Біологія. Міні-довідник. ЗНО

Опорно-рухова система

Функції: забезпечує опору і рух тіла, захист внутрішніх органів, головного та спинного мозку.

Кісткова тканина є різновидом сполучної тканини. Вона утворена спеціалізованими клітинами і волокнами білкової природи, які оточені гелеподібним матриксом, що складається з води, мінеральних солей і вуглеводів. Кісткова тканина перебуває в стані постійної перебудови, змінюючи свою форму і пропорції в процесі росту чи після ушкодження. Кістки мають міцність сталі та легкість алюмінію.

Хрящова тканина — спеціалізована сполучна тканина тварин і людини. Виконує опорну функцію, входить до складу скелета, а також деяких внутрішніх органів (трахей, бронхів). Хрящ позбавлений кровоносних судин, його живлення (окрім суглобового хряща) відбувається за рахунок охрястя. Розрізняють хрящі:

  • гіаліновий — вкриває суглобові поверхні кісток;
  • еластичний — має в міжклітинній речовині еластичні волокна, міститься в надгортаннику. вушній раковині;
  • волокнистий — містить у міжклітинній речовині колагенові волокна, утворює хрящові меніски деяких суглобів та міжхребцеві диски.

Зв'язки — щільні тяжі або пластинки сполучної тканини, що беруть участь у сполученні кісток скелета. До складу зв’язок входять здебільшого колагенові волокна або рідше — еластичні. Своїми кінцями зв’язки міцно зростаються з окістям або компактним шаром кістки. Більшість зв’язок розміщені поблизу суглобів. Зв’язками називають і подвоєння серозної оболонки порожнин тіла, що підтримують внутрішні органи.

Сухожилок — частина м'яза, за допомогою якої він прикріплюється до кістки і приводить її в рух. Складається сухожилок із щільної волокнистої сполучної тканини, пучки якої розміщені паралельно й об’єднані тонкими прошарками пухкої клітковини, у якій проходять кровоносні судини та нерви.

Будова кістки: окістя, компактна речовина (кісткові пластинки складені щільно й упорядковано), губчаста речовина (кісткові пластинки у вигляді пухких кісткових елементів), червоний та жовтий кістковий мозок, остеон як структурна одиниця трубчастих кісток.

Типи кісток організму людини: трубчасті, або довгі (стегнова), губчасті (ребра, грудина), короткі (хребці), плоскі (лопатки), змішані (кістки основі черепа).

Типи з’єднання кісток: нерухоме (швом) — кістки черепа; напіврухоме (за допомогою хрящів) — хребці в хребті; рухоме (суглоб).

Будова суглоба: суглобові поверхні кісток вкриті гіаліновим хрящем, суглобова сумка, суглобова рідина.

Типи суглобів: одноосьовий (ліктьовий), двохосьовий (колінний), трьохосьовий (кульшовий).

Скелет людини налічує приблизно 220 кісток і складається з таких відділів:

  • скелет голови: мозковий відділ (лобова, потилична, дві тім’яні, дві скроневі, основна і решітчаста кістки), лицевий відділ (дві верхньощелепні, нижньощелепна, дві виличні, дві носові, дві піднебінні, дві слізні, під’язикова кістка та леміш);
  • скелет хребта має 33-34 хребці (будова хребця: тіло, отвір, дуга, відростки) й складається з відділів: шийного — 7 хребців, грудного — 12 хребців, поперекового — 5 хребців, крижового — 5 хребців (зрослі, утворили крижову кістку), куприкового — 4-5 хребців (зрослі, утворили куприк);
  • грудна клітка має 12 пар ребер (11-та й 12-та — вільні, а 10-та, 9- та й 8-ма — з’єднані хрящем з ребрами, розміщеними вище; решта — із грудною кісткою (грудиною).
  • пояс верхніх кінцівок: ключиці, лопатки;
  • пояс нижніх кінцівок: дві клубові кістки; дві лобкові кістки; дві сідничні кістки, які разом утворюють таз;

М’язи. Понад 600 скелетних м’язів становлять приблизно половину маси тіла людини.

Будова м’яза: посмугована м’язова тканина (м’язові волокна і пучки), фасція, сухожилки, кровоносні судини, нерви.

Мікроскопічна будова м’яза: м’яз утворений пучками м’язових волокон — міофібрил (клітин посмугованої м’язової тканини). Кожна міофібрила складається з товстих і тонких міофіламентів, яким властива поперечна посмугованість. Міофіламенти утворені актиновими та міозиновими волокнами.

Скорочення м’яза відбувається рефлекторно під дією імпульсів з центральної нервової системи. Місце контакту нервової та м’язової клітин називають нервово-м’язовим синапсом. Медіатором у цих синапсах є ацетилхолін. Під впливом ацетилхоліну стан актину та міозину змінюється і товсті нитки міозину починають заходити глибше між тонкі нитки актину. Товсті та тонкі міофіламенти перекривають один одного. Під час скорочення м’яза товсті міофіламенти ковзають поміж тонкими подібно до переплетених пальців. Після скорочення обов’язково настає розслаблення м’яза, яке пов’язане з поверненням йонів Кальцію в ендоплазматичну сітку м’язового волокна.

Функції м’язів: скорочення (виконують статичну й динамічну роботу), захист внутрішніх органів.

Статична робота м’яза — це його напруження без зміни положення в просторі, а динамічна здійснюється під час переміщення тіла або його частин.

Втома — зниження працездатності м’язів. Після роботи м’язам потрібен час на відновлення працездатності. У випадку постійного чергування втоми та відновлення виникає надвідновлення, яке дає можливість м’язам виконувати більшу роботу, ніж раніше. Отже, для м’язів характерне вправляння (тренування). Втома настає тим швидше, чим більше навантаження на м’язи та швидкість їх скорочення. Під час статичної роботи м’язів втома настає раніше, ніж під час динамічної.

Рухова активність необхідна для підтримання тонусу м’язів та їх вправляння. Розумова робота повинна чергуватись з фізичною або активним відпочинком. Від ступеня рухової активності значною мірою залежить розвиток опорно-рухової системи. Інтенсивне збільшення маси м’язів відбувається в період від 14 до 16 років. Це найкращий період для початку занять силовими видами спорту.

Гіподинамія — недостатній рівень рухової активності.

Викривлення хребта: сколіоз (викривлення вправо або вліво), кіфоз (викривлення хребта назад у грудному відділі), лордоз (викривлення хребта вперед у поперековому відділі).

Плоскостопість — порушення висоти (сплющення) склепіння стопи.