Біологія. Міні-довідник. ЗНО

Прісноводні та морські одноклітинні

Саркодові не мають сталої форми тіла, рухаються за допомогою псевдоподій. Живлення гетеротрофне, їжа поглинається шляхом фагоцитозу (тверді частинки) та піноцитозу (рідини). Амеба протей — типовий представник цього класу. Живе в прісних водоймах, її тіло складається з напіврідкої цитоплазми, яка має всередині невелике ядро.

Вона охоплює ними їжу: водорості, бактерій та інших найпростіших. Здобич опиняється в цитоплазмі, де утворюється травна вакуоля; в її порожнину виділяються ферменти, що перетравлюють їжу. Неперетравлені рештки їжі виводяться через поверхню тіла у будь-якому місці, до якого підходить травна вакуоля. Продукти обміну виводяться також через пульсуючу вакуолю разом з надлишком води. Амеба дихає розчиненим у воді киснем, який проникає в її цитоплазму крізь усю поверхню тіла.

Амеба розмножується мітотичним поділом надвоє. Поділ може відбуватись кілька разів на добу.

Живиться й розмножується амеба протягом усього літа. Восени живлення припиняється. На поверхні тіла з'являється щільна захисна оболонка — циста. У стані цисти амеба переносить несприятливі для неї умови життя. До корененіжок належать також: форамініфери, які мають вапнякову черепашку, живуть на дні морів; радіолярії, які мають скелет із силіцій оксиду, живуть у товщі води.

Джгутикові мають сталу форму тіла завдяки ущільненому зовнішньому шару цитоплазми на його поверхні — пелікулі (від лат. pellis — шкіра), органели руху — джгутики, живляться як автотрофно, так і гетеротрофно.

Евглена зелена живе у ставках, калюжах та інших водоймах зі стоячою водою. Тіло евглени має веретеноподібну форму. Рухається за допомогою джгутика, розташованого на передньому кінці клітини.

У цитоплазмі містяться понад 20 хлоропластів. Живиться на світлі автотрофно (утворює органічні речовини в процесі фотосинтезу), а в темряві — гетеротрофно (засвоює розчинені у воді органічні речовини). Ця особливість обміну речовин, як і подібність будови рослинних і тваринних клітин, свідчить про спорідненість між рослинами і тваринами.

Поряд зі скоротливою вакуолею розташоване яскраво-червоне світлочутливе вічко: тварина завжди пливе до освітленої частини водойми, де умови для фотосинтезу найсприятливіші.

Розмножується нестатево поділом клітини вздовж своєї осі. За несприятливих умов утворює цисту, як і амеба.

Вольвокс — колоніальний організм. Колонії вольвоксу можна побачити у ставках та озерах у вигляді зелених кульок. Кожна така кулька складається з декількох тисяч клітин грушоподібної форми, подібних за будовою до евглени зеленої, що зв’язані між собою цитоплазматичними містками. На відміну від евглени, клітини вольвоксу мають по два джгутики. Основну масу колонії складає драглиста речовина — слиз, що продукується клітинами. Джгутики вольвоксу стирчать назовні.

Тип Інфузорії. Мають сталу форму тіла завдяки наявності пелікули, рухаються за допомогою війок, мають два ядра — велике (вегетативне) та мале (генеративне). Інфузорія-туфелька живе у водоймах із забрудненою водою. Тіло (завдовжки 0,1-0,3 мм) за формою нагадує туфлю, вкрите дрібними війками, схожими за будовою на джгутики евглени. Завдяки хвилеподібним рухам війок інфузорія-туфелька плаває більш обтічним кінцем («п’яткою») уперед. Інфузорія-туфелька поглинає їжу через клітинний рот, розташований у заглибленні. Ряди війок на стінках ротової заглибини створюють течію води, що спрямовує поживні частинки (органічні рештки, бактерії) через клітинну глотку всередину тіла інфузорії. Неперетравлені рештки викидаються назовні через отвір — порошицю, який розташований у задній частині тіла.

Улітку туфелька розмножується, як і амеба, поділом навпіл. Мале ядро відходить від великого й ділиться мітотично на дві частини, що розходяться до переднього і заднього кінців тіла. Потім мітотично ділиться велике ядро. Інфузорія перестає живитися, її тіло посередині перетягується. У передню й задню частини туфельки відходять новоутворені ядра. Перетяжка дедалі глибшає, і обидві половинки відриваються одна від одної — виникають дві молоді інфузорії. Крім того, в інфузорії можна спостерігати статевий процес — кон’югацію. Особливість цього процесу — відсутність гамет.