Біологія. Міні-довідник. ЗНО

Гормони

Гормонами називають речовини, що виробляються залозами внутрішньої секреції. Це біологічно активні речовини, здатні в кількості 10-3 мг (навіть 10-6мг) спричинити зміни метаболічних процесів в організмі. Протягом доби в організмі людини синтезується лише декілька міліграмів або часток міліграма окремих гормонів. Концентрація їх у крові становить близько 10-6-10-9 г/мл. Більшість гормонів діє короткочасно і швидко руйнується.

Гормони гіпофізу (тепер їх відомо дев’ять) регулюють основні процеси росту й розвитку організму. Особливістю дії гормонів гіпофізу є те, що вони впливають не тільки безпосередньо на обмін речовин певних тканин, але й на інші залози внутрішньої секреції, активізуючи їх діяльність. Серед дев’яти гормонів гіпофізу п’ять стимулюють розвиток і активність інших залоз внутрішньої секреції.

Гормони підшлункової залози: інсулін, глюкагон, ліпокаїн і ваготонін. Усі вони виробляються переважно в клітинах острівців Лангерганса.

Інсулін. Відкриття цього гормону пов’язане з дослідженням причин цукрового діабету.

Інсулін впливає на багато ланок обміну речовин, насамперед як регулятор активності ферменту гексокінази, стимулюючи процеси фосфорилювання цукрів — першого обов’язкового етапу, без якого в організмі не може використовуватися глюкоза. Одночасно із цим він гальмує функцію глюкозо-6-фосфатази (наступного ферменту в процесі перетворення глюкози), захищаючи фосфорильовані гексози від подальшого розщеплення. Таким чином, інсулін сприяє підвищенню кількості глюкозофосфатних ефірів, затриманню та використанню вуглеводів у клітині.

Глюкагон за своєю біологічною дією протилежний інсуліну. Глюкагон посилює розщеплення глікогену в печінці і тим сприяє поповненню глюкози в крові. Таким чином, разом з інсуліном він створює єдину систему регуляції кількості глюкози в організмі. Тому підвищений вміст глюкози в крові може бути наслідком незбалансованості цієї системи. Підвищений вміст глюкози в крові, що спостерігається під час цукрового діабету, може бути обумовлений не тільки нестачею інсуліну, але й посиленою дією глюкагону.

Ліпокаїн стимулює окиснення жирів, жирних кислот і їх надходження з печінки до тканин, запобігає й усуває жирову інфільтрацію печінки, сприяє синтезу фосфоліпідів.

Ваготонін одержано з екстрактів підшлункової залози нещодавно і ще недостатньо вивчено. Припускають, що ваготонін стимулює процеси кровотворення, затримує розщеплення глікогену до глюкози, забезпечуючи зменшення кількості цукру в крові. Передбачається, що це також гормон білкової природи.

Гормони — похідні амінокислот. До таких гормонів належать гормони мозкової речовини надниркових залоз — адреналін і норадреналін, а також тироксин і його похідні, які виробляє щитоподібна залоза.

Адреналін і норадреналін синтезуються в клітинах мозкової речовини наднирників і симпатичних відділів нервової системи. Джерелом синтезу цих гормонів є амінокислота тирозин.

Тироксин і трийодтиронін — гормони щитоподібної залози, які впливають на окисно-відновні ферменти мітохондрій, регулюючи тим самим процеси тканинного дихання. Простагландини поділяють на кілька груп, що позначаються літерами А, В, С, D і т. д.

До стероїдних гормонів належать гормони статевих залоз і кори надниркових залоз.

Гормони чоловічих статевих залоз. Чоловічі статеві гормони, або андрогени, синтезуються переважно в сім’яниках, деяка частина — в яєчниках і корі надниркових залоз. Усі андрогени є похідними циклічного вуглеводню циклопентанпергідрофенантрену, точніше його метильованого похідного — андростану. З андростану утворюються чоловічі статеві гормони андростерон, дегідроандростерон, тестостерон.

Гормони жіночих статевих залоз. Жіночі статеві гормони впливають на розвиток дітородних органів і стимулюють їх нормальне функціонування. Вони також впливають на формування вторинних статевих ознак жіночого організму. Синтезуються жіночі статеві гормони в яєчниках, у корі надниркових залоз, у плаценті. Жіночі статеві гормони можна поділити на п’ять груп: естрогени, прогестерон, релаксин, андрогени та гормони плаценти. Найважливішими з них є естрогени, прогестерон і гормони плаценти.

Естрогени і прогестерон є похідними циклопентанпергідрофенантрену. Естрогени синтезуються у фолікулах яєчника. В основі будови їх молекул міститься ядро естрану, тому вони називаються естроном, або фолікуліном, естріолом і естрадіолом:

Гормони кори надниркових залоз. Відкриття цих гормонів пов’язано зі з’ясуванням причин бронзової хвороби, що виникає в результаті переродження клітин цього органа. Нині відомо шість гормонів кори надниркових залоз, але найважливішими з них є гідрокортизон, кортикостерон і альдостерон — гормони стероїдної природи (кортикостероїди).

У разі гіперфункції щитоподібної залози й посиленої продукції гормонів, в організмі інтенсифікуються окиснювальні процеси, роз’єднується окиснювальне фосфорилювання, у результаті чого підвищується температура тіла, спостерігається підвищена збуджуваність і втрата маси. Це відбувається внаслідок того, що надлишок тироксину порушує окиснювальне фосфорилювання в мітохондріях, окиснення не супроводжується синтезом макроергічних зв’язків і здійснюється «вхолосту», незважаючи на інтенсивний загальний обмін. Посилення окиснювальних процесів супроводжується розщепленням тканинних білків, жирів і вуглеводів, що призводить до виснаження організму і розвитку базедової хвороби.