Біологія. Міні-довідник. ЗНО

Плазматична мембрана (плазмалема)

Плазматична мембрана посідає серед клітинних мембран особливе місце. Це поверхнева периферична структура, яка обмежує клітину ззовні, забезпечуючи її зв’язок з позаклітинним середовищем.

З хімічної точки зору плазматична мембрана — це ліпопротеїновий комплекс. Завтовшки вона близько 10 нм і є найтовстішою із клітинних мембран, оскільки на її внутрішньому боці є щільний шар периферичних білків, а на зовнішньому — вуглеводних компонентів.

Ззовні від плазмалеми розташовується надмембранний шар — глікокалікс. Товщина цього шару становить 3-4 нм, він виявлений практично в усіх тваринних клітинах, але ступінь його вираженості різний.

Глікокалікс — це асоційований із плазмалемою глікопротеїновий комплекс, до складу якого входять різні вуглеводи.

Вважають, що глікокалікс склеює клітини, утримуючи їх разом. Різні види клітин характеризуються певними особливостями вуглеводних сполук у глікополімерах мембран, що забезпечує взаємне «розпізнавання» як своїх клітин, так і «впізнавання» чужих (наприклад, після пересаджування органів). Глікокалікс запускає у дію імунні механізми, які спричиняють відпадання цих клітин. Отже, глікокалікс забезпечує взаємодію клітин з оточенням. Завдяки пористій будові глікокалікс плазмалеми є реактивною зоною, де відбуваються певні біохімічні процеси.