Біологія. Міні-довідник. ЗНО

Зовнішнє та клітинне дихання

В організмі людини немає запасів кисню, тому його безперервне надходження життєво необхідне. Припинення доступу кисню в клітини організму призводить до їх загибелі. Утворений під час окиснення речовин вуглекислий газ має бути видалений з організму, тому що його накопичення в значній кількості небезпечне для життя. Обмін кисню і вуглекислого газу між організмом і навколишнім середовищем називають диханням. Розрізняють два види дихання: зовнішнє і тканинне (внутрішнє).

Під зовнішнім диханням розуміють обмін газів між зовнішнім середовищем і альвеолами. Зовнішнє повітря надходить до альвеол під час активного вдиху.

Кисень використовується в мітохондріях клітин для окиснення. Тому найменше вільного О2 концентрується поряд з мітохондріями. У нормі за найвищої активності окиснювального процесу мінімальний тиск біля мітохондрій не повинен бути меншим від 1 мм рт. ст. Це критична напруга О2 в мітохондріях. При нижчому її показнику процес окиснення стає неможливим. У тканинній рідині біля капіляра тиск сягає 30-40 мм рт. ст., а в крові, яка надходить, — 100 мм рт. ст. Перепад тиску від крові капіляра до мітохондрій забезпечує процес дифузії O2 за градієнтом концентрації.

Та частина кисню артеріальної крові, що використовується тканинами, називається коефіцієнтом утилізації кисню. У стані спокою він дорівнює близько 30 %, а під час інтенсивної праці підвищується до 60-70 %.