Географія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

42. Сільське господарство

Роль, місце та значення сільського господарства

У зв’язку з багатими земельними ресурсами та сприятливими агрокліматичними умовами сільське господарство є провідною галуззю матеріального виробництва України. Це одна з найстаріших галузей виробництва нашої держави. Зараз у ній зайнято до 22 % працюючого населення України.

Основним засобом виробництва в сільському господарстві є земля. Земля є природним ресурсом, на якому базується сільськогосподарське виробництво.

На сьогоднішній день сільське господарство України розвивається двома основними шляхами: екстенсивним (полягає у збільшенні обсягів виробництва сільськогосподарської продукції переважно за рахунок розширення посівних площ) та інтенсивним (передбачає підвищення продуктивності за рахунок впровадження досягнень науково-технічного прогресу, нових високоврожайних сортів рослин і високопродуктивних порід тварин, новітніх технологій тощо).

Структура галузі та його основні ланки

Сільське господарство складається з двох взаємопов’язаних галузей: рослинництва (землеробства), що займається вирощуванням сільськогосподарських культур і тваринництва — розведення й використання свійських тварин для одержання продуктів харчування та сировини для харчової та легкої промисловості.

Співвідношення між ними за обсягом виробництва залежить від конкретних умов розвитку сільськогосподарського виробництва та від потреб населення.

За роки Незалежності більша частка виробництва припадає на рослинництво, що пов’язано з кризовими явищами в економіці держави.

Водночас сільське господарство є основою для розвитку агропромислового комплексу (АПК).

Земельний фонд

З усієї земельної площі (60,4 млн га) на землі сільськогосподарського призначення припадало на початок 2015 року 41,5 млн га, або 69 % від загальної площі України. Серед усіх сільськогосподарських земель рілля займала площу понад 78 %, сіножаті — 5,8 %, пасовища — 13 %, сади й виноградники — майже 2 %, решта — землі під паром. У структурі сільськогосподарських угідь є істотні територіальні відмінності. Найбільша частка посівних площ у Степу й Лісостепу (близько 80 %), сіножатей і пасовищ найбільше на Поліссі та в Українських Карпатах.

Сільськогосподарські угіддя потребують систематичного поліпшення: зрошення на Півдні, осушення на Поліссі, захисту ґрунтів від ерозії в Лісостепу. Комплекс заходів, спрямованих на збереження та поліпшення земельних угідь, називають меліорацією. В Україні площа зрошуваних земель становить понад 2 млн га, осушених — близько 3 млн га. На меліоративні роботи витрачено величезні кошти, але через недостатню наукову обґрунтованість, нераціональне використання зрошуваних та осушуваних земель, продуктивність залишилась низькою, а в деяких місцях знизилась.

Крім того, екстенсивний шлях розвитку сільського господарства упродовж XX ст. призвів до надмірного освоєння загальної земельної площі (у Франції частка сільськогосподарських угідь становить 42 %, у ФРН — 33 %), а також розораності території, порушення пропорцій між ріллею, луками, водою. У нашій країні розорані навіть захисні смуги вздовж річок та озер, схили значної крутизни. Таке збільшення орних земель, використання важкої ґрунтообробної техніки, зменшення площ лісосмуг призвели до посилення ерозії ґрунтового покриву.

Рослинництво

Рослинництво давало на початку XXI ст. 58 % продукції сільського господарства країни. Воно спеціалізується на вирощуванні різноманітних культур, що дають продукти харчування, сировину для легкої та харчової промисловості, корми для тварин, ліки тощо. Рослинництво за способом використання земель поділяють на:

• а) рільництво (вирощування польових культур на орних землях);
• б) плодівництво (розведення багаторічних насаджень — садів, ягідників, виноградників);
• в) луківництво (використання і поліпшення природних лук, створення штучних сіножатей і пасовищ).

У рільництві, враховуючи значення виробленої продукції, виділяють:

• зернове господарство;
• виробництво технічних культур;
• картоплярство, овочівництво і баштанництво;
• вирощування кормових культур.

Зернове господарство спеціалізується на вирощуванні продовольчих хлібних культур — пшениці й жита; продовольчих круп’яних — гречки, проса, рису; фуражних (на корм для тварин) — ячменю та вівса, кукурудзи; зернобобових — гороху, квасолі тощо.

Технічними називають культури, які переважно є сировиною для харчової та легкої промисловості. За значенням їх поділяють на волокнисті (льон-довгунець, коноплі); цукроноси (цукрові буряки); олійні (соняшник, льон-кудрявець, соя, ріпак); ефіроолійні (троянда, кмин, м’ята, гірчиця тощо); лікарські (валеріана, горицвіт, ромашка, ехінацея та ін.).

Найпоширенішими овочевими культурами на Україні є білокачанна капуста, помідори, огірки, цибуля, столові буряки, морква, кабачки, часник, перець тощо. Баштанні рослини є різновидністю овочевих культур, до них належать кавуни, дині, гарбузи.

Вирощування кормових культур охоплює посіви багаторічних (люцерна, конюшина, тимофіївка та ін.) й однорічних трав, кукурудзи та сорго на зелений корм, кормових коренеплодів (кормовий буряк, бруква тощо).

Плодівництво охоплює садівництво, ягідництво, виноградарство.

Виробничий процес у рослинництві за змістом є біологічним. Людина керує ним, впливаючи на середовище, де зростають рослини, а також змінюючи природу самих рослин. Однак рослинництво залишається дуже залежним від природних умов (температурного режиму, вологості, родючості ґрунту), тому в різних місцевостях вирощують певні види рослин. На урожайності культур суттєво позначаються й погодні умови кожного окремого року. Втрати урожаю можуть бути спричинені літньою посухою, малосніжною морозною зимою, надмірно вологим літом тощо.

Культурні рослини, які вирощують у нашій країні, стосовно кліматичних умов можна поділити на дві групи.

До першої належать ті, які пристосовані на ранніх стадіях свого розвитку до порівняно низьких температур, добре переносять заморозки, а наступні стадії їхнього розвитку відбуваються при відносно високих температурах (ярі: пшениця, овес, ячмінь, гречка, льон-довгунець, льон-кудрявець, коноплі, цукровий буряк, соняшник; озимі: жито, пшениця; багаторічні трави та ін.).

У рослин другої групи всі стадії розвитку відбуваються при відносно високих температурах, вони не переносять заморозків (просо, кукурудза, соя, рис, картопля). Крім того, рослини потребують різної кількості поживних речовин. Гречка, жито, овес дають добрий урожай при незначному їх вмісті, а овочі, баштанні культури, цукрові буряки потребують досить високого вмісту поживи.

Зернові культури

Провідне місце у рослинництві посідає вирощування зернових. Під зерновими культурами в Україні зайнято майже 56 % посівних площ. Традиційно найважливішою зерновою культурою в Україні є пшениця, особливо озима, яка на чорноземах дає добрі врожаї (середня урожайність пшениці коливається в межах 35-50 ц/га). Озиму пшеницю висівають восени, щоб використати осінню й весняну вологу в ґрунті. Вона займає третину всієї площі зернових. Вирощують озиму пшеницю переважно у степовій і лісостеповій зонах. Посіви ярої пшениці займають незначні площі у східних областях України, де клімат більш континентальний і взимку випадає мало снігу, який не може захистити посіви від вимерзання.

Жито є теж цінною продовольчою культурою, яка може рости в районах з порівняно холодним кліматом, на бідних піщаних ґрунтах. Сіють його на Поліссі, рідше у Лісостепу. Частка земель, зайнятих житом, на межі ХХ-ХХІ ст. значно скоротилась. У 2015 р. валовий збір жита становив 0,4 млн т при врожайності 17 ц/га. Найбільше кукурудзи на зерно висівають у степовій і лісостеповій зонах, а також у Закарпатті. На початку XXI ст. збільшуються площі, зайняті під кукурудзою. Вона ж має найвищу врожайність серед зернових в Україні.

Ячмінь — один із невибагливих злаків, скоростиглий, посухостійкий, з коротким вегетаційним періодом (60-90 днів). Під ним зайнято 10 % ріллі. Завдяки цим особливостям, посіви його розташовані в північних районах Степу й Лісостепу, в передгірних і гірських районах Карпат. У роки вимерзання озимої пшениці ячмінь висівають на півдні Лісостепу.

Важлива фуражна культура — овес. Його посіви поширені в поліських та передкарпатських областях, оскільки рослина ця вологолюбна й невибаглива до ґрунту.

Із круп’яних культур в Україні виділяються просо, гречка і рис. Просо завдяки його посухостійкості вирощують переважно в степових областях. Гречка, навпаки, важко витримує посушливий клімат і поширена в лісостепових та поліських областях, на вологих піщаних ґрунтах; через невисоку врожайність (10 ц/га) її посіви в Україні зменшуються, хоча наша держава й далі залишається в п’ятірці крані-лідерів за валовим збором цієї культури. Рис почали сіяти в 30-х рр. XX ст. на півдні Херсонської області, у степовому Криму, на заплавних землях Дунаю та Південного Бугу. Культивують його переважно при штучному зрошенні, найчастіше з постійним затопленням поля. Врожайність рису дуже висока — понад 50 ц/га.

Зернобобові (горох, квасоля, вика, кормовий люпин, соя) — важливі продовольчі й кормові культури. Їхні посіви зосереджені на Поліссі і в Лісостепу. Посівні площі зернобобових в Україні становлять 0,5 млн га.

Вирощування технічних культур

Провідною технічною культурою в Україні є цукрові буряки, під якими зайнято 13 % площі, відведеної під технічні культури. Цукрові буряки потребують родючих ґрунтів, багато сонячних і теплих днів, значного зволоження. Тому основним районом їх вирощування є Лісостеп (понад 85 % виробництва цукрових буряків), а також прилеглі до нього райони Степу й Полісся. За останні роки урожайність цукрових буряків значно знизилась і коливається в межах 170-190 ц/га.

Соняшник — світлолюбна, посухостійка культура, що потребує багато тепла й родючих ґрунтів. Найкращі умови для його вирощування є в степовій і частково лісостеповій зонах країни. На посіви соняшнику припадало у 2015 році майже 60 % усієї площі, відведеної під технічні культури. Найвища концентрація посівів спостерігається у Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській та Харківській областях. Щорічний валовий збір соняшнику постійно збільшується і в 2015 р. перевищив 11 млн т. Сьогодні Україна за його збором посідає перше місце в світі, забезпечуючи майже 30 % світового виробництва соняшнику.

З інших олійних культур вирощують ріпак (на Поліссі і в Лісостепу), кунжут, арахіс, рицину та сою (у Степу).

Основною волокнистою культурою у нашій країні є льон-довгунець, який потребує вологого неспекотного літа, довгого дня. Він добре росте на родючих суглинистих і підзолистих ґрунтах на Поліссі та передгір’ях Карпат. Дуже скоротились площі традиційної волокнистої культури — коноплі. Менш теплолюбні її сорти вирощують на сході Полісся і в Придніпров’ї. Південні сорти коноплі (переважно на насіння) вирощують у Миколаївській та Одеській областях.

Лікарські та ефіроолійні культури вирощують на Правобережжі Лісостепу та в Криму. З інших технічних культур важливе значення в Україні мають хміль, тютюн. Хміль дає цінну сировину (шишки), яку використовують у пивоварній, дріжджовій, хлібопекарській галузях промисловості. Найкращими ґрунтами для нього є сірі лісові, а тому вирощують хміль у Житомирській області (70 %) та в інших районах Полісся. Тютюн — технічна теплолюбна культура, листя якої використовують для виробництва цигарок. Вирощують його в Криму, Придніпров’ї та на Закарпатті.

Вирощування картоплі й овочів. Садівництво, ягідництво та виноградарство

Рослинництво займається вирощуванням також картоплі та овоче-баштанних культур. Картоплю часто називають другим хлібом. Частка її у загальній посівній площі становить близько 6 %. Третина посівних площ картоплі зосереджена на Поліссі, близько половини — у Лісостепу. Найвищі врожаї картоплі збирають на Поліссі, оскільки тут достатня кількість вологи, супіщані ґрунти з добрим доступом повітря. Врожайність картоплі є стабільно високою і перевищує 150 ц/га.

Вирощування овочів (близько 40 видів) поширене на всій території країни, але найбільше — у господарствах степової та лісостепової зон. Помідори, перець, баклажани культивують у південних областях, а огірки та інші види городини для консервування та соління — у північній частині Лісостепу і на Поліссі.

Баштанні культури (кавуни, дині) вирощують у південних районах Степу (Херсонська, Миколаївська, Одеська області).

Більшість плодових рослин світлолюбні й вологолюбні. Вони вимагають дренованих ґрунтів, тому краще ростуть на територіях з горбистим рельєфом, особливо на схилах. Загальна площа садів в Україні перевищує 350 тис. га. Основні масиви зерняткових насаджень (яблука, груша, айва) зосереджені в Лісостепу і на Поліссі, а кісточкових (вишня, черешня, слива, абрикос, персик, алича) та горіхоплідних (волоський горіх) — у Степу.

Найрозвинутіший район товарного садівництва — Правобережжя Лісостепу, особливо Придністров’я, а також Закарпаття і Крим.

Ягідники розташовані, переважно, на Поліссі та в Лісостепу, де вирощують полуницю, смородину, малину.

Важлива товарна галузь плодівництва — виноградарство. В Україні вирощують близько 50 сортів винограду. Основні площі виноградників зосереджені у південній і центральній частині Степу, передгір’ях Криму й Закарпаття. Площі, зайняті під виноградниками становлять близько 100 тис. га при врожайності в 40 ц/га.

Найбільша питома вага кормових культур у посівних площах південних і південно-східних областей країни, а найменша — у поліських областях та передгірних районах Карпат. Причина зниження частки площ, зайнятих кормовими культурами, пов’язана значною мірою з тим, що на Поліссі, Карпатах, а також у Лісостепу збереглися значні площі природних сіножатей і пасовищ.

Кормовими культурами засіяно близько 23 % орних земель. Із них половину займають однорічні та багаторічні трави, близько 40 % — кукурудза на силос і зелений корм, а решта припадає на кормові коренеплоди та кормові баштанні культури.

Тваринництво

У структурі валової продукції сільського господарства тваринництво становить 37 % (2015 р.). Основні його галузі: скотарство (розведення великої рогатої худоби), свинарство, вівчарство, птахівництво. До тваринництва також належать рибництво, бджільництво, шовківництво. У цілому завдання тваринництва полягають у виробництві висококалорійних продуктів харчування (м’яса, молока, масла, сиру, яєць, риби, меду) та цінної сировини для харчової та легкої промисловості (м’яса, шкіри, вовни, хутрової сировини, шовку-сирцю, воску, пуху тощо).

Розвиток тваринництва залежить від рослинництва, насамперед від кормовиробництва. Сучасне кормовиробництво складається з польового, лучно-пасовищного й промислового виробництва кормів. До польового кормовиробництва належить вирощування кормових і зернофуражних культур, а також використання відходів і побічної продукції зернових, технічних та інших культур (солома, бадилля тощо). Лучно-пасовищне виробництво кормів пов’язане з використанням природних кормових угідь — сіножатей і пасовищ.

Промисловим виробництвом комбінованих кормів зайнята комбікормова промисловість. Комбіновані корми — це суміш, збалансована за вмістом поживних і мінеральних речовин та вітамінів. На комбікормових заводах як сировину використовують зерно і продукти його переробки, а також відходи олійної, цукрової, м’ясної, рибної промисловості.

Відходи підприємств харчової промисловості (жом, мелясу, сироватку), громадського харчування, а також харчові відходи населення використовують як корм для тварин без додаткової переробки. У кожній області ресурси кормів мають свої особливості.

Тваринництво займає в сільському господарстві місце особливої галузі, що переробляє продукцію рослинництва у цінніші харчові продукти й технічну сировину. До того ж воно менше залежить від природних умов, ніж землеробство, оскільки тваринницькі комплекси можуть працювати на привозних кормах майже рівномірно впродовж усього року. Виробничий процес у тваринництві більш механізований і сприяє переведенню галузі на промислову основу. Деякі галузі, зокрема птахівництво, вже працюють подібно до промисловості, виробляючи продукцію на птахофабриках.

Скотарство — одна з найважливіших галузей тваринництва. Вона поширена по всій території України (поголів’я на початок 2016 року становило 1,3 млн голів). Найбільше великої рогатої худоби в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь у Карпатах, Лісостепу і на Поліссі, найменше — у Степу.

Розрізняють скотарство молочного, молочно-м’ясного та м’ясного напрямків. М’ясо-молочними прийнято вважати такі господарства, у яких товарна продукція молока становить менш як 50 % від усієї реалізації. Якщо на м’ясо припадає понад 75 % і більше від вартості продукції скотарства, то господарство належить до м’ясного напрямку.

Загалом в Україні переважає скотарство молочно-м’ясного напрямку, яке характеризується значною питомою вагою корів у стаді. Молочне скотарство (частка корів 65-90 %) розвивають переважно навколо великих міст, де є споживачі та на Поліссі, де є достатньо соковитих трав. Для районів інтенсивного землеробства з потужною кормовою базою, де високу частку становлять соковиті корми, властивий молочно-м’ясний напрям (корови становлять 40-50 % поголів’я). Він характерний для Лісостепу, частково Степу, гірських районів Карпат та Криму. Хоч яловичина при молочно-м’ясному напрямі є супутнім товарним продуктом, але саме тут виробляють її найбільше.

М’ясо-молочна спеціалізація скотарства збереглась у господарствах посушливих частин Миколаївської, Херсонської областей, степового Криму. Тут є значні площі природних кормових угідь, де трави влітку часто висихають, а також висококалорійні стійлові корми.

М’ясний напрям розвивають лише у спеціалізованих на вирощуванні молодняка господарствах усіх зон, які виникли при цукрових, крохмальних, патокових, спиртових заводах, відходи яких є висококалорійними кормами. Останнім часом створюють тваринницькі комплекси з відгодівлі великої рогатої худоби різних напрямів на промисловій основі.

Друга за значенням галузь тваринництва — свинарство (поголів’я на початок 2016 року становило 7 млн голів). Воно виробляє понад третину м’яса й орієнтоване на споживача. Має повсюдне поширення, бо використовує різноманітні корми: зерно, картоплю, відходи харчової промисловості й харчування людей. Найбільш розвинуте воно в Степу й Лісостепу, де є більше концентрованих кормів. На Поліссі свинарство базується на картоплі, але через те, що цей корм дорогий, собівартість продукції свинарства тут вища, ніж у Лісостепу. Свинарство залежно від типів годівлі має певні виробничі напрями. У господарствах Полісся і Лісостепу, що базуються на картопле- і буряко-концентратному типах годівлі, переважаючою спеціалізацією є м’ясо-сальна. У Степу, де в кормах висока частка дешевих концентратів, переважає сальне свинарство.

Вівчарство поширене, головним чином, у Степу, особливо південному, та в Карпатах. У Степу розвивають вовняне, переважно тонкорунне і напівтонкорунне вівчарство, яке дає якісну вовну. Базується воно на дешевих пасовищних і грубих кормах. У Степу для вівчарства використовують сухі вигони і пасовища. Вівці добре переносять посуху, холод і можуть добувати корм навіть з-під снігу завтовшки до 20 см. На Поліссі та в Карпатах переважає грубововняне, шубне вівчарство, що дає високоякісні, міцні, теплі овчини, з яких виготовляють кожухи.

Птахівництво розвинуте в усіх областях. Розводять гусей, качок, курей, індиків. Найбільшу увагу приділяють збільшенню поголів’я курей для отримання м’яса та яєць. Створено великі спеціалізовані птахофабрики поблизу великих міст, промислових та рекреаційних центрів.

Дедалі важливішого значення набуває ставкове рибальство. Розводять переважно коропа. Товарне значення має форель, яка трапляється у гірських річках.

Бджільництво поширене в усіх зонах, але найкращі умови для його розвитку на Поліссі та в Лісостепу.

Шовківництво (розведення шовковичних і дубових шовкопрядів) розвинене в деяких степових і лісостепових областях. Розвивається в Україні звірівництво. З хутряних звірів на спеціалізованих фермах і звірогосподарствах розводять сріблясто-чорну лисицю, норку, голубого песця, нутрію.

У лісостепових і поліських областях поширене кролівництво, яке дає вдвічі більше м’яса, ніж вівчарство.

Тестові завдання

42. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

42.1. Процес розвитку сільського господарства, який передбачає збільшення продукції шляхом розширення посівних площ, збільшення поголів’я свійських тварин

• А прогресивний шлях
• Б екстенсивний шлях
• В інтенсивний шлях
• Г рефрижирування

42.2. На ріллю в структурі земель сільськогосподарського призначення припадає

• А більше половини земель
• Б близько 1/3 земель
• В менше 1/4 земель
• Г більше 1/3 земель

42.3. Осушувальною меліорацією охоплено в основному територію

• А Степу
• Б Прикарпаття
• В Полісся
• Г Лісостепу

42.4. Іригація властива насамперед для території

• А Карпат
• Б Півдня України
• В Лісостепу
• Г Полісся

42.5. Основна площа сільськогосподарських угідь припадає на

• А сіножаті
• Б пасовища
• В ріллю
• Г площі під паром

42.6. Сільськогосподарська культура, яка НЕ належить до зернових

• А соняшник
• Б просо
• В гречка
• Г овес

42.7. Технічна культура

• А квасоля
• Б гречка
• В просо
• Г льон-кудрявець

42.8. До технічних культур НЕ належить

• А цукрові буряки
• Б льон-довгунець
• В льон-кудрявець
• Г гречка

42.9. До овочевих культур НЕ належать

• А огірки
• Б помідори
• В столові буряки
• Г цукрові буряки

42.10. У структурі виробництва зернових культур в Україні домінує

• А просо
• Б пшениця
• В кукурудза
• Г ячмінь

42.11. Вирощування малини та смородини належить

• А до садівництва
• Б до овочівництва
• В до ягідництва
• Г до збиральництва

42.12. Луківництво охоплює

• А вирощування кормових культур
• Б пасовища й сіножаті
• В вирощування технічних культур
• Г вирощування зернових культур

42.13. Напрямок рослинництва, який належить до рільництва

• А садівництво
• Б картоплярство
• В ягідництво
• Г виноградарство

42.14. Напрямок рослинництва, який належить до плодівництва

• А вирощування технічних культур
• Б сіножаті
• В ягідництво
• Г вирощування баштанних культур

42.15. Троянди, кмин, лаванда належать до

• А овочевих культур
• Б баштанних культур
• В технічних культур
• Г зернових культур

42.16. Сировина для легкої промисловості

• А зернові культури
• Б технічні культури
• В кормові культури
• Г плодоовочева продукція

42.17. Ознаки, які характерні для рослинництва України

• А достатній рівень автоматизації та наявні трудові ресурси
• Б високий показник ручної праці та сезонність її використання
• В використання селекційних досягнень та інтенсивний розвиток господарства
• Г потреба у великій кількості кваліфікованих трудових ресурсів

42.18. Основні площі в структурі посівних площ України зайняті під

• А баштанними культурами
• Б овочевими культурами
• В технічними культурами
• Г зерновими культурами

42.19. Основні площі ріллі сьогодні зайняті

• А під кукурудзою
• Б під пшеницею
• В під житом
• Г під соняшником

42.20. Посівні площі ярої пшениці в основному зосереджені у

• А степовій зоні України
• Б сухостеповій підзоні України
• В східних областях України
• Г лісостеповій зоні Україні

42.21. Посіви озимої пшениці зосереджені в Україні в основному

• А у сухостеповій підзоні України
• Б у лісостеповій зоні України
• В на правобережній Україні
• Г у степовій зоні України

42.22. Посівні площі жита концентруються в межах

• А Поділля
• Б Полісся
• В Лісостепу
• Г Степу

42.23. Посіви кукурудзи тяжіють до

• А Полісся
• Б Степу
• В Прикарпаття
• Г Лісостепу

42.24. Увідповідніть напрямки рослинництва та адміністративні території вищого рівня, в яких вони домінують

• 1 картоплярство
• 2 вирощування цукрового буряка
• 3 виноградарство
• 4 вирощування соняшника
• А Дніпропетровська область
• Б Волинська область
• В Тернопільська область
• Г Закарпатська область
• Д Миколаївська область

42.25. Увідповідніть сільськогосподарські культури, властиві для України, та галузі рослинництва, до яких вони належать

• 1 жито
• 2 цукровий буряк
• 3 смородина
• 4 капуста
• А овочівництво
• Б технічні культури
• В зернові культури
• Г ягідництво
• Д баштанництво

42.26. Увідповідніть галузі тваринництва та райони їх домінування на території України

• 1 молочне скотарство
• 2 вівчарство
• 3 м’ясо-сальне свинарство
• 4 птахівництво
• А Карпати
• Б Лісостеп
• В навколоміські території
• Г Полісся
• Д степовий Крим

42.27. Увідповідніть галузі харчової промисловості та галузі сільського господарства, сировину яких вони переробляють

• 1 м’ясна промисловість
• 2 макаронна промисловість
• 3 олійно-жирова промисловість
• 4 виноробна промисловість
• А плодівництво
• Б зернове господарство
• В виноградарство
• Г тваринництво
• Д вирощування технічних культур

42.28. До виробничої інфраструктури сільського господарства належать

• 1 харчова промисловість
• 2 заготівля, зберігання і збут сільськогосподарської продукції
• 3 здійснення меліоративних робіт
• 4 рослинництво
• 5 легка промисловість
• 6 транспортування і реалізація продукції
• 7 комунікації

42.29. Укажіть галузі національно-господарського комплексу, для яких тваринництво постачає сировину

• 1 легка промисловість
• 2 харчова промисловість
• 3 машинобудування
• 4 лісогосподарський комплекс
• 5 хіміко-фармацевтична галузь
• 6 металургійна промисловість
• 7 енергетична промисловість

42.30. У сільськогосподарському виробництві використовують 41,7 мли га державних земель. Запишіть, яка це частка загальної території України.