Географія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

Материки

12. Африка

Особливості фізико-географічного положення. Основні елементи берегової лінії

Площа суходолу — 30,3 млн км². Населення — 900 млн осіб. Найвища точка над рівнем моря — г. Кіліманджаро (5 895 м). Найнижча точка від рівня моря — западина Ассаль, (-155 м).

Найдовша річка — Ніл (з Кагерою), 6 671 км. Найбільше озеро — Вікторія, 669,46 тис. км². Найбільший острів — Мадагаскар.

У перекладі з латинської мови «африкус» означає «безморозний». Африка є другим за площею материком світу. Вона видовжена з півночі на південь. Екватор розділяє континент майже навпіл, нульовий меридіан перетинає невелику західну частину материка. Отже, Африка єдиний материк, розташований водночас у всіх чотирьох півкулях планети: північній, південній, західній і східній. Материк більшою частиною лежить між тропіками, що визначає його жаркий клімат.

Африка омивається водами двох океанів: із заходу і півночі — Атлантичним, зі сходу і півдня — Індійським. На південь від екватора Африка звужується, а тому вплив океанів тут сильніший, ніж на півночі.

На природу узбереж суттєвий вплив здійснюють морські течії. Із заходу материк омиває тепла Гвінейська течія, на південному сході — Мозамбіцька. Холодна Бенгельська течія омиває південно-західні береги та Сомалійська — східні береги материка.

Африка наближена до Євразії, з якою зв’язана Суецьким перешийком, а Червоним морем відділена від неї. На півночі Гібралтарська протока роз’єднує береги материка та Піренейського півострова Євразії.

Крайніми точками материка є:

• північна — мис Рас-Енґела (37° пн. ш.; 10° сх. д.);
• південна — мис Агульяс (Голковий) (35° пд. ш.; 20° сх. д.);
• західна — мис Альмаді (14° пн. ш.; 18° зх. д.);
• східна — мис Рас-Гафун (11° пн. ш.; 52° сх. д.);

Берегова лінія порізана мало.

Великі моря, що омивають береги Африки — на півночі Середземне та на північному сході — Червоне. Найбільшою затокою є Гвінейська. Найбільший півострів — Сомалі. Біля берегів Африки є лише один великий острів материкового походження — Мадагаскар. Вулканічне походження мають острови Мадейра, Канарські, Зеленого Мису (Кабо-Верде), Поморські.

Дослідження та освоєння

Північна частина Африки була відома європейцям з давніх-давен. Попри те південні та центральні її частини тривалий час залишалися невідомими, їх освоєння почалося з пошуків португальцями морського шляху до Індії. У 1487-1488 рр. експедиція португальця Бартоломео Діаша дісталася до мису Доброї Надії та вийшла в Індійський океан. У 1497 р. Васко да Гама вперше дістався до Індії, обігнувши Африку. Повертаючись назад у 1499 р., він уперше привіз в Європу чорношкірих рабів. З того часу розпочалися освоєння південних і східних берегів материка та ганебна історія работоргівлі.

Вивчення внутрішніх районів Африки бере початок з першої половини XIX ст. Воно пов’язане, в першу чергу, з іменем англійського місіонера Девіда Лівінґстона. Він відкрив витоки Нілу, здійснив першу подорож вздовж річки Замбезі й відкрив водоспад Вікторія, вперше перетнув пустелю Калахарі тощо. Основні свої мандрівки він здійснював у період з 1840 до 1873 р.

Помітний внесок у вивчення континенту зробили українець Єгор Ковалевський, англієць Генрі Стенлі, росіянин Василь Юнкер.

Геологічна будова. Основні форми рельєфу материка

У зв’язку з тим, що Африка лежить більшою частиною в межах давньої Африкано-Аравійської платформи, її рельєф переважно рівнинний. Тут є виходи на поверхню твердих кристалічних порід — щити. На сході цієї платформи розташовується Східно-Африканський рифт — зона розломів, що продовжує розширюватись.

З розвитком Східно-Африканського рифту пов’язані землетруси та діючі вулкани. Серед них і найвища точка материка — вулкан Кіліманджаро (5 895 м).

У північній частині рифту сформувалася гірська країна магматичного походження — Ефіопське нагір’я. Із зоною розломів пов’язані родовища магматичних порід: мідних та олов’яних руд, золота.

Пояси складчастості займають невеликі площі Африки. На північному заході материка розташовані Атлаські гори. Їх південні хребти утворилися внаслідок зіткнення Африканської та Євразійської літосферних плит у герцинську епоху горотворення палеозойської ери, а північні (молоді) — альпійського віку.

На південному сході та півдні континенту тягнуться давні Драконові та Капські гори. Вони мають вигляд стрімкої стіни заввишки близько 3 000 м, що обривається до океану.

За переважаючими висотами Африку умовно поділяють на дві частини: північно-західну (Низьку Африку, де висота нижче 1 000 м) та південно-східну (Високу Африку, з відмітками понад 1 000 м).

На щитах давньої платформи виникли найбільш підняті рівнини — Східно-Африканське плоскогір’я та Гвінейська височина. В зв’язку з виходами на поверхню кристалічного фундаменту, на цих територіях знайдені поклади або магматичних порід (залізні руди, алмази, золото), або осадові уламкові, які виникли внаслідок руйнування поверхні щитів (алюмінієві та марганцеві руди).

У багатьох частинах платформи фундамент прогинається, утворюючи улоговини, заповнені товщею осадових порід. Так сформувалися улоговини Чад, Конго та Калахарі. До осадового чохла платформи приурочені значні поклади нафти, природного газу та фосфоритів. Їх найбільші басейни розвідані на півночі Африки.

Корисні копалини та закономірності їх розміщення на материку

Поклади рудних корисних копалин (залізних, мідних, цинкових, олов’яних, хромових, золота) приурочені до давнього фундаменту платформи на сході та півдні Африки (тут зокрема розташовані поклади золота та міді, за запасами яких Африка посідає перше та друге місце в світі).

Також Африка є світовим лідером за запасами алмазів. На південному заході та в центрі материка видобувають понад 50 % світового виробництва цих дорогоцінних каменів.

Поклади нерудних корисних копалин — кам’яного вугілля, нафти, природного газу, фосфоритів — залягають в осадових породах, що потужним чохлом укривають знижені ділянки платформи. Величезні родовища нафти відкриті на півночі Сахари і узбережжі Гвінейської затоки. Багаті поклади фосфоритів, з яких виробляють добрива, зосереджені на півночі материка.

Загальні особливості клімату

Оскільки Африка більшою частиною лежить між тропіками, Сонце над нею буває у зеніті двічі протягом року в багатьох місцях. Це означає, що материк одержує велику кількість сонячної радіації. Тому Африка є найжаркішим материком в світі.

На клімат Африки впливають постійні вітри — пасати, що дмуть із тропіків до екватора. Південно-східний пасат дме з Індійського океану, тому приносить вологі повітряні маси. Північно-східний пасат з Євразії викликає суху погоду.

Південно-східний пасат затримують Драконові та Капські гори. Це впливає на перерозподіл опадів: велику кількість їх одержують прибережні райони, а за горами опадів мало. На клімат узбережжя суттєво впливають морські течії: холодні викликають суху погоду, теплі — вологу. Тому мало зволоженими є північно-західне узбережжя (через холодну Канарську течію), південно-західне (через Бенгельську), східне (через Сомалійську). Навпаки, добре зволоженими є західні та південно-східні береги завдяки теплим течіям (відповідно Гвінейській та Мозамбіцькій).

Кліматичні пояси і типи клімату

Африка лежить у межах семи кліматичних поясів. Через те, що екватор перетинає материк навпіл, кліматичні умови дзеркально повторюються від екватора до країв материка.

Екваторіальний кліматичний пояс охоплює долину р. Конго. Тут постійно високі температури (від +25 °С) і велика кількість опадів (1 600-2 500 мм). У межах поясу надзвичайно висока вологість.

Субекваторіальний пояс розташовується по обидва боки від екваторіального, приблизно до 15-20°пн. та пд. ш. У період панування екваторіальних повітряних мас (літо в обох півкулях) випадає основна кількість опадів і температура коливається в межах +24 °С ... +22 °С. Взимку, коли панують тропічні повітряні маси, зберігається суха й жарка погода (+16 °С ... +20 °С). Спостерігають чітку закономірність — що ближче до тропіків, то кількість опадів менша, а тривалість сухого сезону довша.

Тропічні пояси в Африці відповідають тропічним широтам обох півкуль. Протягом року панують сухі повітряні маси. Повітря вдень нагрівається до +40 °С, а вночі може опускатись до +5 °С. Північний тропічний пояс значно сухіший від південного через його більшу протяжність із заходу на схід та сусідство з Євразією. У північному тропічному поясі вирізняється лише континентальна посушлива область із значними річними коливаннями температур (влітку — до +40 °С, взимку — до +5 °С). Така ж область розташована на атлантичному узбережжі південного тропіку. На вузькій смузі узбережжя до Драконових гір на південному сході формується тропічний морський клімат. Кількість опадів може досягати 1 600-2 000 мм. Літні та зимові температури відрізняються несуттєво.

Субтропічний кліматичний пояс виділений двома областями. Субтропічний середземноморський тип клімату властивий для всієї крайньої півночі Африки та південно-західної її окраїни. Влітку тут повітря нагрівається до +24 °С ... +28 °С. Взимку, з надходженням помірних повітряних мас, температура знижується до +8 °С ... +12 °С, кількість опадів — 350-500 мм. Морська область субтропічного кліматичного поясу розташовується на південно-східній окраїні материка і характерна рівномірним зволоженням упродовж року (800 мм). Влітку, коли панують тропічні повітряні маси, температури тримаються на рівні +22 °С ... +20 °С, взимку — +10 °С ... +12 °С.

Води суходолу

Річки

Залежно від кліматичних умов, поверхневі води Африки розподіляються нерівномірно. Річки материка належать до басейнів Атлантичного та Індійського океанів. Понад 30 % площі материка займає басейн внутрішнього стоку.

Найбільшою річкою континенту та найдовшою річкою світу є Ніч. Він бере початок з річки Кагера, що на Східноафриканському плоскогір’ї. Ніл, проходячи крізь кілька озер, витікає з них під назвою Білий Ніл. Біля міста Хартум Білий Ніл приймає води Голубого Нілу, який бере початок з озера Тана на Ефіопському нагір’ї. З цього місця й далі на північ річка має назву Ніл. Хоча Ніл перетинає тропічний пояс з бідним зволоженням, він завжди повноводний і ритмічно розливається, залишаючи в долині шар родючого мулу. Це можна пояснити режимом його двох найбільших приток, які лежать у субекваторіальному поясі та розливаються влітку в сезон дощів.

В екваторіальній частині протікає друга за довжиною та перша за повноводністю річка Африки — Конго. Ця річка має багато приток й утворює другий у світі за площею річковий басейн. Переважаюче живлення річки — дощове. Вона двічі перетинає екватор, тому Конго повноводна протягом року. Тут є відомий своїми порогами водоспад Лівінґстона.

До найбільших річок Африки належать річки субекваторіального поясу Нігер та Замбезі. Вони мають дощове живлення та чітку зміну рівня води в річці протягом року: літню повінь та зимову межень. На річці Замбезі утворився найширший водоспад світу — Вікторія. Вода падає з уступу завширшки 1 800 м тазаввишки 120 м.

Річки тропічного поясу маловодні з переважаючим ґрунтовим живленням. До них зокрема належать річки Оранжева та Окаванго. В Сахарі багато ваді — сухих русел річок, де вода з’являється раз на кілька років.

Озера

Більшість озер Африки розташовані в розломах-грабенах земної кори вздовж Східно-Африканського рифту. Вони мають тектонічне походження улоговин. До них належать, зокрема, Вікторія, Танганьїка та Ньяса. У північній частині материка розташоване озеро Чад реліктового походження. Озеро Тана на Ефіопському нагір’ї виникло в результаті перекриття річки Голубий Ніл потоками лави, тобто воно має загатне походження.

Під великими просторами пустель сформувалися артезіанські басейни, найбільший з них — під Сахарою.

Природні зони та закономірності їх розміщення

На рівнинах материка чітко простежується широтна зональність. Природні зони повторюються від екватора на північ і на південь.

В улоговині Конго та на узбережжі Гвінейської затоки сформувалася природна зона вологих екваторіальних лісів (гілеї). В умовах вологого та теплого екваторіального клімату сформувалися червоно-жовті фералітні ґрунти. На них ростуть вічнозелені багатоярусні ліси. Серед дерев відомі пальми, фікуси, кавове, хлібне, жовте, червоне, чорне, залізне дерева, дерево какао, деревоподібна трав’яниста рослина — банан, багато ліан. Трави через нестачу світла немає. Тварини живуть переважно на деревах. Багато мавп: горили, шимпанзе, мартишки. Ссавці представлені леопардами, карликовими бегемотами, окапі, китецевухими свинями. З птахів відомі папуги, птахи-носороги, бананоїди та нектарниці. Дуже багато комах: мухи цеце, малярійні комари, москіти, терміти, скорпіони.

Савани та рідколісся вкривають 40 % площі материка. Вони сформувалися на Східно-Африканському плоскогір’ї, в улоговині Чад та Калахарі в умовах субекваторіального клімату. Для клімату притаманний сухий сезон та сезон дощів. Ґрунтовий покрив представлений червоно-жовтими фералітними ґрунтами, а також червоними перлітними, червоно-бурими, червонувато-бурими ґрунтами. Місцеві рослини пристосовані до перенесення сухого сезону: скидають листя (воно вкрите воском чи опушене), повертають листки ребром до сонця (зонтична акація), накопичують у сезон дощів вологу у стовбурі (баобаб) або у листках (алое, агава). Серед рослин переважають трави (дуже висока слонова трава, заввишки до 5 м). Дерева розкидані невеличкими гаями.

На відкритих просторах саван живе багато великих тварин: африканський слон, жираф, бегемот, носоріг, зебра, антилопи, буйволи, газель. Серед хижаків переважають лев, леопард, гепард (найшвидша тварина світу), гієни, шакали та грифи, крокодили. З птахів відомі африканський страус (найшвидший нелітаючий птах світу), птах-секретар, марабу. Багато термітів, мурашок, мух цеце.

На північ і на південь від саван поширені великі простори тропічних пустель та напівпустель, серед яких Сахара, так званий «полюс тепла планети» у північній півкулі та Наміб — у південній.

Унаслідок різного типу руйнування поверхні Сахари сформувалися три типи пустель: кам’янисті, піщані й глинисті. Кам’янисті пустелі (гамади) поширені на нагір’ях, плато та підвищених рівнинах, складених твердими гірськими породами. Піщані пустелі (ерги) займають здебільшого низовинні рівнини та улоговини; тут є багато барханів і дюн. Глинисті пустелі трапляються рідше.

Пустелі формуються в умовах тропічного континентального клімату за бідного зволоження. Добові та річні амплітуди температур спричинюють тут сильне фізичне вивітрювання. Ґрунти тропічні, пустельні. Рослинність розріджена. Рослини мають довгі корені, щоб досягати ґрунтових вод та малу надземну частину та видозмінене у голки листя. Ростуть: алое, верблюжа колючка, солянка, полин, дикі кавуни, лишайники, фінікова пальма (в оазисах). Тварини можуть довго обходитися без води. Одні її запасають (верблюд), інші одержують її з їжею (лисиця-феньок), деякі здатні швидко бігати від оазису до оазису (антилопи). Є багато змій, черепах, скорпіонів, сарани.

Зона вічнозелених твердолистих лісів і чагарників розташована на крайній півночі та півдні Африки. Взимку зона перебуває під впливом циклонів, що приносять прохолоду та вологу; влітку панує сухе та жарке повітря тропіків. Тут сформувався типовий середземноморський клімат. Коричневі ґрунти, властиві для цієї зони, доволі родючі. Рослинність відрізняється невеликим жорстким листям з жовтуватою шкірою. Типові рослини — ліванський кедр, сосна, кипарис, лавролиста олива, південний бук, чорне дерево, верес, нарцис, гладіолуси.

Висотну поясність у зміні ландшафтів спостерігають на Кіліманджаро, Ефіопському нагір’ї, Атлаських та Драконових горах.

Населення

Населення Африки різноманітне за расовим та етнічним складом. На півночі проживають представники європеоїдної раси (араби, бербери, туареги, бури).

На південь від Сахари живуть представники негроїдної раси. В них темна шкіра, широке плоске обличчя, товсті губи, кучеряве волосся. У вологих екваторіальних лісах живуть пігмеї, зріст яких близько 140 см. У басейні Нілу відомі нілоти, на сході Африки — найвищі в світі люди — тутсі, середній зріст яких сягає 200 см. Південь Африки займають бушмени та готтентоти. В екваторіальній Африці цю расу представляють також народи банту.

Представниками монголоїдної раси є малагасійці, що мешкають на острові Мадагаскар.

Тестові завдання

12. АФРИКА

12.1. Термін Африка перекладають як

• А пустельний
• Б жаркий
• В безморозний
• Г чорний

12.2. Правильні риси географічного положення Африки

• А зв’язана сухопутним мостом з двома континентами
• Б материк практично по середині перетинається екватором, а крайні точки доходять до помірного поясу
• В материк омивається Тихим, Атлантичним та Індійським океанами
• Г крайні точки материка розташовані в субтропічних широтах і зв’язаний сухопутнім мостом з одним континентом

12.3. Материк Африка розташований

• А у чотирьох півкулях
• Б у трьох півкулях
• В у двох півкулях
• Г в одній півкулі

12.4. Крайня північна точка Африки

• А мис Голковий
• Б мис Рас-Енґела
• В мис Альмаді
• Г мис Байрон

12.5. Крайня східна точка Африки

• А мис Голковий
• Б мис Альмаді
• В мис Рас-Гафун
• Г мис Рас-Енґела

12.6. Європа відділена від Африки

• А Атлантичним океаном
• Б Червоним морем і Суецьким каналом
• В Мозамбіцькою протокою та Баб-ель-Мандебською протокою
• Г Середземним морем і Гібралтарською протокою

12.7. Єгор Ковалевський досліджував

• А Південно-Східну Африку
• Б Центральну Африку
• В Північно-Східну Африку
• Г Північно-Західну Африку

12.8. Генрі Стенлі у 1871-1889 рр. досліджував

• А долину річки Замбезі
• Б долину річки Ніл
• В долину річки Нігер
• Г долину річки Конго

12.9. Завдяки дослідженням Д. Лівінгстона було відкрито

• А Центральну та Південну Африку
• Б Центральну та Північну Африку
• В Центральну та Східну Африку
• Г Центральну та Західну Африку

12.10. Водоспад Вікторія відкрив

• А Г. Стенлі
• Б Є. Ковалевський
• В Д. Лівінгстон
• Г Ф. Беллінзгаузен

12.11. Геологічною основою північної рівнинної частини Африки є

• А Великий Африканський риф
• Б Африкано-Аравійська платформа
• В Східно-Африканське підняття
• Г кайнозойська складчаста область

12.12. Продовженням поясу молодих гір Європи в Африці є

• А нагір’я Тибет
• Б нагір’я Ахаггар
• В Драконові гори
• Г гори Атлас

12.13. Значні запаси алмазів в Африці зосереджено

• А у центральних районах
• Б у південних районах
• В у північних районах
• Г у західних районах

12.14. Основний район залягання нафти в Африці

• А район Драконових і Капських гір
• Б район Гвінейської затоки і Північної Африки
• В район Східної Африки і о. Мадагаскар
• Г район п-ва Сомалі і Ефіопського нагір’я

12.15. Район Атласових гір багатий на

• А мідні руди
• Б золото
• В фосфорити
• Г алмази

12.16. Основні запаси кам’яного вугілля в Африці є

• А на півночі материка
• Б на півдні материка
• В на сході материка
• Г на заході материка

12.17. Основні райони залягання кольорових металів в Африці

• А південь материка
• Б північ материка
• В схід материка
• Г захід материка

12.18. Район Африки, де випадає мінімальна кількість опадів

• А Капські гори
• Б східна частина пустелі Сахара
• В узбережжя Гвінейської затоки
• Г Атлаські гори

12.19. Мала кількість опадів в прибережній пустелі Наміб пов’язана

• А з малою кількістю опадів в тропічних широтах Африки
• Б з мусонною циркуляцією в тропічних широтах
• В з холодною течією, що протікає вздовж західного узбережжя Африки
• Г з впливом континентальних повітряних мас

12.20. Значна кількість опадів в східній частині Мадагаскару пов’язана

• А з пасатною циркуляцією в Індійському океані
• Б з мусонною циркуляцією в Індійському океані
• В з характером місцевої циркуляції атмосфери
• Г з особливостями рельєфу острова

12.21. Увідповідніть географічне положення крайніх точок Африки та їх власні назви

• 1 західна
• 2 північна
• 3 східна
• 4 південна
• А мис Агульяс
• Б мис Рас-Енгела
• В мис Рас-Гафун
• Г мис Альмаді
• Д мис Доброї Надії

12.22. Увідповідніть представників тваринного світу Африки та природні зони, для яких вони характерні

• 1 каракал
• 2 горила, шимпанзе
• 3 слон, носоріг
• 4 одногорбий верблюд, гієна
• А вологі екваторіальні ліси
• Б вічнозелені твердолисті ліси й чагарники
• В савани й рідколісся
• Г напівпустелі й пустелі
• Д перемінно-вологі ліси

12.23. Увідповідніть типових представників рослинного світу Африки та природні зони, в яких вони поширені

• 1 ліванський кедр, кипарис
• 2 верблюжа колючка, вельвічія
• 3 ліани, сейба
• 4 баобаб, алое
• А твердолисті вічнозелені ліси й чагарники
• Б пустелі й напівпустелі
• В савани й рідколісся
• Г вологі екваторіальні ліси
• Д перемінно-вологі ліси

12.24. Увідповідніть регіони Африки та назви народів, які компактно проживають на їх території

• 1 екваторіальна Африка
• 2 північна Африка
• 3 південна Африка
• 4 острів Мадагаскар
• А араби, бербери, туареги, бури
• Б тутсі
• В бушмени, готтентоти
• Г малагасійці (монголоїди)
• Д банту

12.25. Увідповідніть назви держав і цифри, якими вони позначені на карті

• 1 Туніс
• 2 Сомалі
• 3 Нігер
• 4 Мозамбік

12.26. Увідповідніть регіони Африки та країни, які розташовані в їх межах

• 1 Північна Африка
• 2 Південна Африка
• 3 Східна Африка
• 4 Центральна Африка
• А Ботсвана
• Б ЦАР
• В Сомалі
• Г Лівія
• Д Мавританія

12.27. Укажіть три річки Африки, які належать до басейну Атлантичного океану

• 1 Ніл
• 2 Замбезі
• 3 Лімпопо
• 4 Конго
• 5 Нігер
• 6 Шарі
• 7 Кагера

12.28. Укажіть три озера, які розташовані на Африканському континенті

• 1 Чад
• 2 Гурон
• 3 Онтаріо
• 4 Ньяса
• 5 Вікторія
• 6 Балхаш
• 7 Тітікака

12.29. Запишіть кількість півкуль, у яких розташована Африка.

12.30. Запишіть кількість океанів, які омивають Африканський континент.