Біологія. Міні-довідник. ЗНО

Тип Кишковопорожнинні. Загальна характеристика типу

За будовою кишковопорожнинні складніші від губок. У них тканинний рівень організації, тобто клітини в їх тілі об’єднані в тканини. Проте в них немає складних органів, властивих тваринам, що за системою тваринного світу йдуть за кишковопорожнинними. Важливою прогресивною ознакою цих тварин є наявність у них м’язових і нервових клітин. Це дає можливість кишковопорожнинним рухатись і сприймати подразнення. Живляться вони не пасивно, як губки, а активно. Загальне підвищення організації кишковопорожнинних порівняно з губками пов’язане з хижацьким способом життя. Усіх кишковопорожнинних поділяють на три класи: 1) гідроїдні, або гідрозої; 2) сцифоїдні, або сцифомедузи; 3) коралові поліпи.

Як і в губок, тіло в кишковопорожнинних складається із двох шарів клітин: зовнішнього — ектодерми — та внутрішнього — ентодерми. Між ними міститься шар, майже позбавлений клітин — мезоглея. Тому губок і кишковопорожнинних об’єднують у групу двошарових тварин, протиставляючи їх всім іншим типам, починаючи із плоских червів, яких називають тришаровими. Однією з найхарактерніших ознак Цього типу є наявність у їх тілі лише однієї порожнини — гастральної, або кишкової, що й дало назву типу. Ще однією важливою особливістю організації кишковопорожнинних є радіальна, або променева, симетрія. Для багатьох кишковопорожнинних характерна наявність двох форм, двох стадій, що змінюють одна одну; поліпа й медузи.

Прикладом поліпа є прісноводна гідра. Ніжне тіло гідри буруватого або зеленого кольору — до 5 см завдовжки у випрямленому стані. Ці тварини прикріплюються до субстрату (переважно до водяних рослин) нижньою частиною тіла — підошвою. Від протилежного вільного кінця у воду звисають 6-8 довгих ниткоподібних щупалець. Щупальці оточують ротовий конус гідри з ротовим отвором посередині. Через сильну лупу на щупальцях можна помітите вузлуваті потовщення - скупчення жалких клітин.

Рухаються гідри повільно, переповзаючи по субстрату. Живляться вони дрібними тваринами (циклопами, водяними блохами-дафніями, личинками комарів і навіть мальками риб), яких захоплюють щупальцями. Розмножуються гідри безстатевим способом за допомогою бічних бруньок. Серед них є як гермафродити, так і роздільностатеві форми. Сперматозоїди утворюються у верхній частині тіла гідри у невеличких горбочках. У нижній частині утворюються кулясті випини — яйця. Гідрам значною мірою властива здатність до регенерації.

До гідри подібні гідроїдні поліпи. Тіло гідроїдного поліпа найчастіше циліндричної, рідше яйцеподібної форми. Воно нагадує видовжений вузький мішок, що прикріплюється нижньою частиною (аборальним полюсом) до ґрунту, водяних рослин, черепашок молюсків тощо. Цю частину називаються підошвою, або ніжкою. У колоніальних форм ніжка з’єднує поліп з усією колонією. На протилежному боці тіла (на оральному полюсі) розміщений ротовий отвір, оточений віночком щупалець. Кількість щупалець у різних видів неоднакова: від одного до 380. Щупальцями тварини захоплюють їжу, у гідри вони слугують і для пересування.

Між епітеліально-м’язовими клітинами, особливо у щупальцях і навколо рота, розташовані жалкі, або кропив’яні, клітини, названі так тому, що за характером дії нагадують кропиву. Кожна жалка клітина мас хітиноїдну капсулу овальної або видовженої форми. У капсулі спірально закручена дуже довга тонка нитка, яку називають кропив’яною. Порожнина капсули виповнена отруйною речовиною. На зовнішній поверхні кропив’яної нитки є чутливий волосок — кнідоциль. Дотик до цього волоска спричиняє раптове подразнення клітини, і кропив’яна нитка дуже швидко вивертається. Основа кропив’яної нитки покрита шипами, які проривають покрив захопленої щупальцями жертви (наприклад, дафнії або іншого дрібного рачка). Крізь порожнину кропив’яної нитки з капсули до тіла жертви потрапляє отрута. Це спричиняє загальне або часткове отруєння, паралізує жертву. Подібних утворів немає в жодній іншій групі тварин. Це дуже характерна ознака кишковопорожнинних. Тільки в поширених у Чорному морі медуз-коренеротів щупалець немає.

Після «пострілу» кропив’яна клітина гине, а на її місці утворюється нова. Для людини такі кишковопорожнинні, як гідра, поліпи, деякі види медуз, безпечні. Із чорноморських медуз цілком безпечна для людини вухата медуза, або аурелія. Актинії і чималих розмірів медузи — чорноморський коренерот і ціанея північних морів спричиняють у людей опіки, які швидко минають. Велику небезпеку для людини становить дрібна (15-25 мм у діаметрі) медуза далекосхідних морів — хрестовичок: її отрута спричиняє тяжкі захворювання, а іноді смерть. У тропічних морях живе красива сифонофора фізалія. За яскраве забарвлення її ще називають португальським корабликом, або галіоном. За характером дії секрет жалких клітин цієї тварини нагадує отруту кобри.

В ектодермі поліпів розміщені нервові клітини, з’єднані між собою відростками. Вони утворюють нервове сплетіння. Нервових центрів, характерних для вищих тварин, у гідри й поліпів немає. Для них характерна так звана дифузна (розкидана) нервова система — найпримітивніший тип цієї системи. Лише на кінцях щупалець і навколо рота є більш щільне нервове сплетення.

Від внутрішнього центра медузи (дзвона) звисає ротовий хоботок з ротовим отвором на кінці. Рот відкривається в шлунок, який займає весь хоботок. Від шлунка відходять 4 або більше радіальних каналів і впадають у кільцевий канал. Шлунок разом з каналами утворює дуже характерну для медуз гастроваскулярну систему, яка відіграє роль органів травлення і кровоносної системи. Спеціальної кровоносної системи кишковопорожнинні не мають. У тілі медузи в різних напрямках проходять м’язові волокна. Внаслідок скорочення цих волокон медуза стискається, виштовхуючи воду й рухаючись реактивно.

Медузи розмножуються статевим способом. Вони роздільностатеві. Статеві продукти виводяться назовні через ротовий отвір. Із заплідненого яйця у воді розвивається вільноплаваюча личинка — планула, вкрита війками. Планули сприяють розселенню морських кишковопорожнинних. Проплававши деякий час, планула падає на дно, втрачає вінки і поступово перетворюється на поліпа. Поліпи розмножуються безстатевим способом і утворюють медузи. Отже, у морських гідроїдних і сцифоїдних чергуються покоління і способи розмноження. Для гідрозоїв характерна подразливість. У разі подразнення нервових клітин різними подразниками (механічними, хімічними тощо) збуджується вся нервова система гідри. Від нервової системи подразнення передається на епітеліально-м’язові клітини. М’язові волокна цих клітин скорочуються і відповідно скорочується все тіло гідри, набуваючи вигляду грудочки.

Отже, у кишковопорожнинних можна спостерігати найпростіші рефлекси. Будова гідри доволі проста, тому і її рефлекси дуже одноманітні. У більш високоорганізованих тварин вони значно ускладнюються.