Біологія. Міні-довідник. ЗНО

Симбіотичні одноклітинні: мутуалісти, коменсали, паразити

Непаразитичні найпростіші, які живуть в організмах інших істот. Терміти живляться мертвою деревиною, але ці комахи нездатні перетравлювати клітковину, на яку багата їхня їжа. У цьому їм допомагають джгутикові найпростіші, які живуть у кишечнику термітів. Джгутикові виробляють особливі речовини, що розкладають клітковину до простих цукрів. Ці цукри легко засвоюють як комахи, так і самі найпростіші. Якщо комаху штучно позбавити цих співмешканців, то вона загине від голоду навіть за достатньої кількості їжі. Таке взаємовигідне співіснування організмів різних видів називають мутуалізмом.

В одному з відділів шлунка великої рогатої худоби живуть особливі види інфузорій. Вони живляться бактеріями та дрібними частками рослин, не завдаючи шкоди організму хазяїна. Утім, і користі йому не приносять. Такий різновид співіснування видів називають коменсалізм.

Паразитичні найпростіші. Багато видів найпростіших, що живуть у різних органах людини і тварин, спричиняють різноманітні небезпечні захворювання. Одна з них — малярія, від якої протягом ХІХ-ХХ століть загинуло понад 100 млн людей. Збудники малярії — кілька видів малярійних плазмодіїв.

Малярійному плазмодію притаманний складний життєвий цикл, що відбувається як зі зміною статевого та нестатевого поколінь, так і зі зміною хазяїв — людини та малярійного комара. Комар заражається плазмодієм під час ссання крові хворої на малярію людини. У кишечнику комара плазмодій розмножується статевим способом, тобто комар є його остаточним хазяїном.

Остаточний хазяїн — особина, у якій паразит розмножується статевим шляхом. Після статевого розмноження настає нестатеве: із заплідненої яйцеклітини утворюється багато рухливих клітин паразита. Через деякий час ці клітини накопичуються в слинних залозах комара, звідки вони під час укусу комахи потрапляють у кров людини разом зі слиною. Людина — проміжний хазяїн малярійного плазмодія.

Проміжний хазяїн — організм, у якому паразит розмножується нестатево або лише проходить певні стадії розвитку.

Спочатку клітини паразита потрапляють у клітини печінки людини, де інтенсивно розмножуються. Подальший розвиток малярійного плазмодія перебігає в червоних клітинах крові — еритроцитах. Через певні проміжки часу (24, 48 або 72 години) клітини паразита руйнують еритроцити. У кров потрапляють отруйні продукти життєдіяльності плазмодія, і людина відчуває напад пропасниці.

Дизентерійна амеба зазвичай живе в просвіті кишечника людини. Там вона живиться бактеріями і жодної шкоди організму хазяїна не завдає. Проте за певних умов дизентерійна амеба може проникнути в стінки кишечника, руйнуючи його клітини та поглинаючи еритроцити. Це призводить до утворення виразок на стінках кишечника та кривавого проносу. Назовні цисти паразита виходять разом з каловими масами. В організм іншої людини циста можуть потрапити із сирою водою, немитими фруктами та овочами тощо.

Трипаносоми живуть у крові, лімфі, спинномозковій рідині ссавців, а отже, і людини. Один з видів трипаносом спричиняє в тропічній Африці смертельно небезпечне захворювання людини — сонну хворобу. Захворювання супроводжується пропасницею, слабкістю, напівпритомним станом (звідки й назва). Переносить трипаносом муха цеце.

Сонна хвороба належить до захворювань із природною осередкованістю, вчення про які розробили російський учений Є. Н. Павловський та український — Д. К. Заболотний. Вони довели, що в природі існують осередки захворювань, на які страждають люди та свійські тварини. Хазяї збудників цих хвороб — дикі тварини (для трипаносом — це різні види антилоп). За участі переносників збудники із природних осередків можуть передаватись людині та свійським тваринам.