Біологія. Міні-довідник. ЗНО

Основні події, що відбувались у різні геологічні періоди Землі

Розвиток органічного світу в архейську еру

Перші бактерії отримували енергію переважно шляхом фотосинтезу, а в результаті появи фотосинтезуючих ціанобактерій в атмосфері та гідросфері почав накопичуватись кисень та формуватись озоновий шар.

Еволюційних змін у прокаріот майже не було: усі їхні викопні форми не відрізняються від сучасних. Наприкінці архейськой ери з’явились перші одноклітинні еукаріоти. Наступним важливим етапом еволюції органічного світу стала поява багатоклітинних організмів (близько 1 млрд років тому). Це дало початок диференціації органів і тканин, спеціалізації клітин, їх пристосованості до виконання певних функцій. Більшість науковців вважають, що багатоклітинні організми походять від колоніальних унаслідок диференціації їх клітин.

Розвиток органічного світу в протерозойськую еру

Значного поширення набувають кишковопорожнинні. Вони були здатними до руху, але радіальна симетрія і відсутність м’язової тканини обмежували їх подальшу еволюцію. Розчленування тіла на сегменти в кільчастих червів — ароморфоз, завдяки якому збільшилась різноманітність рухів. Це стимулювало розвиток нервової системи, органів чуттів, що давало значні переваги в боротьбі за існування. Від стародавніх кільчастих червів походять членистоногі. До кінця ери з’являються всі типи безхребетних: одноклітинні, губки, кишковопорожнинні, плоскі, круглі і кільчасті черви, членистоногі.

В океані з’явились перші хордові тварини підтипу Безчерепні (ланцетники). Виникнення хорди, котра відіграє роль осьового скелета, мало величезне значення в еволюції хребетних, оскільки у них збільшились розміри тіла, став розвиватись головний мозок, ускладнилась поведінка.

Розвиток органічного світу в палеозойську еру

Кембрійський і ордовицький періоди. Панує клімат «вічної весни», життя зосереджене у водах океану, де поширені різноманітні водорості й усі типи безхребетних тварин. Значно поширені трилобіти — безхребетні членистоногі тварини, що жили тільки в палеозої. В ордовицькому періоді з’являються перші хребетні — панцирні безщелепні.

Силурійський період. Формуються кліматичні пояси. Спостерігається наступ льодовика. Життя продовжує розвиватись у воді.

У морях і океанах значно поширені корали, різноманітні молюски, трилобіти, ракоскорпіони, які вимерли до кінця палеозойської ери. Широкого розповсюдження набули безщелепні панцирні «риби» — самостійна гілка хордових, що дійсно нагадують риб. Вони жили в прісних водоймах і вели придонний спосіб життя. Їхнє тіло було захищене панцирем, що складався з окремих пластин.

Наприкінці періоду, внаслідок горотвірних процесів, збільшилась площа суходолу і виникли передумови для виходу рослин на сушу. Першими наземними рослинами вважають псилофітів і риніофітів, що з’явились близько 440-410 млн років тому. Припускають, що мохи і псилофіти виникли від стародавніх зелених водоростей. Поява псилофітів супроводжувалась низкою ароморфозів. Виникли: тканина, що забезпечувала вертикальне положення тіла на суші; покривна тканина, яка забезпечувала захист внутрішніх клітин і зменшувала випаровування вологи; провідні тканини, які забезпечували пересування речовин. У псилофітів не було листя і коренів. На нижній частині стебла містились ризоїди, які служили для закріплення в ґрунті. Ґрунт утворився ще в архейській ері в результаті життєдіяльності бактерій і водоростей, що поширювались у вологих місцях. Наприкінці періоду на сушу вийшли перші тварини — павуки та скорпіони.

Девонський період. Від псилофітів походять стародавні папороті, хвощі та плауни. Їх поява пов’язана з ароморфозами — формуванням кореневої системи, котра забезпечує поглинання води і мінеральних солей із ґрунту, а не з повітря, і листя — фотосинтезуючого органа.

У морях з’являються щелепнороті панцирні риби, що витіснили безщелепних. Формування кісткових шелеп — ароморфоз, який дав змогу тваринам активно полювати й перемагати в боротьбі за існування.

З’являються дводишні та кистепері риби, у яких, окрім зябрового, виникло й легеневе дихання. Дводишні згодом перейшли до придонного способу життя. У наш час вони збереглись в Австралії, Африці, Південній Америці. У кистеперих риб, що жили в прісних водоймах, плавець за будовою нагадував п’ятипалу кінцівку. Вона давала змогу рибам не тільки плавати, але й переповзати з водойми у водойму. До нашого часу зберігся один вид цих риб — латимерія, що трапляється в Індійському океані.

Від кистеперих риб походять перші наземні хребетні — стегоцефали, котрі поєднують ознаки риб, земноводних і плазунів. Вони жили в болотах. Поява стегоцефалів була пов’язана з рядом ароморфозів, серед яких важливе значення для життя на суші мало формування п’ятипалої кінцівки та легеневого дихання.

Кам'яновугільний період. Панував теплий і вологий клімат. Суходіл вкритий болотами, лісами з плаунів, хвощів, папоротей. Бурхливий розвиток рослинності сприяв формуванню родючих ґрунтів і родовищ вугілля. З’являються папороті, що розмножуються за допомогою насіння, перші види літаючих комах, перші плазуни. У плазунів простежується ряд ароморфозів, які зменшують їх залежність від водного середовища існування — збільшується запас поживних речовин в яйцеклітині, формуються оболонки, котрі захищають зародок від висихання.

Пермський період. Відбуваються потужні горотвірні процеси, клімат стає посушливим. Значного поширення набувають голонасінні рослини і плазуни.

Розвиток органічного світу в мезозойську еру

Тріасовий період. Клімат переважно посушливий, континентальний. Панували голонасінні та плазуни, які мали ряд пристосувань до перенесення несприятливих умов, нестачі вологи.

Голонасінні мали ряд переваг перед папоротями. Важливим ароморфозом стала поява покритої оболонками насінини із запасом поживних речовин. Яйцеклітина розвивалася всередині насінного зачатка. Розмноження голонасінних не залежало від наявності вологи. У голонасінних добре розвинені провідні і покривні тканини, листя видозмінене в голки — хвою, що, з одного боку, покращує постачання рослин водою, а з іншою — зменшує випаровування води.

Поява плазунів була пов’язана з рядом ароморфозів: внутрішнім заплідненням, щільними оболонками і запасом поживних речовин в яйцеклітині, роговими покривами тіла, досконалішими дихальною і кровоносною системами.

З’являються перші примітивні ссавці.

Юрський період. Клімат вологіший і тепліший, що сприяло розвитку пишної рослинності. Це створювало потужну кормову базу, яка зумовила появу гігантських плазунів (динозаврів), наприклад, бронтозавра, котрий досягав у довжину 20 м, диплодока (26 м завдовжки). У водоймищах трапляються іхтіозаври та плезіозаври. З’являються літаючі плазуни: рамфорінхи і птеродактилі.

Крейдяний період. Різко змінився клімат унаслідок розсіювання хмар і збільшення кількості сонячної радіації. Скоротилась чисельність папоротеподібних, голонасінних. З’являються перші покритонасінні рослини.

Від стародавніх плазунів походять птахи і ссавці.

Еволюцію і розповсюдження птахів зумовили такі ароморфози: чотирикамерне серце і теплокровність, пір’я, краще розвинена нервова система (збільшення розмірів великих півкуль і поява кори головного мозку), збільшення запасу поживних речовин в яйці і формування його вапнякової оболонки. Завдяки цим ароморфозам зменшилась залежність птахів від навколишнього середовища. Розвиток головного мозку ускладнив поведінку птахів: у них добре виражена турбота про потомство, виробляються складні умовні рефлекси, що забезпечує їм процвітання.

Розвиток органічного світу в кайнозойську еру

Кайнозойська ера включає три періоди: палеоген, неоген, антропоген. Усі великі таксони виникли в попередні ери. Тому в кайнозойську еру еволюція відбувається шляхом ідіоадаптацій.

Панують покритонасінні рослини, комахи, кісткові риби, птахи, ссавці.

Уже на початку ери рослинність стає близькою до сучасної. Численні ідіоадаптації забезпечили широке розповсюдження покритонасінних рослини з їх різноманітністю способів запилення, квіток, плодів і насіння, листя, кореневих систем, пагонів.

На початку ери значно поширились теплолюбні рослини тропічного і субтропічного поясів: бамбук, виноград, лавр, пальми, магнолії, у північніших районах — рослини помірного поясу (бук, дуб, вільха, береза, верба).

Жаркий і вологий клімат поступово змінювався сухішим, континентальним. Це призвело до зменшення площі лісів, появи саван, степів із трав’яною рослинністю.

У другій половині ери клімат став холоднішим, тому зменшилась чисельність вічнозелених рослин. Тропічна і субтропічна рослинність відступає на південь, на її місці з’являється тундрова — полярні мохи, полярна верба, карликова береза.

У кайнозої інтенсивною є еволюція комах, ароморфні зміни дали змогу їм ще в палеозої заселити сушу: хітиновий покрив захищав внутрішні органи і виконував роль скелета; членисті кінцівки та м’язи у вигляді пучків забезпечували різноманітніші рухи порівняно із червами; поява крил дозволила їм літати; трахеї забезпечували дихання атмосферним повітрям. Комахи заселяють різні середовища життя, у них формуються пристосування до життя в різних умовах: різноманітні типи забарвлення і форми тіла, особливості будови кінцівок, ротового апарату, розвиток з повним і неповним перетворенням.

В антропогені кайнозойської ери сформувався теперішній клімат, сучасні види тварин і рослин, з’явилась людина.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст