована у

А Львові
Б Одесі
В Сумах
Г Києві

43.16. Основний регіон України, який відвідують російські туристи

А Крим і Причорномор’я
Б Київ і Київщина
В Львів і Карпати
Г Донецьк і Донбас

43.17. Основний рекреаційний регіон України

А Поділля
Б Полісся
В Причорномор’я
Г Придніпров’я

43.18. Група культурно-історичних центрів

А Запоріжжя, Чорноморськ, Суми
Б Київ, Черкаси, Енергодар
В Одеса, Дніпропетровськ, Дубно
Г Кам’янець-Подільський, Львів, Остріг

43.19. Курортні центри України

А Жмеринка, Калуш
Б Суми, Полтава
В Миргород, Ворохта
Г Моршин, Кривий Ріг

43.20. Найвищий рівень благоустрою серед міст України має

А Львів
Б Київ
В Одеса
Г Донецьк

43.21. Увідповідніть галузі соціальної сфери та завдання, які вони виконують

1 культура
2 житлово-комунальне господарства
3 торгівля
4 побутове обслуговування
А надання різноманітних послуг із ремонту житла, взуття, одягу; пошиття та хімічне чищення одягу; послуги перукарень
Б діяльність музейних і театральних установ; естетичне виховання людей; організація дозвілля населення
В забезпечення потреб населення в товарах шляхом їх купівлі-продажу; створення розгалуженої мережі закладів харчування
Г забезпечення нормальної діяльності систем життєзабезпечення житлових будинків та підприємств, комунальної власності; реконструкція й оновлення житла
Д задоволення потреб населення в медичному обслуговуванні, надання лікувально-профілактичної допомоги