Біологія. Міні-довідник. ЗНО

Мислення і свідомість

Мислення — це процес пізнавальної діяльності, під час якої головний мозок людини виконує складні розумові (мисленнєві) операції, використовуючи поняття, судження, умовиводи, результатом яких є припущення, прогнози, прийняття рішення. Суть мислення полягає у виконанні розумових операцій. Виконання розумових операцій ґрунтується на різних формах мислення.

Виконання розумових операцій залежить від індивідуальних особливостей мислення конкретної людини. Важливою характеристикою індивідуальності мислення є: самостійність, критичність, гнучкість, глибина, широта, послідовність, швидкість. У прояві індивідуальності важливе значення має самостійність мислення, а саме: здатність людини ставити нові завдання й розв’язувати їх, не звертаючись за допомогою до інших, опрацьовувати отриману інформацію, формувати власну думку та керуватись нею. Самостійність мислення тісно пов’язана з критичністю. Критичність мислення виявляється в здатності людини не потрапляти під вплив чужих думок, оцінювати позитивні та негативні аспекти явища чи факту, виявляти цінне в них. Людина з критичним мисленням вимогливо оцінює власні думки, рішення, вчинки і виявляє самокритичне ставлення до своїх дій. Гнучкість мислення виявляється в умінні швидко змінювати свої дії в разі зміни ситуації. Людина з гнучким мисленням набагато швидше пристосовується до змін оточення. Глибина мислення виявляється в умінні проникати в сутність складних питань, бачити проблему там, де її не помічають інші, передбачати можливі наслідки подій і процесів. Широта мислення виявляється в здатності охопити широке коло питань. Не менш важливою властивістю є послідовність мислення, яка виявляється в умінні дотримуватись логічної наступності при висловлюванні суджень, їх обґрунтуванні. Швидкість мислення виражається в здатності швидко розібратись у складній ситуації, швидко прийняти правильне рішення.

Свідомість — це вища, властива тільки людині і пов’язана з мовою функція мозку, яка зумовлює здатність ідеально відтворювати дійсність у мисленні, відображати її у вигляді знань, закріплених у мовленні, в усіх її смислах і значеннях, які можуть бути повідомлені, передані іншим людям; передбачати результати, регулювати та самостійно контролювати свою поведінку. Свідомість виникає тільки в суспільстві. Свідомість — це результат діяльності цілісного мозку, тісної взаємодії кори і підкіркових центрів, але переважають процеси, що відбуваються в корі. Важливу роль у процесах свідомості відіграє ретикулярна формація. Її функція тісно поєднана з функцією кори великих півкуль мозку. Лише кора визначає доцільність сигналу, який надходить у ту чи іншу зону кори, і лише вона «дає згоду» ретикулярній формації активізувати й підтримувати активність не лише безпосередньо задіяних зон, а й інших. Завдяки активації процесів у корі виникають необхідні психічні процеси, які й сприяють появі усвідомлених дій. Гальмування діяльності нейронів ретикулярної формації знижує здатність усвідомлення сигналів. Наприклад, коли ми втомлюємось, настає стан дрімоти, який заважає відслідковувати все, що відбувається навколо нас, заважає думати.