Біологія. Міні-довідник. ЗНО

Віруси, пріони, віроїди

Віруси, їх хімічний склад, будова та відтворення

Віруси не мають клітинної будови й системи, яка синтезує білок. Здатні до відтворення лише в організмах з клітинною будовою. Вірусам властиві унікальні ознаки, якими вони відрізняються від найпростіших, грибів і бактерій, що мають клітинну будову й генетичний матеріал у вигляді дволанцюгової ДНК. Віруси не мають рибосом і цитоплазматичних органел. тому їх відтворення забезпечує клітина-хазяїн. Молекула вірусного геному наділена незвичайною здатністю перебудовувати життєдіяльність клітини таким чином, що та перестає впізнавати власну генетичну інформацію, а функціонує відповідно до генетичної програми віруса, синтезуючи вірусоспецифічні молекули. Із цієї точки зору віруси є генетичними паразитами клітини.

Віруси містять нуклеїнову кислоту тільки одного типу: або ДНК, або РНК. РНК-вмісні віруси — єдині представники живого в природі, які мають генетичний матеріал, представлений РНК. Вірусні геноми гаплоїдні, тобто мають тільки один набір генів, за винятком ретровірусів, геном яких є диплоїдним.

Віруси, віроїди, вірусоїди та пріони є автономними генетичними структурами, здатними функціонувати й розмножуватися в клітинах тварин, рослин, грибів і мікроорганізмів. Незважаючи на надзвичайну простоту будови, віруси мають усі ознаки живого: здатні розмножуватися, їм властива спадковість, мінливість, пристосованість до умов оточуючого середовища, вони займають певну екологічну нішу в природі, на них поширюються закони розвитку органічного світу. Проте віруси не є організмами через відсутність власних систем синтезу білка, роз’єднаного способу репродукції, здатності інтегруватися із клітинним геномом, наявності віроїдів, пріонів, вірусів-сателітів і дефектних вірусів, генетичних феноменів (множинної реактивації і комплементації).

Дозрілу вірусну частинку називають віріоном.