Географія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

Фізична географія України

18. Географічне положення, формування території України. Загальні відомості про Україну

Формування території, сучасні розміри, адміністративно-територіальний поділ

Становлення Української держави було довготривалим. Формування української нації, її територіальне поширення, взаємодія з іншими народами протягом сотень, а можливо, й тисяч років неоднаково трактують різні дослідники.

Деякі історики вважають, що найдавнішим народом на півдні України були кімерійці — кочівники, які заселяли степи Причорномор’я та Приазов’я. У VII ст. до н. е. вони були витиснені скіфами. Пізніше, після розпаду Скіфської держави, в Українському Причорномор’ї оселились сармати — іраномовні кочові племена.

У III—IV ст. нинішню лісостепову й лісову зони заселили східнослов’янські племена. Саме цей час, за М. Грушевським, є порогом історичного часу для українського народу. У VIII-IX ст. слов’янські племена полян, древлян, сіверян, тиверців, дулібів, білих хорватів об’єднались у велику державу Русь з центром у Києві.

Після нападу татаро-монголів на Київську Русь українська державність деякий час ще зберігалась на заході країни. Уособленням її стало Галицько-Волинське князівство на чолі з Данилом Галицьким. Та в середині XIV ст. ці українські землі потрапили в залежність від Литви, а потім увійшли до складу Польщі.

Наприкінці XV ст. виникла Запорозька Січ — козацька республіка, якою правили обрані більшістю гетьмани. Вона стала центром боротьби українського народу за визволення з-під гніту Польщі. У XVII ст. ця боротьба переросла в національно-визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького, що обумовило відродження Української держави. Прагнення зберегти державність змушувало Б. Хмельницького укладати союзи з сусідніми країнами. Один з таких союзів — з Московським царством — став згубним для самостійності України. Використовуючи тогочасну політичну ситуацію, Москва уклала угоду з Польщею, за якою Україна була поділена на дві частини: Лівобережжя з Києвом відійшло до Московської держави, а Правобережжя — до Польщі.

У XVIII ст. Польща була поділена між Росією, Австро-Угорщиною та Прусією. Західноукраїнські землі увійшли до складу Австро-Угорщини. Після Першої світової війни й Лютневої революції 1917 р. у Росії виникли умови для возз’єднання українського народу й утворення Української держави.

7 листопада 1917 р. в Києві було проголошено Українську Народну Республіку (УHP), до якої увійшли землі Центральної та Східної України. На противагу цьому акту 25 грудня 1917 р. у Харкові був проведений І Всеукраїнський з’їзд Рад, який проголосив Україну Республікою Рад. 13 листопада 1918 р. у Львові патріотичні демократичні партії проголосили Західно-Українську Народну Республіку (ЗУНР).

22 січня 1919 р. відбулося об’єднання (злука) Західно-Української Народної Республіки та Української Народної Республіки в єдину державу під прадавніми українськими символами — тризубом як державним гербом і жовто-синім прапором. На жаль, зберегти свою державу українському народові не вдалося. За допомогою російських військ на більшій частині території України перемогли більшовики й установили радянську владу. Новостворена УСРР (Українська Соціалістична Радянська Республіка до 1937 р., у подальшому — УРСР) у 1922 р. увійшла до Союзу РСР. У результаті поза межами України опинилися землі, населені українцями — Берестейщина, Мозирщина, Пінщина (Білорусь), Воронежчина, Курщина, Бєлгородщина, Таганрозький та Ростовський округи, Кубанщина (Росія). Західноукраїнські землі опинилась під Польщею та Чехословаччиною, а Північна Буковина та Південна Бесарабія — під Румунією. У 1939 р. за таємною угодою між фашистською Німеччиною і кремлівськими керівниками Польща була поділена. Землі Західної України увійшли до складу СРСР і були приєднані до Української РСР. У 1940 р. Румунія повернула Північну Буковину і Південну Бессарабію, і вони стали частиною УРСР. За договором 1945 р. між Чехословаччиною і Радянським Союзом до УРСР увійшла Закарпатська область. У цьому ж році був підписаний договір між Польщею і СРСР, за яким частина території УРСР була передана Польщі.

Зважаючи на спільність економіки, територіальну близькість, історичне минуле, тісні господарські та культурні зв’язки, рішенням Верховної Ради СРСР у 1954 р. Кримська область Російської Федерації була передана до складу УРСР. Цим завершилось формування державної території України в існуючих межах. За межами нашої країни залишилась частина українських етнічних земель: на півдні Білорусі (Берестейщина, Пінщина); у складі Росії (Стародубщина, Білгородщина, Таганрозька округа тощо); у Польщі (Холмщина, Надсяння, Підляшшя), у Румунії (Сучавський повіт, Мармарощина). За Гельсінськими угодами 1975 р. державні межі в Європі визнані непорушними.

Виникнення незалежної Української держави, утвердження її у світовому співтоваристві дедалі помітніше впливають на глобальні політичні процеси.

Верховна Рада України 24 серпня 1991 р. проголосила незалежність України й утворення самостійної держави Україна, територія якої є неподільною і недоторканною. На референдумі 1 грудня 1991 р. народ України висловився за незалежність своєї Батьківщини, підтвердивши рішення найвищого органу країни.

Адміністративно-територіальний устрій — це поділ території держави на систему територіальних одиниць різного рівня, відповідно до яких утворюються місцеві органи державного управління і влади.

Від часів Київської Русі (IX ст.) він зазнав істотних змін. Загалом у цей найдавніший період української державності, який був продовжений Галицько-Волинським князівством до 1349 р., корінний етнос формувався у межах п’яти історичних земель: Київської, Чернігівської, Переяславської, Галицької та Волинської.

Після захоплення цих земель Польщею, Литвою та Угорщиною були впроваджені нові адміністративні одиниці. Зокрема, у Речі Посполитій, що утворилася після унії між Литвою і Польщею, українські землі входили до складу восьми, а після 1635 року — дев’яти воєводств (Руського, Подільського, Белзького, Берестейського, Підляського, Волинського, Київського, Брацлавського, Чернігівського), які в свою чергу ділились на повіти. Значною мірою ці воєводства успадкували адміністративні центри й межі колишніх однойменних князівств.

У Козацько-гетьманській державі (1648-1764) був запроваджений полково-сотенний устрій. Її територія поділялася на 20 полків (Брацлавський, Білоцерківський, Чернігівський, Київський, Чигиринський та інші).

У XVIII ст. Росія повністю ліквідувала українську державність, включивши до свого складу не лише Лівобережну, а й більшу частину Правобережної України, і запровадила поділ земель на губернії й повіти. На українських етнічних землях було сім губерній: Київська, Подільська, Катеринославська, Чорноморська, Херсонська, Таврійська, Харківська. Частина українських територій була включена до інших адміністративних одиниць. Галичина після 1772 р. отримала статус провінції в Австрії (пізніше в Австро-Угорщині). Такою ж провінцією, але зі значно меншою кількістю повітів, у складі цієї держави стала у 1849 р. Буковина.

На початку 20-х років XX ст. українські землі, які увійшли до складу СРСР, були поділені на 12 губерній. Пізніше їх то ліквідовували, то знову відновлювали. У лютому 1932 р. була введена подібна до сучасної триступенева система управління (центр, область, район) й утворено перших сім областей: Харківську, Київську, Вінницьку, Дніпропетровську, Одеську, Чернігівську й Донецьку.

Поступово кількість областей збільшувалась, що пов’язано не лише з перерозподілом існуючих територій, але й приєднанням нових. Так, у 1954 р. утворено Черкаську область, Ізмаїльську об’єднано з Одеською, а до складу УРСР включено Кримську область та місто Севастополь.

Територія сучасної України охоплює Автономну Республіку Крим і 24 області. Окремими адміністративними одиницями є міста Київ і Севастополь.

Середню ланку адміністративно-територіального устрої творять адміністративні райони та міста обласного підпорядкування. Найнижчою ланкою адміністративного устрою районів є міста районного підпорядкування, селища й села. Територія великих міст може ділитись на райони.

В унітарній за політико-адміністративним устроєм Україні головним компонентом територіальної структури є адміністративна область.

Кожна область і Крим діляться на адміністративні райони, їх налічують 490 — у середньому 19 районів на одну область. У всіх областях і Криму є також т. зв. міста обласного підпорядкування (всього їх 178). Більшість з них зосереджена у східних індустріальних областях.

Адміністративна область — це частина території України, що має чітко визначені межі й систему органів місцевої влади та управління, які розташовані в обласному центрі.

Найбільшими за площею є Одеська (33,3 тис. км²), Дніпропетровська та Чернігівська (по 31,9 тис. км²), а за кількістю населення — Донецька (4,7 млн осіб), Дніпропетровська (3,5 млн осіб) та Харківська (2,9 млн осіб) області. Найменшими за площею є Чернівецька (8,1 тис. км²), Закарпатська (12,8 тис. км²), Тернопільська (13,8 тис. км²), Івано-Франківська (13,9 тис. км²); за населенням — Чернівецька (0,9 млн осіб), Волинська (1,0 млн осіб), Тернопільська і Рівненська (по 1,1 млн осіб). Можна зауважити, що загалом більшими за площею та населенням є східні області, а меншими — західні.

Більшість областей України мають вихід до її державних кордонів. Повністю внутрішніми є лише Хмельницька, Тернопільська, Черкаська, Кіровоградська, Полтавська і Дніпропетровська. П’ять областей і Крим мають вихід до морів — Чорного й Азовського.

Межі багатьох областей мають історично-географічну зумовленість. Вони, особливо на заході, у багатьох випадках фіксують колишні державні кордони. Такими є межі між Рівненською та Житомирською, Тернопільською та Хмельницькою. Івано-Франківською і Чернівецькою чи Закарпатською, Хмельницькою і Чернівецькою, Львівською і Волинською, Рівненською та Закарпатською областями. Деякі значення для встановлення меж областей мають природні бар’єри — гори та річки. Зокрема, по гірських хребтах пролягає межа Львівської та Івано-Франківської областей з одного боку і Закарпатської — з іншого; руслом річки Дністер — між Тернопільською і Чернівецькою та Івано-Франківською, між Хмельницькою та Чернівецькою областями.

У кожній області діють місцеві органи влади — обласні Ради народних депутатів, рішення яких повинні відповідати законам України з урахуванням місцевої специфіки. Ці рішення поширюються і підлягають виконанню лише у межах даної області. Згідно з Конституцією України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, голови яких призначаються безпосередньо Президентом. Місцева державна адміністрація є системою органів державної влади, які формуються відповідним головою адміністрації. Ця адміністрація в межах її повноважень забезпечує виконання Конституції та Законів України, актів Президента, Кабінету Міністрів, дбає про економічний, соціальний, національно-культурний розвиток області, Києва і Севастополя (аналогічні функції районних держадміністрацій), виконує інші функції державного управління територією.

У межах областей організовано підрозділи багатьох громадських організацій, особливо партій і рухів, об’єднань населення за професійною (профспілки), національною, духовно-культурною чи іншими ознаками. Тут функціонує багато підрозділів держадміністрації, дія яких поширюється на всю територію області. Це органи сфери послуг (освіта, охорона здоров’я, культура, соціальний захист населення тощо) та виробничої сфери (сільське господарство, торгівля, будівництво тощо).

Автономна Республіка Крим як політико-адміністративна частина України утворена в 1991 р. Згідно з Конституцією України, Автономна Республіка Крим є невід’ємною складовою частиною України. Хоч Крим має свою Верховну Ралу, Конституцію, регіональну символіку. Татарське населення створило свій законодавчо-представницький орган — меджліс, офіційно не визнаний урядом України.

Географічне положення, кордони, розташування території України стосовно часових поясів

Україна є однією з найбільших держав Європи. Її площа становить 603,7 тис. км². За розмірами території вона перевищує такі великі країни Європи як Франція (544 тис. км²), Іспанія (505 тис. км²). Наша країна займає більш як 5,7 % території Європи. Населення України становить 45,5 млн осіб (01.01.2011 р.). За його кількістю Україна поступається лише Німеччині, Італії, Великобританії та Франції.

Крайня північна точка території України розташована біля села Грем’яч Новгород-Сіверського району Чернігівської області, її координати — 52°22'45" пн. ш. і 33°11'35" сх. д. Крайня південна точка — маяк на мисі Сарич у Криму — має координати 44°23'15" пн. ш. і 33°44'30" сх. д. Крайня західна точка розташована поблизу с. Соломонове біля міста Чоп у Закарпатській області. Координати цієї точки — 48°05'15" пн. ш. і 22°08'20" сх. д. І, нарешті, крайня східна точка розташована на околиці с. Рання Зоря Міловського району Луганської області. Вона має координати 49°15'40" пн. ш. і 40°13'50" сх. д.

Відстань між крайньою північною і південною точками становить 893 км, а між західною і східною — 1316 км. Згідно з Наказом № 95 від 25.05.2005 р. Державного комітету природних ресурсів України географічний центр України розташований поблизу с. Мар’янівка Шполянського району Черкаської області (географічні координати 49°0'39" пн. ш., 31°28'58" сх. д.).

Кордон — це уявна вертикальна поверхня, що розмежовує території двох країн. Україна на суходолі межує з сімома країнами: на північному заході і заході — з Польщею; на заході — із Словаччиною та Угорщиною; на південному заході — з Румунією і Молдовою; на сході та північному сході — з Росією; на півночі — з Білоруссю. Загальна довжина сухопутних кордонів України становить майже 6 тис. км. Морські кордони України мають довжину 1960 км.

Україна має широкий, більш ніж 2 590-кілометровий вихід до країн Центральної Європи. Відстань до умовної столиці Європи (Страсбурга) не перевищує 2 000 км.

Територія України лежить у Східній і Центральній Європі на межі впливу західної та східної культур. Протягом сотень років це було не завжди на користь українському народові. Сусіди не могли втриматися від спокуси розчленувати Україну, загарбати її повністю або частково. Їх приваблювали родючі українські землі, інші її природні багатства. Нині Україна може мати великі економічні вигоди від особливостей свого географічного положення. Наша країна розташована так, що її неможливо обминути під час прокладання нових європейських комунікацій або ж експлуатації уже діючих. За рахунок транзиту щороку можна отримувати великі прибутки. Велику користь наша держава може мати й від використання українських портів на Чорному й Азовському морях та на р. Дунай.

Важливо також, що Україна може використати дуже давні традиційні культурні та економічні зв'язки українців зі слов’янськими, тюркськими, балтійськими, германськими, романськими та іранськими народами.

З географічним положенням, розмірами і складом території пов’язана значна різноманітність природних, економіко-географічних, етнічних особливостей України.

Користуватися місцевим часом, який у кожному пункті різний, у повсякденному житті практично неможливо. Для зручності в усьому світі користуються поясним часом. Для цього, як ви вже знаєте, земну кулю умовно поділили меридіанами на 24 смуги (за кількістю годин у добі) — на годинні пояси (по 15° довготи кожний). Домовилися вважати час однаковим в усіх точках одного поясу. За поясний час приймають місцевий час меридіана, що проходить посередині цього поясу (серединний меридіан). Годинні пояси пронумеровано від 0 до 23 у східному напрямку: серединним меридіаном нульового поясу є Гринвіцький (початковий) меридіан, 1-го поясу — меридіан 15°сх. д., 12-го поясу — 180-й меридіан, 23-го поясу — меридіан 15° зх. д. Час нульового поясу називають західноєвропейським, 1-го — середньоєвропейським, 2-го — східноєвропейським. Номер поясу означає поясний час у момент, коли на Гринвіцькому меридіані — північ. Різниця в часі між двома сусідніми поясами становить і год. Рухаючись навколо земної кулі із заходу на схід, ми повинні переводити стрілки годинника на 1 год вперед, коли перетинаємо межу кожного наступного поясу, а рухаючись у західному напрямку — на 1 год назад. Розташування України стосовно годинних поясів є зручним: 95 % її території лежить у 2-му поясі, лише Луганська й частини Донецької та Харківської областей простягайся у 3-му поясі, а незначна частина Закарпатської області — у 1-му поясі. Проте на практиці для зручності межі годинних поясів на суходолі проводять не суворо вздовж меридіанів, а з урахуванням державних кордонів. Тому всю територію України віднесено до 2-го годинного поясу. Поясним часом у нашій країні є час серединного меридіана для 2-го поясу (30° сх. д.), який проходить майже через Київ. Тому в Україні поясний час ще називають київським.

Літній час. Щороку в Україні вводять літній час: вночі в останню неділю березня стрілки годинника переводять на 1 год вперед. Це дає можливість повніше використовувати світловий день та економити електроенергію. Уночі в останню неділю жовтня стрілки годинника повертають на 1 год назад, відновлюючи дію поясного часу. Запровадження і скасування літнього часу проводять синхронно в більшості європейських країн (у т. ч. і в країнах, що є сусідами України), а тому на різницю в часі з ними це не впливає.

Місце України на політичній та економічній карті світу. Господарська оцінка економіко-географічного положення

Для зовнішніх зв’язків держави важливе значення має її економічне становище та політико-географічне положення, яке передбачає оцінку розташування у певному регіоні світу, рівня економічного розвитку, політичної орієнтації сусідніх країн, віддаленості від осередків конфліктів, які постійно спостерігаються у світі тощо.

Україна географічно розташована у центральній частині Європи, в помірному поясі, де перетинаються транспортні артерії, що простягаються із Західної Європи у Східну та Азію. Політично нашу країну відносять до Східної Європи, як таку, що в складі колишнього СРСР будувала соціалізм. Сьогодні Україна належить до постсоціалістичних держав.

Усі сім країн, що мають сухопутний кордон з Україною, теж належать до постсоціалістичних, а тому переживають процес реформування економіки та інших сфер життя суспільства. Такі сусідні держави, як Польща, Словаччина, Угорщина — зробили багато у цьому напрямку, а тому їхні господарські комплекси нарощують випуск конкурентоспроможної продукції, зростає загальний рівень життя їхніх громадян. Ці країни вже сьогодні є членами ЄС та впевнено розвивають власне національне господарство.

З півдня Україна має вихід до внутрішніх Чорного та Азовського морів, де через Чорне море її сусідами є Болгарія, Грузія та Туреччина. Перші дві також належать до постсоціалістичних, а Туреччина — до країн з ринковою економікою, що за рівнем розвитку наближається до західноєвропейських держав.

Наша країна відстає від багатьох розвинутих країн світу за технологічним рівнем виробництва, якістю продукції тощо. Після економічного спаду на зламі ХХ-ХХІ ст. Україна поступово відновлює свої світові позиції початку 90-х років XX ст. Так, сьогодні ми займаємо чільні місця у світі за видобутком залізної і марганцевої руд, за виробництвом сталі, за обсягом випуску мінеральних добрив, за видобутком вугілля.

У складі СРСР Україна виділялась продукцією машинобудування, особливо ракето-космічною технікою, судно- та літакобудуванням. Вироби інших галузей машинобудівного комплексу хоч і випускались у значній кількості (за випуском телевізорів на душу населення УРСР посідала шосте місце в світі), але їхня якість значно поступалася світовим стандартам.

Україна посідає помітне місце у світовому виробництві сільськогосподарської продукції. Вона входить до числа світових лідерів за вирощуванням пшениці, за обсягом валового збору жита, за вирощуванням вівса, ячменю, цукрового буряку та картоплі.

З більшістю із перелічених видів продукції Україна намагається вийти на світовий ринок. Зокрема, товари від нас вивозяться в 107 країн світу. Однак, близько 80 % серед них становить сировина.

Сучасний адміністративний поділ

У ХVIII ст. Росія повністю ліквідувала українську державність, включивши до свого складу не лише Лівобережну, а й більшу частину Правобережної України, і запровадила події земель на губернії й повіти. На українських етнічних землях було сім губерній: Київська, Подільська, Катеринославська, Чорноморська, Херсонська, Таврійська, Харківська. Частина українських територій була включена до інших адміністративних одиниць. Галичина після 1772 р. отримала статус провінції в Австрії (пізніше в Австро-Угорщині). Такою ж провінцією, але із значно меншою кількістю повітів, у складі цієї держави стала у 1849 р. Буковина.

Кожна область і Крим діляться на адміністративні райони, їх налічується 490 — у середньому 19 районів на одну область. В усіх областях і Криму є також т. зв. міста обласного підпорядкування (всього їх 178). Більшість з них зосереджена у східних індустріальних областях.

Найбільшими за площею є Одеська (33,3 тис. км²), Дніпропетровська та Чернігівська (по 31,9 тис. км²), а за кількістю населення — Донецька (4,7 млн осіб), Дніпропетровська (3,5 млн осіб) та Харківська (2,9 млн осіб) області. Найменшими є відповідно Чернівецька (8,1 тис. км²), Закарпатська (12,8 тис. км²), Тернопільська (13,8 тис. км²), Івано-Франківська (13,9 тис. км²) — за площею та Чернівецька (0,9 млн осіб), Волинська (1,0 млн осіб), Тернопільська і Рівненська (по 1,1 млн осіб) — за населенням. Можна зауважити, що загалом більшими за площею і населенням є східні області, а меншими — західні.

Межі багатьох областей мають історично-географічну зумовленість. Вони, особливо на заході, у багатьох випадках фіксують колишні державні кордони. Такими є межі між Рівненською та Житомирською, Тернопільською та Хмельницькою. Івано-Франківською і Чернівецькою чи Закарпатською, Хмельницькою і Чернівецькою, Львівською і Волинською, Рівненською та Закарпатською областями. Деякі значення для встановлення меж областей мають природні бар’єри — гори та річки. Зокрема, по гірських хребтах пролягає межа Львівської та Івано-Франківської областей з одного боку і Закарпатської — з другого; руслом річок Дністер — між Тернопільською і Чернівецькою та Івано-Франківською, між Хмельницькою та Чернівецькою областями.

У кожній області діють місцеві органи влади — обласні Ради народних депутатів, рішення яких повинні відповідати законам України з урахуванням місцевої специфіки. Ці рішення поширюються і підлягають виконанню лише у межах даної області. Згідно з Конституцією України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, голови яких призначаються безпосередньо Президентом і відповідальні перед ним і Кабінетом Міністрів, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Місцева державна адміністрація є системою органів державної влади, які формуються відповідним головою адміністрації. Ця адміністрація в межах її повноважень забезпечує виконання Конституції та Законів України, актів Президента, Кабінету Міністрів, дбає про економічний, соціальний, національно-культурний розвиток області, Києва і Севастополя (аналогічні функції районних держадміністрацій), виконує інші функції державного управління територією.

Автономна Республіка Крим як політико-адміністративна частина України утворена в 1991 р. Згідно з Конституцією України, Автономна Республіка Крим є невід’ємною складовою частиною України. Хоч Крим має свою Верховну Раду, Конституцію, регіональну символіку. Татарське населення створило свій законодавчо-представницький орган — меджліс, офіційно не визнаний урядом України.

Тестові завдання

18. ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ, ФОРМУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО УКРАЇНУ

18.1. Крим був приєднаний до складу України

А 1921 р.
Б 1940 р.
В 1945 р.
Г 1954 р.

18.2. Закарпаття увійшло до складу Радянської України

А 1939 р.
Б 1940 р.
В 1945 р.
Г 1954 р.

18.3. Акт проголошення незалежності України прийнято

А 16 липня 1990 р.
Б 21 липня 1990 р.
В 24 серпня 1985 р.
Г 24 серпня 1991 р.

18.4. Помилковим є твердження, що у минулому частина території сучасної України входила до складу

А Чехословаччини
Б Польщі
В Австро-Угорщини
Г Молдови

18.5. Територіальні зміни, які відбулися в Україні в 1940 році

А приєднання Західної України до УРСР
Б приєднання Закарпаття до УРСР
В приєднання Південної Бессарабії та Північної Буковини
Г передача території Молдовської АРСР до складу Молдови

18.6. Багатьох дослідників — вихідців з України, які вивчали географію зарубіжних країн, часто називали російськими вченими, тому що

А українські землі на той час входили до складу Російської імперії
Б вони мали російські прізвища
В вони самі себе так називали
Г вони розмовляли російською

18.7. Місто, яке НЕ є обласним центром України

А Кропивницький
Б Луцьк
В Черкаси
Г Маріуполь

18.8. Відстань між західною та східною крайніми точками України становить

А 893 км
Б 960 км
В 1 020 км
Г 1316 км

18.9. Користуючись картосхемою, вкажіть області, розташовані на історичній землі Поділля

А 5, 9, 13
Б 13, 14, 17
В 3, 4, 5
Г 4, 5, 13

18.10. Місто Ужгород (48°33' пн. ш., 22°15' сх. д.) розташоване в межах

А четвертого часового поясу
Б третього часового поясу
В другого часового поясу
Г першого часового поясу

18.11. Адміністративно-територіальний устрій країни — це

А поділ території держави на економічні райони
Б поділ території держави на історико-географічні землі
В поділ території держави на систему територіальних одиниць різного рівня для здійснення управління її економічним і соціальним розвитком
Г поділ території держави на територіальні виборчі дільниці для проведення виборів загальнонаціональних і місцевих органів влади

18.12. Волинська область на картосхемі адміністративно-територіального поділу України позначена цифрою

А 1
Б 2
В 3
Г 9

18.13. Полтавська область на картосхемі адміністративно-територіального поділу України позначена цифрою

А 14
Б 16
В 15
Г 17

18.14. Області-сусіди Житомирської області на картосхемі позначені цифрами

А 10, 15, 12
Б 1,3, 4, 5, 9
В 9, 13, 14, 15, 11
Г 2,5, 13, 10

18.15. Області України, які НЕ мають виходу до державних кордонів

А Львівська, Тернопільська, Хмельницька
Б Тернопільська, Хмельницька, Полтавська
В Дніпропетровська, Донецька, Луганська
Г Черкаська, Полтавська, Сумська

18.16. Місто, яке НЕ розташоване на р. Дніпро

А Миколаїв
Б Канів
В Черкаси
Г Нікополь

18.17. Межі, в яких розташована Україна

А 50°-40° пн. ш. та 18°-24° сх. д.
Б 60°-55° пн. ш. та 50°-65° сх. д.
В 55°-60° пн. ш. та 48°-56° сх. д.
Г 45°-52° пн. ш. та 22°-40° сх. д.

18.18. За площею території Україна переважає

А Угорщину
Б Росію
В США
Г Канаду

18.19. Якщо у Лондоні 6 година ранку, то в Києві буде

А 7 година
Б 10 година
В 8 година
Г 9 година

18.20. Визначте місцевий час крайньої західної точки України (22°09' сх. д.), якщо Сонце зійшло над її крайньою східною точкою (40°13' сх. д.) о 5 год 12 хв

А різниця в місцевому часі крайніх точок України 1 год 12 хв, а місцевий час крайньої західної точки — 4 год
Б різниця в місцевому часі крайніх точок України 48 хв, а місцевий час крайньої західної точки — 4 год
В різниця в місцевому часі крайніх точок України 48 хв, а місцевий час крайньої західної точки — 3 год
Г різниця в місцевому часі крайніх точок України 36 хв, а місцевий час крайньої західної точки — 3 год

18.21. Увідповідніть крайні точки України та області, у межах яких вони розташовані

1 с. Соломонове
2 с. Грем’яч
3 м. Сарич
4 с. Рання Зоря
А АР Крим
Б Закарпатська область
В Луганська область
Г Чернігівська область
Д Івано-Франківська область

18.22. Увідповідніть назви крайніх точок України та місце їх розташування

1 північна
2 південна
3 західна
4 східна
А с. Соломонове на Закарпатті
Б с. Рання Зоря на Луганщині
В с. Ділове на Закарпатті
Г мис Сарич у Криму
Д с. Грем’яч на Чернігівщині

18.23. Увідповідніть назви обласних центрів України та назви річок, на яких вони розташовані

1 Чернівці
2 Херсон
3 Хмельницький
4 Тернопіль
А Серет
Б Південний Буг
В Прут
Г Дніпро
Д Дністер

18.24. Увідповідніть назви обласних центрів України та назви річокк, на яких вони розташовані

1 Кропивницький
2 Черкаси
3 Житомир
4 Суми
А Дніпро
Б Інгул
В Псел
Г Ворскла
Д Тетерів

18.25. Увідповідніть історичні періоди й риси формування території та ознаки адміністративного устрою відповідного історичного періоду

1 Київська Русь
2 Запорізька Січ
3 період панування іноземних імперій
⁴ Україна на початку XX ст.
А спроби утворення незалежної держави були невдалими, як результат — більша частина території сучасної України ввійшла до складу Радянського Союзу, а Західна Україна перебувала в складі різних держав
Б для території України був властивий військово-адміністративний поділ території на полки та сотні; столиця держави досить часто змінювала своє місцеположення
В у цей історичний період з’явився термін «Україна», територія держави ділилась на князівства
Г західна частина України ввійшла до складу Австро-Угорської імперії, а решта території поступово акумулювалась у складі Російської імперії; адміністративний поділ відповідав поділу тих держав, які панували в той час на території України
Д у складі території країни виокремлюються 24 області, автономна республіка та два міста з особливим статусом; назви більшості адміністративних одиниць збігаються з назвами їх адміністративних центрів

18.26. Увідповідніть області України та їх географічне розташування

1 Івано-Франківська
2 Миколаївська
3 Чернігівська
4 Луганська
А східна частина України
Б західна частина України
В північна частина України
Г південна частина України
Д центральна Україна

18.27. Увідповідніть описи та адміністративні області України

1 область є внутрішньою, розташована на Подільській височині; більша частина обласних меж проходить річками; тут найвища частка етнічних українців
2 область утворена в 1940 р., межує з Румунією та Молдовою; є найменшою за площею та кількістю населення; тут розташована найвища точка рівнинної частини України
3 територія області була приєднана до складу сучасної України за результатами Другої світової війни; у структурі населення найвища частка угорців; в області розташовані Карпатський біосферний заповідник та національний парк Синевир
4 область розташована у лісостеповій зоні середньої частини Дніпра; на території області розташований природний заповідник і могила Т. Г. Шевченка
А Закарпатська
Б Чернівецька
В Черкаська
Г Тернопільська
Д Чернігівська

18.28. Укажіть три області України, які мають вихід до кордону з Польщею