Біологія. Міні-довідник. ЗНО

Модифікаційна (неспадкова) мінливість

З матричного принципу будови й роботи генетичного коду випливають фундаментальні явища живої природи: спадковість (передача основних генетичних структур від покоління до покоління) і мінливість (різнорідність, різноякісність, наявність відмінностей між особинами).

Спадковість визначається передачею спадкового коду через процес, подібний до одержання відбитків копій одній і тієї ж печатки (матриці).

Мінливість визначається, по-перше, не абсолютною стабільністю молекул, що утворюють ланцюжок генів (унаслідок різних причин у них час від часу відбуваються мутації, що ведуть до зміни коду спадковості), і, по-друге, впливом зовнішніх умов, що визначають конкретний вияв того або іншого генетичного зачатка за конкретних умов.

Фенотипною, або модифікаційною, мінливістю називають відмінності у фенотипі, які виникають під впливом факторів зовнішнього середовища в однакових за генотипом організмів або в одного організму.

Морфологічні, фізіологічні, біохімічні ознаки організмів, тобто їхні фенотипи, визначаються не тільки генами, одержаними від батьків, а й різноманітним впливом середовища, у якому організми розвиваються та існують.

Модифікації — це однозначні реакції всіх організмів популяції на вплив середовища. Один і той же вплив спричинює однакову й цілком визначену модифікацію в усіх генетично подібних особин. У цьому полягає одна з основних відмінностей між модифікацією та мутацією.

Ступінь виявлення модифікації прямо пропорційний силі та тривалості дії фактора на організм. Під впливом фізичних і хімічних факторів, з якими організм стикається значно менше, виникають модифікації, що не мають пристосувального значення, а часто є лише подобою певних фенотипів. Такі модифікації називають морфозами. Деякі з морфоз дуже подібні до змін, спричинених мутаціями певних генів, тому їх ще називають фенокопіями.