Біологія. Міні-довідник. ЗНО

Нейрогуморальна регуляція функцій в організмі людини

Нервова та гуморальна регуляція в організмі людини діють злагоджено, спрямовані на підтримання гомеостазу і мають назву нейрогуморальної регуляції. Кожен орган організму людини функціонує під подвійним контролем: нервової системи та гуморальних факторів. Ці системи посилюють або гальмують певні функції в організмі людини, щоб звести до мінімуму відхилення від рівноваги під час перебігу фізичних та хімічних процесів, тобто підтримати його гомеостаз.

Гуморальна регуляція функцій відбувається повільно (залоза змішаної чи внутрішньої секреції виділяє гормон, який із кров’ю розноситься по всьому організму та впливає на органи-«мішені»), довготривала у часі (гормон впливає доти, доки він є у крові).

Нервова регуляція відбувається швидко (нервові імпульси поширюються зі швидкістю понад 6 м/с), нетривала в часі (нервовий імпульс стимулює короткочасне збудження групи клітин у певному органі). Крім того, поєднання нервової та гуморальної регуляції забезпечує зв’язок гіпофіза (залози внутрішньої секреції) з гіпоталамусом, який виробляє власні гормони, що впливають на роботу гіпофіза. Гіпофіз, у свою чергу, виробляє гормон, який контролює роботу однієї із залоз секреції, а вже залоза виділяє гормон, що впливає на органи-«мішені». Наприклад, залежно від рівня тироксину в крові, що визначається рецепторами кровоносних судин, гіпоталамус продукує гормон для стимуляції передньої частки гіпофіза, яка виробляє тиреотропний гормон, котрий, у свою чергу, стимулює щитовидну залозу продукувати тироксин.

Стрес — неспецифічна нейрогормональна відповідь організму людини на будь-який вплив на нього. Однаковий за інтенсивністю стрес може бути спричинений як серйозною небезпекою, так і сильними позитивними емоціями. Без певного рівня стресу будь-яка діяльність людини неможлива. Небезпечним для людини може бути тривалий стрес або комбінація стресогенних факторів: фізичних (спека, холод, травма) та психічних (небезпека, конфлікт, радість, негативні емоції). У розвитку стресу розрізняють реакцію тривоги, що складається із шоку та протишоку, стадію резистентності (опору) та стадію виснаження. Особливе значення в розвитку стресу має система «гіпофіз — кора надниркових залоз». Під час стресу збільшується кора надниркових залоз, можуть з’являтися кровоточиві виразки в шлунку чи дванадцятипалій кишці. Стрес — це загальний адаптаційний синдром.