Біологія. Міні-довідник. ЗНО

Різноманітність тварин

Одноклітинні тварини: загальна характеристика

У найпростіших буває одне або кілька ядер; ядро вкрите ядерною оболонкою і наповнене ядерним соком. З ядерним апаратом пов’язані обмін речовин та процеси розмноження найпростіших. Експериментально доведено, що цитоплазма і ядро не можуть існувати одне без одного. Ділиться ядро способом мітозу.

Переважна більшість найпростіших здатна рухатись. Так, амеби перемішаються за допомогою тимчасових випинів цитоплазми — псевдоніжок (псевдоподій) зі швидкістю 1 см/год. Значно швидше рухаються види, які мають джгутики та війки. Завдяки електронно-мікроскопічним дослідженням було доведено, що будова війок і джгутиків дуже подібна. Вони складаються з тонесеньких волоконець — фібрил (двох центральних та дев’яти периферійних), оточених спільним цитоплазматичним футляром. Зовні пі утворення вкриті тонкою мембраною. Джгутики довші, ніж війки, їх буває від одного до кількох сотень, війок — до 15 тис. Евглена зелена за допомогою джгутика рухається зі швидкістю 14 мм/хв, а інфузорія-туфелька, органоїдами руху якої є війки, — 15 см/хв.

Для найпростіших характерна подразливість, тобто здатність сприймати впливи навколишнього середовища і певним чином відповідати на них. Здебільшого подразнення сприймаються всім організмом. Проте в деяких інфузорій що функцію виконують волоконця — нейрофібрили (від грецьк. neuron — нерв і лат. fibrilla — волоконне). У жгутикових на передньому кінці тіла є «вічко» — стигма (грецьк. stigma — пляма), яке реагує на світло. У деяких інфузорій виявлені органоїди рівноваги — статоцисти (греццьк. states — стоячий), які мають вигляд міхурців із кристаликами всередині.

На подразнення найпростіші відповідають руховими реакціями — таксисами, які бувають позитивними (рух у напрямку подразника) та негативним (рух від подразника). Залежно від характеру подразника розрізняють: реакції на хімічні подразнення — хемотаксиси, світлові — фототаксиси, температурні — термотаксиси, електричні — гальванотаксиса тощо. Наприклад, якщо в краплинку води, де є інфузорії, внести кристалик солі, то вони рухатимуться від нього (негативний хемотаксис). Розсіяне світло приваблює евглену зелену (позитивний фототаксис).

Способи живлення найпростіших різноманітні. Джгутикові, що мають хлорофілові зерна, здатні на світлі синтезувати органічні речовини з неорганічних (автотрофний спосіб живлення). У темряві вони втрачають хлорофіл і живляться органічними речовинами, що є у воді (сапрофітний спосіб живлення). Проте більшість найпростіших — гетеротрофи. Перетравлювання їжі відбувається в травних вакуолях, звідки поживні речовини надходять в усі частини клітини, де відбувається їх асиміляція. Самі ж вакуолі після закінчення травлення зникають. Серед гетеротрофів є фітофаги, хижаки та паразити. Кисень, необхідний для дихання, надходить через поверхню тіла. Виділення продуктів дисиміляції відбувається найчастіше через скоротливі, або пульсуючі, вакуолі.

У найпростіших спостерігають безстатевий і статевий способи розмноження. Безстатеве розмноження має три основні форми: поділ, брунькування та множинний поділ — шизогонія (грецьк. schizo — розділяю i'goneia — породження).

Найпоширенішим є розмноження поділом материнського організму на два дочірніх. Під час цього процесу спочатку ділиться ядро шляхом мітозу, потім перешнуровується цитоплазма.

Брунькування спостерігають значно рідше, наприклад у сисних інфузорій. У цьому випадку після поділу ядра на материнській особині утворюється невеличкий виріст цитоплазми — брунька, куди заходить одне з новоутворених ядер. Брунька відокремлюється і розпочинає самостійне життя.

Під час шизогонії материнська особина ділиться на багато дочірних форм. Так переважно розмножуються паразитичні найпростіші, що є пристосуванням до паразитичного способу життя.

Статеве розмноження здебільшого відбувається у формі копуляції (лат. copulation — поєднання) — злиття двох клітин (гамет), у результаті чого утворюється зигота (грецьк. zygotos — з’єднаний докупи). Копуляція притаманна споровикам, деяким джгутиковим, корененіжкам.