Біологія. Міні-довідник. ЗНО

Клас Павукоподібні

Павукоподібні мають від 1 до 6 пар простих очей. Відсутність вусиків і слабкий зір компенсуються численними чутливими волосками різного призначення, які розташовані по всьому тілу. Вони виконують роль органів дотику, нюху, смаку, сприймають незначні коливання повітря й ґрунту. У деяких груп є органи, що визначають вологість (гігрорецептори). У павукоподібних, що живляться рідкою їжею, (кров’ю, соками тварин, рослин), є мускулиста глотка та стравохід, що слугують для смоктання їжі. У середню кишку павукоподібних відкриваються протоки печінки, яка виділяє травні соки.

Органи виділення двох типів: видозмінені метанефридії (консольні залози), що відкриваються біля основи ніг, та мальпігієві судини.

Органи дихання представлені легенями чи трахеями або тими й іншими. Трахеї являють собою хітинні трубочки, які доносять кисень безпосередньо до органів і тканин. Органи дихання з’єднані з навколишнім середовищем дихальцями. Незамкнена кровоносна система складається з пульсуючого мускулистого серця та судин, що від нього відходять. До серця кров повертається по системі лакун. У деяких павукоподібних серце має вигляд трубки з багатьма отворами, в інших воно мишоподібне з 1-2 отворами, через які кров заходить у серце.

Запліднення внутрішнє або ж зовнішньо-внутрішнє (самці відкладають спермію в мішечок — сперматофор, який самки вміщують у свої статеві органи). Розвиток прямий або з перетворенням.

До ряду Скорпіони належить понад 600 видів. Тіло (довжина — 5-20 см) складається з нерозчленованих головогрудей і сильно розчленованого переднього та заднього черевця. Заднє черевце гнучке, витягнуте й закінчується гострим жалом, на кінці якого відкриваються протоки отруйних залоз. Мають 6 пар простих очей. Скорпіонам властиві великі педипальпи з клешнями, якими вони схоплюють жертву і, вигинаючи черевце вгору, вражають її жалом. Живляться павуками, комахами, багатоніжками; відомі випадки поїдання дрібних ящірок та мишенят. Ведуть нічний спосіб життя, ховаючись удень.

Ряд Павуки об’єднує понад 20 тис. видів. Павуки — типові наземні тварини, які трапляються повсюдно від Крайньої Півночі до пустель. Лише павук сріблянка веде водний спосіб життя.

Тіло павуків (від 0,8 мм до 20 см) складається з нерозчленованих головогрудей і черевця, які з’єднані вузьким коротким стебельцем. Мають 4 пари простих очей. Біля основи хеліцер є пара отруйних залоз, що відкриваються на вершині кігтика хеліцер. Хеліцерами павук схоплює і вбиває здобич, розминає і розриває її, захищається від ворогів тощо. Педипальпи мають вигляд членистих щупалець і є органами дотику. Ходильні ноги мають кігтики й шипики, що відіграють важливу роль у пересуванні та прядінні павутини. На кінці черевця є павутинні бородавки з отворами протоків павутинних залоз, розташованих всередині черевця. Наявність павутинних залоз — найхарактерніша ознака павуків. Павутина застигає на повітрі, утворюючи павутинні нитки, з яких павуки будують тенета, яйцеві кокони, вистилають свої лігва, гнізда тощо.

За способом живлення павуки — хижаки. Паралізувавши жертву, вони опутують її павутиною і залишають на певний час. Потім за допомогою ссального шлунка висмоктують уже частково перетравлений рідкий вміст здобичі (процес травлення відбувається під впливом травного соку, введеного павуком у тіло жертви). Живляться здебільшого комахами.

Дихають за допомогою легень і трахей. У павуків спостерігається складна інстинктивна поведінка, пов’язана з побудовою ловильних сіток, розмноженням і турботою про потомство. Запліднені яйця самки відкладають у кокони, які охороняють. У багатьох бродячих павуків самки носять кокон із собою. Розвиток без метаморфозу. Молоді павучки розселяються за допомогою павутини на значні відстані. Це явище спостерігається здебільшого восени в погожі дні «бабиного літа».

Хатні павуки селяться в жилих приміщеннях, де живляться мухами, тарганами, міллю та іншими комахами — супутниками людини. Павуки-хрестовики оселюються на деревах та кущах, де між гілками у вертикальній площині розмішують свої тенета.

Тарантули (довжина тіла — до 3,5 см) поширені в зонах пустель, напівпустель, степу й лісостепу. Належать до бродячих павуків, які не будують ловильних сіток, а наздоганяють здобич. Ведуть нічний спосіб життя. Укус тарантула болючий, проте небезпеки для життя не становить.

Каракурти — павуки середніх розмірів; забарвлення тіла чорне із червоними цятками на черевці. Характерні представники фауни пустель та напівпустель, заселяють і степову зону. В Україні трапляються в Криму та інших південних областях. Укус їх небезпечний і для людини.

До ряду Кліщі належить близько 10 тис. видів. Це здебільшого дрібні, іноді мікроскопічних розмірів тварини без вираженої сегментації тіла. Серед них багато паразитів рослин, тварин і людини.

Значну шкоду культурним рослинам завдають павутинні кліщі, які трапляються і на кімнатних рослинах. Вони виділяють павутинні нитки, якими вкривають нижню поверхню листків. Кліщі ссуть сік з листків рослин, спричинюючи появу на них білих плям, опадання квіток, плодів.

Свербуни паразитують на людині, свійських та диких ссавцях. Коростяний свербун зумовлює в людини коросту. Самка має розміри до 0,4 мм, самець удвічі менший. Самка живиться шкірою, прогризаючи в ній звивисті ходи до 15 мм завдовжки, що мають вигляд сіруватих ліній. У ходах відкладає яйця, над якими робить вентиляційні отвори. Личинки й німфи живуть у прокладених самкою ходах, де й живляться рештками погризеної нею шкіри та тканинною рідиною. Самі ходів не роблять. Зараження відбувається при контакті із хворим або через його речі,

Іксодові кліщі — ектопаразити свійських та диких тварин, а також людини. Вони міцно присмоктуються до шкіри, заглиблюючись у неї своїм хоботком, озброєним шипами. Ці кліщі є переносниками небезпечних захворювань людини (тайгового енцефаліту, кліщового тифу, туляремії та інших).