Біологія. Міні-довідник. ЗНО

Безумовні та умовні рефлекси та їх гальмування

Основою вищої нервової діяльності є рефлекси.

Рефлекс — це реакція організму у відповідь на подразнення, яка здійснюється і контролюється центральною нервовою системою. Рефлекторна дуга — це шлях, по якому проходять нервові імпульси під час прояву рефлексу.

Безумовні рефлекси — це природжені, відносно постійні стереотипні реакції організму на дію зовнішнього і внутрішнього середовищ, що здійснюються за допомогою центральної нервової системи. Безумовні рефлекси поділяють на харчові, статеві та орієнтувальні. Безумовні рефлекси є природженими. Вони проявляються завжди, коли є адекватний подразник. Систему природжених безумовно-рефлекторних поведінкових реакцій, пов’язаних із продовженням і збереженням виду, називають інстинктами (наприклад, харчовий, розмноження тощо). Безумовні рефлекси є основою утворення умовних рефлексів.

Умовні рефлекси дають змогу людині пристосувати свою поведінку відповідно до змін зовнішнього середовища. Основою механізму утворення умовних рефлексів є встановлення тимчасових нервових зв’язків у корі великого мозку між нервовими центрами безумовного й умовного подразника.

Для утворення умовного рефлексу потрібен байдужий подразник. Для того щоб він перетворився на умовний рефлекс, необхідна сукупність певних чинників. По-перше, умовний подразник повинен передувати безумовному. По-друге, умовний подразник має бути слабкішим за безумовний. По-третє, між умовним та безумовним подразниками інтервал часу має бути незначним. Необхідне також періодичне повторення дії для закріплення умовного рефлексу. Крім того, умовний подразник обов’язково має бути підкріплений безумовним, оскільки якщо певний час умовний подразник не підкріплювати, то умовний рефлекс згасає.

Фізіологічний механізм виникнення умовного рефлексу пояснюється тим, що під час дії умовного та безумовного подразників відбувається збудження певних ділянок кори головного мозку. При періодичному повторенні сполучення умовного та безумовного подразників збудження, яке виникає внаслідок дії умовного подразника, передається через вставні нейрони на відповідний нервовий центр, який збуджується ще до того, як проявиться дія безумовного подразника. Таким чином, оскільки інтервал між умовним і безумовним подразниками незначний, то відповідними нервовими центрами утворюються тимчасові зв’язки. Це було виявлено дослідженнями І. П. Павлова.

Зовнішнє гальмування. Сильний сторонній подразник, не зв’язаний з певним умовним рефлексом, обумовлює його гальмування. Це гальмування називають зовнішнім тому, що воно розвивається внаслідок процесів, які відбуваються в ділянках кори, що не беруть участі у виконанні цього умовного рефлексу. Так, якщо під час харчового умовного рефлексу на запалювання лампочки увімкнути дзвоник, то під впливом цього стороннього подразника виникне збудження в слуховому центрі кори, а зоровий центр загальмується і відповідно загальмується умовний рефлекс, що здійснюється через цей центр. Ось чому під час вироблення та дослідження умовних рефлексів тварину треба ізолювати від будь-яких сторонніх подразників, що викликають орієнтовний рефлекс і гальмують умовнорефлекторну діяльність.

Внутрішнє гальмування є результатом складних процесів, які відбуваються в тих же центрах кори головного мозку, що й певний умовний рефлекс. Коли тварині з уже виробленим і закріпленим слиновидільним умовним рефлексом на запалювання лампочки давати лише умовний подразник і не підкріплювати його їжею, щоразу кількість слини у відповідь на запалювання лампочки буде зменшуватись, поки реакція не зникне зовсім. Однак умовний рефлекс не зникає безслідно — він загальмовується. Про те що це гальмування умовного рефлексу, а не його руйнування, свідчить відновлення рефлексу наступного дня, коли гальмування минуло. А якщо умовний рефлекс згашувати (не підкріплювати його їжею) кілька днів поспіль, він може зникнути зовсім.