Біологія. Міні-довідник. ЗНО

Особливості будови класу Дводольні

Дводольні (Dicotyiedoneae, Dicotyledones) — доволі гетерогенна група квіткових рослин, для яких характерна наявність у зародка двох супротивних насінних долей. Група не є таксоном, а розглядається як єдина група тільки з історичної точки зору. У старих системах класифікації рослин (до 1998 року) квіткові рослини звичайно поділяли на дві групи — дводольні та однодольні, зазвичай у ранзі класу. Дводольні значно більша група, що містить 175-200 тис. видів.

Через різне походження, дводольні відрізняються різноманітністю вегетативних і репродуктивних органів. Навіть найбільш відомі ознаки зберігаються не завжди. Серед дводольних трапляються представники з нетиповими ознаками, а іноді з окремими ознаками, характерними для однодольних.

Насіння: зародок однодольних має одну розвинену та одну недорозвинену сім’ядолю, тоді як зародок дводольних має дві розвинені сім’ядолі.

Квітки: частини квітки в однодольних кратні числу 3, толі як у дводольних — числу 4 або 5.

Стебло: в однодольних провідні пучки в стеблі дифузні. У дводольних, на відміну від них, провідні пучки розташовуються кільцеподібно, а між деревиною (ксилемою) і лубом (флоемою) міститься особлива тканина — камбій, що забезпечує вторинне потовщення стебла та кореня.

Вторинні пагони: в однодольних вторинні пагони трапляються рідко, але вони дуже часті у дводольних.

Пилок: в однодольних пилок має одну борозну або пору, тоді як у дводольних таких структур три.

Коріння: коренева система звичайно дифузна в однодольних, тоді як у дводольних корінець зародка найчастіше перетворюється на головний корінь, здатний довго існувати.

Листя: в однодольних головні листкові жилки мають паралельну геометрію, у дводольних листя, як правило, із сітчастим жилкуванням. Листова пластинка у дводольних часто розчленована, краї її виїмчасті або зубчасті.