Біологія. Міні-довідник. ЗНО

Внутрішнє середовище організму людини. Гомеостаз

Кров, лімфа і тканинна рідина утворюють внутрішнє середовище організму. Внутрішнє середовище здійснює зв’язок між усіма органами й клітинами організму, між організмом і середовищем. Тканинна рідина заповнює простір між клітинами, тканинами й органами. Вона утворюється із плазми та є посередником між кров’ю і клітинами. Із кровоносних капілярів поживні речовини надходять у тканинну рідину, а потім за градієнтом концентрації — у клітини. Продукти життєдіяльності клітин через тканинну рідину потрапляють у кров, яка доставляє їх до органів виділення.

Гомеостаз — здатність живої системи підтримувати всі її властивості на певному, відносно сталому рівні; це відносна сталість внутрішнього середовища організму людини.

Гомеостаз в організмі людини забезпечують три рідини: кров, лімфа і тканинна рідина. Власне, за допомогою цих рідин і підтримуються на сталому рівні такі показники, як концентрація мінеральних солей, артеріальний тиск, pH крові, концентрація деяких органічних речовин (наприклад, глюкози) та інші. Для підтримання концентрації йонів Гідрогену (Н+) у крові людини є спеціальні системи, що називають буферними. Такими буферами крові є бікарбонати, фосфати, білки крові та гемоглобін. Буфери підтримують pH крові людини на сталому рівні (pH ≈ 7,4).

Гомеостаз в організмі людини забезпечується трьома шляхами; нервовою, гуморальною та імунною регуляцією функцій.

Нервова регуляція функцій в організмі людини здійснюється за допомогою нервових імпульсів, які утворюються і проводяться нервовою системою людини. Діяльність нервової системи рефлекторна.

Рефлекс — це відповідь організму на подразнення зовнішнього чи внутрішнього середовища. Рефлекси забезпечують регуляцію всіх фізіологічних функцій організму. Так, за допомогою рефлексів регулюється виділення слини, шлункового та підшлункового соків, змінюється інтенсивність кровообігу, дихання, тонус м’язів тощо. В основі будь-якого рефлексу лежить рефлекторна дуга.

Подразливість — це здатність клітин реагувати на дію зовнішніх та внутрішніх подразників зміною обміну речовин і функціональної активності. Так, у результаті подразнення нервових клітин виникають нервові імпульси, м’язових — скорочення, залозистих — виділення різних ферментів.

Гуморальна регуляція функцій здійснюється за допомогою біологічно активних речовин — гормонів. Гормони виділяються у кров переважно залозами внутрішньої та змішаної секреції та розноситься з кров’ю по всьому організму. Вони впливають не на всі клітини та органи, а тільки на органи-«мішені».

Імунна регуляція функцій полягає у тому, що у крові людини і тварин є механізми, які захищають організм від усього генетично чужорідного (бактерій та вірусів, чужорідних хімічних речовин). Такий захист називають імунітетом.