Біологія. Міні-довідник. ЗНО

Комахи з повним перетворенням

Ряд Блохи. Дрібні (1-6 мм) комахи з короткими вусиками та однією парою простих очей. Ротовий апарат колюче-сисного типу. Задні ноги стрибальні, за їх допомогою блоха стрибає до 50 см. Імаго паразитує на людині та теплокровних тваринах, ссучи кров. Можуть голодувати до 18 місяців. Личинки червоподібні, живляться різними органічними рештками та гниючими речовинами.

Блоха людська паразитує на людині, собаках, котах і диких тваринах — вовках, лисицях та ін. Становить небезпеку для людини, бо є переносником збудників таких хвороб, як чума, туляремія тощо.

Ряд Двокрилі. Мають лише одну пару перетинчастих крил. Задні крила перетворились на маленькі булавоподібні придатки — дзижкальця, що мають значення під час координації польоту. Ротові органи різних типів: колюче-ссисного, колюче-лижучого, лижучого. Кінцівки ходильного (бігального) типу, часто на лапках є подушечки або присоски, за допомогою яких ці тварини тримаються за вертикальній або горизонтальній поверхні «догори ногами». Вусики або довгі, або ж короткі, різні за формою. Личинка безнога. У фазі імаго двокрилі є мешканцями повітряного середовища і споживачами рідкої їжі, зокрема нектару квітів, тому мають певне позитивне значення як запилювачі багатьох рослин. Личинки за способом життя дуже різноманітні. Серед них є мешканці води, ґрунту, трухлявої деревини, живих і відмерлих тканин рослин і тварин.

Двокрилі кровососи (комарі, мошки), так званий «гнус», дуже докучають своїми укусами людині, особливо в зоні тайги і тундри, знижуючи працездатність. Нападаючи на домашніх тварин, виснажують їх, призводять до зниження надоїв молока; іноді є причиною загибелі тварин. Комарі живляться кров’ю людини, звірів, птахів. Кров ссе лише самка, а самець живиться соками рослин. Самка відкладає яйця (кілька сотень) у стоячі водойми.

Мошки розвиваються у водоймах зі швидкою течією. Кров ссуть самки. Укуси важко переносять людина і тварини через отруйність слини, яку мошки вводять у ранку.

Мухи від інших двокрилих відрізняються широким сплющеним тілом, напівкулястою головою і короткими вусиками. Кімнатна муха, яка належить до тварин-синантропів, усюди супроводжує людину. Самка відкладає до 600 яєць у різні нечистоти, органічні покидьки рослинного і тваринного походження. Тут личинка живиться, росте, тричі линяє, після чого заляльковується у ґрунті. Розвиток триває близько місяця. У помірному кліматі дає 3-4 генерації, на півдні більше, бо висока температура прискорює розвиток. Восени значна кількість мух гине від епідемій, які спричинює гриб. Зимує кімнатна муха у фазі імаго в різних укриттях. Імаго живиться як рідкою їжею, так і твердою, яку розмочує слиною. Мухи — переносники збудників близько 30 хвороб, зокрема таких небезпечних, як дизентерія, черевний тиф, холера.

Ряд Перетинчастокрилі. Мають дві пари перетинчастих прозорих крил, у деяких вони редуковані. Ротовий апарат гризучого або гризучесисного типу. Ноги ходильного або бігального типу, у бджіл і джмелів — збирального. У гуртових комах спостерігається поліморфізм. Часто між грудьми і черевцем є тонкий перехват. На черевці розвинений яйцеклад різної форми. У жалких перетинчастокрилих яйцеклад видозмінився у жало, що служить для захисту і нападу. Біля основи жала містяться отруйні залози, секрет яких заходить у ранку, коли комаха жалить. У мурашок яйцеклад перетворився на крихітні хітинові пластинки. Зате у них добре розвинена залоза, що виробляє мурашину кислоту, оточена м’язовим мішком. Під час скорочення м’язів кислота викидається назовні на відстань до півметра.

Деякі перетинчастокрилі (бджоли, мурашки, джмелі, оси тощо) — гуртові комахи, що живуть великими сім’ями.

Разом з медоносною бджолою важливу роль у перехресному запиленні квіткових рослин відіграють поодинокі бджоли — андрени. Самка андрени риє в землі нірку, в обидва боки від якої прокладає віднірки, що закінчуються коміркою, кожну з яких вона заповнює сумішшю меду й пилку — кормом для майбутніх личинок.

Джмелі. Тіло їхнє густо вкрите волосками. Перезимувавши, матки навесні будують гніздо в землі. З першого приплоду, вигодуваного маткою, розвиваються лише робочі джмелі. Вони ремонтують і розширюють гніздо, запасають корм, доглядають личинок. Матка гнізда більше не залишає і відкладає яйця (у джмелиному гнізді їх буває від 100 до 500). Під осінь з’являються молоді самці та самки. Після запліднення трутні гинуть, а молоді самки ховаються під опале листя, у нірки, де й перезимовують. Восени гинуть усі робочі джмелі. Велику роль відіграють джмелі в запиленні конюшини, урожайність насіння якої при цьому зростає на 70 %.

Мурашки живуть у складних спорудах — мурашниках, які мають підземну та надземну частини. Підземна — це складні лабіринти з великою кількістю ходів та камер. Надземна частина побудована здебільшого із хвої та рослинних решток. Улітку в мурашнику підтримується постійна температура і вологість: мурашки відкривають і закривають входи в гніздо, змінюють нахил освітленого схилу купола мурашника.

Оси мають між грудьми і черевцем добре виражену тонку перетяжку. Живляться різноманітною їжею: мухами, бджолами та іншими комахами, нектаром квітів, солодкими плодами та соком дерев. Серед ос є гуртові та поодинокі. До гуртових належать паперові оси (лісова, звичайна, руда) і шершень. Вони будують гнізда з пережованої деревини, змішаної зі слиною. Речовина ця на вигляд і за своїм складом схожа на обгортковий папір. Основу гнізда закладає матка, що перезимувала. З відкладених нею яєць виходять робочі оси і лише під кінець літа з’являються самці та самки. Личинок оси годують пережованими комахами. До зими всі оси, крім запліднених самок, гинуть.

Шершні — комахи великих розмірів (до 30 мм), ловлять бджіл і цим завдають шкоди бджільництву. Укус їх дуже болючий і небезпечний для людини.

Ряд Лускокрилі, або Метелики. У метеликів є дві пари крил, вкритих дрібними хітиновими лусочками. Ротові органи сисного типу у вигляді хоботка, що скручується у спіраль. Червоподібні личинки метеликів — гусінь — мають на черевці несправжні ніжки. Ротові органи в гусені гризучого типу.

Білан капустяний пошкоджує капусту й інші рослини з родини Хрестоцвітих. Самка відкладає яйця (200-300 штук) купками на нижньому боці листків. Гусениці часто з’їдають листя цілком, залишаючи лише товсті жилки. Після закінчення живлення вони вилазять на дерева, паркани, стіни будівель, де й заляльковуються. Через 10-20 днів лялечка перетворюється на метелика. На півдні білан капустяний може мати 3-4 генерації. Зимує в стадії лялечки.

Білан жилкуватий — шкідник саду: його гусениці пошкоджують яблуні, груші, сливи, абрикоси та інші дерева. У червні — липні самка відкладає яйця купками від 20 до 200 штук на листя дерев. Гусінь, живлячись листям, тримаються колоніями. Восени вони обсновують листя павутиною і прикріплюють його до гілок дерева, утворюючи зимове гніздо. У гнізді кожна гусениця снує для себе окремий кокон. Такі спільні гнізда, у яких може бути 20-30 гусениць, добре помітні на деревах після опадання листя. У цей час або взимку їх збирають і знищують. Навесні гусениці живляться бруньками, листям дерев. У кінці травня заляльковуються на гілках та стовбурах дерев. Мають одну генерацію на рік.

Ряд Твердокрилі, або Жуки. Передні крила жуків перетворились на тверді хітинові надкрила — елітри, які виконують захисну функцію. Ротові органи гризучого типу. Вусики нитчасті, щетинкоподібні, пластинчасті, колінчасті та ін. Кінцівки ходильного (бігального), плавального типів. Жуки — найчисленніший за кількістю видів ряд. У світовій фауні налічується понад 250 тис. видів жуків.

Жужелиці (туруни) мають видовжене, струнке тіло. Забарвлення часто яскраве з металічним блиском. Задня пара крил здебільшого не розвинена. Більшість видів живе на поверхні ґрунту або в його верхніх шарах, деякі — на рослинах. Переважно хижаки, рослиноїдних видів небагато. Належать види красотіл пахучий, або великий лісовий; красотіл бронзовий, або малий лісовий та ін. Живляться гусеницями лускокрилих; охоче поїдають навіть отруйних волохатих гусениць непарного, соснового та похідного шовкопрядів, золотогуза — небезпечних шкідників лісу. Жужелиця кримська (молюскоїд) поширена в лісах та садах Криму. Забарвлення тіла синьо-фіолетове, довжина — до 50 мм. Живиться молюсками. Потребує охорони.

Хрущі починають активно літати наприкінці квітня — у травні. Дорослі жуки живляться листям дерев. Самка відкладає у ґрунт до 70 яєць. Розвиток личинки триває 3-4 роки. Перший рік личинки живляться перегноєм, а потім корінням рослин. Завдають відчутну шкоду сільському та лісовому господарству. Особливо багато гине від них молоденьких сосен.

Семикрапкове сонечко — природній регулятор чисельності попелиць. Дорослий жук з’їдає 10-40 попелиць щодня, личинка — до 50. Зимує у стадії імаго в лісовій підстилці, рідше — на полях під рослинними рештками.

Вусачі мають видовжене тіло та довгі вусики, які загинають назад лише поверх тіла. Личинки товсті, м’які, з розширеними передньогрудьми. Розвиваються у деревині. За несприятливих умов їхній розвиток триває 40-45 років, але все ж воли перетворюються на імаго. У хвойних та мішаних лісах пошкоджують дерева чорний ялиновий вусач, чорний сосновий вусач, великий дубовий вусач та ін. Надають перевагу деревам, ослабленим іншими шкідниками та хворобами. Дерев’яні будівлі та меблі пошкоджують домовий вусач та рудий домовий вусач.

Листоїди, порівняно з вусачами, менших розмірів і вусики підгинають під голову. Більшість листоїдів живе відкрито на рослинах. Живляться листям. Виражений інстинкт «завмирання».

Значну шкоду завдає колорадський жук, завезений у Європу під час Першої світової війни з Американського континенту. Дуже поширені й пошкоджують листя дерев осиковий, тополевий та вільховий листоїди. Рослинам з родини Хрестоцвітих значну шкоду завдають городні блішки.

Довгоносики, або слоники, переважно дрібні жуки. Голова витягнена у головотрубку. Личинки безногі, білі.

У садах завдає шкоди яблуневий квіткоїд. Зимує у фазі імаго в ґрунті, під опалим листям, у щілинах кори. Навесні посилено живиться на бруньках яблуні, випиваючи з них сік. Самка відкладає яйця (всього 50-100) у бутони яблунь (по одному в бутон). Личинка виїдає вміст бутона, склеюючи пелюстки своїми виділеннями, тому він не розкривається. Личинка тут же заляльковується. Через 8-10 днів з’являються молоді жуки, які живляться листям і молодими плодами.

Короїди переважно дрібні жуки. Форма тіла циліндрична; вусики з великою булавою. Голова товста; надкрила ніби вдавлені, краї їх мають зубці (пристосування до виштовхування свердлильного борошна). Більшість видів короїдів живе в корі та під корою дерев, окремі види — у деревині. Самки роблять маточні ходи, по боках яких відкладають яйця. Личинки, у свою чергу, прокладають личинкові ходи, які відходять від маточного. У кінці ходу вони заляльковуються. Для виходу назовні молоді жуки проробляють отвори. Здебільшого нападають на ослаблені дерева, проте можуть заражати і здорові.