Географія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

33. Паливна промисловість

Структура, місце та роль у господарському комплексі

Паливна промисловість складається з галузей другого порядку: нафтової, газової, вугільної, торфової, сланцевої.

Щоб з’ясувати значення кожної з галузей, необхідно встановити обсяги видобутку різних видів палива та їх використання в господарстві.

Паливний баланс характеризується співвідношенням видобутку й використання різних видів палива. Однак обсяги видобутку одних видів палива визначаються у тоннах (вугілля, торф, нафта, сланці), а інших — у м³ (газ). До того ж виділяють вони й різну кількість енергії. Тому види палива порівнюють в умовних одиницях. Одна умовна одиниця палива відповідає теплоті, що виділяється при згорянні 1 кг вугілля та становить 7 Дж. Для перерахунку використовують відповідні коефіцієнти.

У структурі видобутку палива в Україні майже 75 % припадає на вугілля, 22 % — на газ, а решта — на нафту й інші види палива. Однак споживає НГК палива втричі більше, завозячи його з інших країн (передусім нафту й природний газ). Основними його споживачами є чорна металургія (понад 30 %), електроенергетика (18 %), житлово-комунальне господарство (10 %), транспорт (8 %).

Основою для розвитку паливної промисловості України є вугілля. Його видобувають у Донбасі з кінця XVIII ст. З 90-х років XIX ст. почали промислову розробку нафтових родовищ Передкарпаття. На початку XX ст. відкриті газові родовища у цьому ж районі, а в 1929 р. прокладений перший магістральний газопровід Дашава — Львів. Шахти та нафтогазові промисли України зазнали значних руйнувань у роки Першої та Другої світових воєн. У післявоєнний період видобуток палива почали у Львівсько-Волинському вугільному, Дніпровсько-Донецькому та Причорноморському нафтогазоносних басейнах. Обсяги видобутку всіх основних видів палива помітно зростали.

В Україні значною мірою були вичерпані нафтові та газові родовища, вугільні шахти, а кошти спрямовували на розвиток вугільного та нафтогазового комплексів Західного Сибіру. Зараз вугілля і нафта мають дуже високу собівартість через великі глибини видобування, застаріле устаткування тощо. Для забезпечення власних потреб Україна повинна імпортувати значну кількість нафти й природного газу а також кам’яного вугілля. У 2007 році економіка України спожила 70,6 млн т вугілля, 68 млрд м³ природного газу та 11 млн т нафти та рідкого палива.

Вугільна промисловість. Райони видобутку бурого та кам’яного вугілля

Провідне місце серед галузей паливної промисловості посідає вугільна. Вугілля становить 75 % у структурі видобутку палива.

В Україні видобувають два види вугілля: кам’яне та буре. Вони мають різну теплотворну здатність. Для бурого вугілля вона настільки низька, що затрати на його транспортування роблять одиницю отриманого тепла вдвічі дорожчою, ніж з такої ж кількості антрациту, і втричі, ніж з такої ж кількості нафти. Видобувають вугілля двома способами: відкритим (кар’єрним) і закритим (шахтним). Тому основними підприємствами галузі є шахти, кар’єри, а також збагачувальні та брикетні фабрики. На збагачувальних фабриках вугілля очищують від домішок, а на брикетних вугільний порошок пресують у брикети. Вугілля — єдиний паливний ресурс, яким Україна забезпечує себе повністю.

У 2014 році із 62 млн т добутого вугілля лише 2 млн т становило буре (у 1990 році відповідно 164,8 млн т і 9,3 млн т).

Донецький басейн, у якому видобувають 92 % вугілля — головна вугільна база країни. Басейн було офіційно відкрито геологом Г. Капустіним у 1721 р. Площа басейну в межах України — 60 тис. км². Найбільші поклади коксівного вугілля найвищої якості залягають у Донецькій та Дніпропетровській областях (поблизу Павлограда, Єнакієвого, Горлівки, Макіївки, Донецька, Покровська), а антрацитів — у Луганській області (Антрацит, Алчевськ, Лутугино). У Донбасі розташована найглибша (1 405 м) в Україні шахта — «Глибока». Складні умови видобутку (велика глибина, тонкі пласти) зумовлюють досить високу собівартість видобутого вугілля. Через загазованість пластів зростає небезпека вибухів. Шахти працюють на застарілому обладнанні, більшість з них невдовзі буде закрита. Однак запаси вугілля тут ще дуже великі; підготовлено десятки ділянок, де можуть бути відкриті нові, високопродуктивні шахти. Завдяки реконструкції, будівництву нових шахт, зокрема в Західному Донбасі, вугільний басейн і надалі залишатиметься одним з найбільших у світі за видобутком антрацитів і коксівного вугілля. Окремі фахівці вважають, що тут є можливість збільшити видобуток вугілля до 240 млн т за рік і забезпечити всі потреби України як в енергетичному (для ТЕС), так і технологічному (для металургійних підприємств) паливі, а також у сировині для хімічної промисловості. Однак собівартість видобутку вугілля через складність умов видобутку тут є значно вищою, ніж середня у світі.

Вугілля Львівсько-Волинського басейну використовують для поліпшення паливного балансу західних областей України. Басейн був відкритий у 50-х рр. XX ст. Собівартість видобутку вугілля тут нижча через меншу глибину залягання (300-500 м) і більшу товщину пластів (до 1,5 м). Площа басейну — близько 10 тис. км². За останні роки тут видобувають близько 7 млн т вугілля щорічно. Якість його гірша, а тому його використовують як енергетичне паливо та цінну хімічну сировину. На сьогоднішній день перспективи для розвитку мають 2 з 15 діючих шахт. Основними центрами вуглевидобутку є Нововолинськ і Червоноград.

Дніпровський буровугільний басейн розташований переважно на Правобережжі, в межах Житомирської, Вінницької, Київської, Кіровоградської, Черкаської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Найбільшими центрами вуглевидобутку тут є Олександрія (Кіровоградська область), Ватутіно (Черкаська область), Коростишів (Житомирська область). Видобуток здійснюють, переважно, відкритим способом, оскільки глибина залягання пластів невелика (40-60 м). Через низьку теплотворну здатність буре вугілля спалюють на місці. Завдяки брикетуванню, вугілля можна перевозити на незначні відстані.

Нафтова й газова промисловість. Основні райони нафто- і газовидобутку

Нафтову промисловість поділяють на нафтодобувну та нафтопереробну. Адже нафту, на відміну від вугілля, у натуральному вигляді не спалюють, а переробляють на нафтопереробних заводах на гас, бензин, солярове масло, а також мастильні машинні масла, вазелін, гудрон і т. ін. Відходи нафтопереробки використовують як котельне паливо (мазут), а також як сировину для хімічної промисловості.

Видобуток нафти вимагає менших затрат, ніж видобуток вугілля. Особливо це стосується фонтанного способу видобутку, який можливий лише на нових родовищах.

Свердловини в Україні забезпечують нафтою 8 % її потреб (у 2014 р. видобуто 4,8 млн т). Нафтопереробка в Україні тяжіє до місць видобутку сировини. Найдавнішим районом видобутку є Карпатський (інша назва — Західний) нафтогазоносний район (видобуток проводять з 70-х рр. XVIII ст.) Серед нині діючих найбільшими у цьому районі є Долинське, Бориславське, Старосамбірське родовища. Переробка видобутої нафти здійснюють на Надвірнянському («Нафтохімік Прикарпаття»), Львівському (НПЗ «Галичина») та Дрогобицькому нафтопереробних заводах.

Основний район видобутку нафти в країні — Дніпровсько-Донецький (Східний) нафтогазоносний район. Нафта його родовищ характеризується високою якістю та значною кількістю попутного газу, що сприяє розвитку місцевих газопроводів для газифікації міст і сіл. Найбільше родовище тут (як і в країні взагалі) — Анастасіївське (Сумська область). Поряд з ним значними родовищами є Охтирське, Прилуцьке, Миргородське, Диканське, Решетняківське, Нинівське, Бугруватівське, Козіївське. Нафтопереробку здійснюють на двох підприємствах регіону: Кременчуцькому та Лисичанському (один з найбільших в Європі, потужність — 16 млн т) нафтопереробних заводах.

Перспективним районом розвитку власної нафтопереробної промисловості є Причорноморський (Південний) нафтогазоносний район. Хоч промислове значення має лише кілька родовищ, але вихід до моря (транспортний чинник) і багатий шельф (сировинний чинник) дозволяють говорити про перспективність розвитку галузі в регіоні. Переробку здійснюють на Херсонському нафтопереробному заводі.

Загальна потужність вітчизняних нафтопереробних підприємств становить понад 80 млн т, але основна частка їх завантаження пов’язана з поступленням на територію України імпортної нафти (з Росії та країн Середньої Азії). Сьогодні розробляють програму альтернативного імпорту: крім нафтопроводами з Росії, нафту транспортують танкерами до Одеси, де створено великий термінал для її зберігання.

Основними завданнями нафтодобувної промисловості є модернізація процесів видобутку, щоб повніше добувати нафту з родовищ, у тому числі з великих глибин (5-10 тис. м), де її запаси найбільші, а також почати розробку запасів нафти з шельфу Чорного моря.

Проблеми галузі полягають у тому, що переробляють нафту в нашій країні неефективно: отримують лише близько 45 % бензину (у світі — до 90).

Особливістю газової промисловості є те, що видобуток палива тісно пов’язаний з його транспортуванням.

Україна забезпечує свої потреби власним газом не більше, ніж на 1/5, а решта газу імпортує з Росії. Основний район газовидобутку — Дніпровсько-Донецький, на який припадає близько 93 % усього газу, що видобувають у країні. Найбільші родовища: Шебелинське, Хрестищенське, Кегичівське, Дружелюбівське, Єфремівське, Руденківське, Абазівське, Семенцівське, Рибальське, Качанівське, Солохо-Диканське, Перещепинське, Гнідинцівське. Загалом у більш ніж 10 родовищах залягає до 800 млрд м³ газу. Найбільше із зазначених родовищ — Шебелинське, у якому сконцентровано до 75 % вітчизняних запасів газу. Звідси у різних напрямках пролягають газопроводи: Шебелинка — Харків, Шебелинка — Полтава — Київ, Шебелинка — Дніпро — Кривий Ріг — Одеса.

Родовища Причорномор’я, зосереджені в північній частині Криму (Глібівське, Джанкойське, Штормове, Голіцинське, Стрілковецьке, Задорненське, та ін.), забезпечують лише потреби Криму. Загальні запаси газу тут становлять 14,3 млрд м³. Споруджено газопровід Глібівка — Сімферополь — Севастополь з відгалуженнями на інші міста Криму.

У Передкарпатті газові родовища практично вичерпані. Найбільші серед тих, що ще дають газ, — Рудківське, Більче-Волицьке, Дашавське, Богородчанське, Косівське, Залужанське — часто використовують як газосховища. Тут також створено систему газопроводів: Дашава — Київ — Москва, Рудки — Мінськ — Вільнюс — Рига.

Основні проблеми галузі: потреба в модернізації процесу газовидобутку й освоєння нових родовищ; обмеження неефективного використання цього палива. Забезпечення потреб України потрібно здійснювати за рахунок участі вітчизняних робітників і спеціалістів у розробці газових родовищ у Росії, Казахстані; обслуговуванні магістральних трубопроводів, що постачають газ у Європу з Росії.

Україна має великі перспективні нафтогазоносні площі. Насамперед це стосується шельфу Чорного моря. За всіма геологічними даними на дні моря, що заповнене сірководнем, є поклади газу, які постійно тут накопичується. Нафта і природний газ є і в районах, де давно їх видобувають. Нещодавно відкрито нове потужне газове родовище в Харківській області.

Торфова промисловість

Торф, як і буре вугілля, через низьку теплотворну здатність має значення лише як місцеве паливо. Близько 70 % видобутку торфу припадає на Полісся. У 2014 р. в Україні було видобуто 0,4 млн т торфу. Основними його споживачами є невеликі ТЕС, житлові будинки. Торф використовують також як органічне добриво, ізоляційний матеріал та сировину для хімічної промисловості (з нього виробляють карболову кислоту, дьоготь, технічний спирт тощо).

Отже, основним видом палива, яким Україна може забезпечити свої потреби, є вугілля. Нафту й газ наша країна змушена імпортувати. Важливою проблемою для всіх галузей паливної промисловості є впровадження найновіших технологій видобутку та переробки палива.

Тестові завдання

33. ПАЛИВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

33.1. Область, у якій видобувають найбільші обсяги природного газу

• А Полтавська
• Б Івано-Франківська
• В Сумська
• Г Чернігівська

33.2. До складу паливної промисловості України НЕ входить

• А торфова промисловість
• Б вугільна промисловість
• В нафтова промисловість
• Г електроенергетика

33.3. Розташування нафтопереробного заводу в м. Надвірна на карті України позначене цифрою

• А 1
• Б 2
• В 3
• Г 4

33.4. Укажіть у запропонованому переліку адміністративну область, де видобувають кам’яне вугілля

• А Закарпатська
• Б Львівська
• В Чернівецька
• Г Івано-Франківська

33.5. Основа паливної промисловості України

• А нафта
• Б газ
• В вугілля
• Г сланці

33.6. Перший магістральний газопровід, який було прокладено в 1929 р.

• А Перемишль — Львів
• Б Дашава — Львів
• В Дашава — Мінськ
• Г Дашава — Дрогобич

33.7. Центр, який НЕ розташований у межах Донецького кам’яновугільного басейну

• А Довжанськ
• Б Павлоград
• В Червоноград
• Г Чистякове

33.8. Адміністративні області, в межах яких розташований Донецький кам’яновугільний басейн

• А Запорізька, Донецька, Луганська
• Б Харківська, Донецька, Луганська
• В Запорізька, Донецька, Дніпропетровська
• Г Дніпропетровська, Донецька, Луганська

33.9. Родовище, яке випадає з логічного ряду

• А Кегичівське
• Б Шебелинське
• В Качанівське
• Г Надвірнянське

33.10. Адміністративні області, в межах яких розташований Дніпровський буровугільний басейн

• А Рівненська, Житомирська, Київської областей
• Б Кіровоградська, Черкаська, Житомирська
• В Кіровоградська, Миколаївська, Черкаська
• Г Дніпропетровська, Кіровоградська, Миколаївська

33.11. Центр, який НЕ належить до Дніпровського буровугільного басейну

• А Олександрія
• Б Ватутіно
• В Шпола
• Г Сніжне

33.12. Нафтогазовий район, якого НЕМАЄ на території України

• А Карпатський
• Б Закарпатський
• В Причорноморсько-Кримський
• Г Придніпровський

33.13. Найбільше родовище нафти в Україні розташоване в межах

• А Карпатського нафтогазоносного району
• Б Поліського нафтогазоносного району
• В Дніпровсько-Донецького нафтогазоносного району
• Г Причорноморського нафтогазоносного району

33.14. Бориславський, Дрогобицький, Надвірнянський нафтопереробні заводи розташовані у

• А Карпатському нафтогазоносному районі
• Б Поліському нафтогазоносному районі
• В Дніпровсько-Донецькому нафтогазоносному районі
• Г Причорноморському нафтогазоносному районі

33.15. Кременчуцький і Лисичанський нафтопереробні заводи розташовані у

• А Карпатському нафтогазоносному районі
• Б Поліському нафтогазоносному районі
• В Дніпровсько-Донецькому нафтогазоносному районі
• Г Причорноморському нафтогазоносному районі

33.16. Найменш забруднює атмосферу під час спалювання

• А нафта
• Б газ
• В кам’яне вугілля
• Г торф

33.17. До 80 % вітчизняних нафти й газу видобувають у

• А Карпатському нафтогазоносному районі
• Б Дніпровсько-Донецькому нафтогазоносному районі
• В Причорноморському нафтогазоносному районі
• Г Поліському нафтогазоносному районі

33.18. Шебелинське, Джанкойське, Голіцинське родовища газу розташовані на території

• А Карпатського нафтогазоносного району
• Б Дніпровсько-Донецького нафтогазоносного району
• В Причорноморського нафтогазоносного району
• Г Поліського нафтогазоносного району

33.19. Рудківське, Більче-Волицьке, Богородчанське родовища газу розташовані на території

• А Причорноморського нафтогазоносного району
• Б Поліського нафтогазоносного району
• В Карпатського нафтогазоносного району
• Г Дніпровсько-Донецького нафтогазоносного району

33.20. Найбільше в Україні нафтове родовище

• А Джанкойське
• Б Надвірнянське
• В Анастасіївське
• Г Качанівське

33.21. Найбільше в Україні нафтове родовище розташоване в

• А Сумській області
• Б Харківській області
• В АР Крим
• Г Полтавській області

33.22. Найбільше в Україні родовище газу

• А Голіцинське
• Б Дашавське
• В Гніздицівське
• Г Шебелинське

33.23. Найбільше в Україні родовище газу розташоване у

• А Харківській області
• Б Полтавській області
• В Сумській області
• Г Чернігівській області

33.24. Розташування основного району видобутку торфу в Україні

• А Подніпров’я
• Б Прикарпаття
• В Полісся
• Г Подністер’я

33.25. Найбільше в Україні й третє за запасами в Європі родовище сланців

• А Сновське
• Б Замглайське
• В Бовтиське
• Г Більче-Волицьке

33.26. Увідповідніть нафтопереробні заводи та області, в яких вони розташовані

• 1 Надвірнянський
• 2 Кременчуцький
• 3 Лисичанський
• 4 Херсонський
• А Луганська область
• Б Херсонська область
• В Полтавська область
• Г Івано-Франківська область
• Д Львівська область

33.27. Увідповідніть назви родовищ паливних ресурсів та басейни, до яких вони належать

• 1 Шебелинське
• 2 Павлоградське
• 3 Ватутінське
• 4 Замглайське
• А Дніпровський буровугільний басейн
• Б Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна провінція
• В Донецький кам’яновугільний басейн
• Г торфове родовище на Поліссі
• Д Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн

33.28. Укажіть три родовища нафти й газу, які належать до Придніпровського нафтогазоносного району

• 1 Леляківське
• 2 Стрілкове
• 3 Чугуївське
• 4 Качанівське
• 5 Яблунівське
• 6 Долинське
• 7 Бориславське

33.29. Укажіть три області, в межах яких розташований Донецький кам’яновугільний басейн

• 1 Донецька
• 2 Запорізька
• 3 Дніпропетровська
• 4 Сумська
• 5 Харківська
• 6 Луганська
• 7 Кіровоградська

33.30. Для забезпечення потреб господарства й населення України в паливі та електроенергії необхідно близько 300 млн т умовного палива на рік. За рахунок власних паливних ресурсів ці потреби задовольняють на 30 %. Визначте кількість умовного палива, яку Україна змушена завозити.