Біологія. Міні-довідник. ЗНО

Відділ Папоротеподібні

Це дерева, кущі, ліани, трави, що ростуть на ґрунті або як епіфіти на деревах. Розміри папоротей коливаються від кількох міліметрів до 25 м.

У циклі розвитку папоротеподібних переважає спорофіт. Він у більшості рослин багаторічний і має додаткові корені (крім сальвінієвих і гіменофілових), прямостоячі, повзучі, виткі стебла або ж підземні стебла (кореневища) і великі листки, які називають вайями. Провідна система стебла — сифоностела, у якій під листками є паренхімні ділянки — листкові прориви, лакуни. Листки мають довжину від кількох міліметрів до кількох метрів. У більшості папоротей листки виконують функції фотосинтезу і спороношення, а в окремих (страусове перо) листки діляться на стерильні фотосинтезуючі та фертильні спороносні.

Розмножуються папороті спорами, які розвиваються в спорангіях. Спорангії можуть утворюватись на листку як з однієї, так і з групи клітин, і мати відповідно одно- чи багатошарову стінку. Розміщення спорангіїв на листку буває верхівкове, крайове, поверхневе, поодиноке, групами — сорусами. Соруси можуть бути захищені спірально закрученим листком чи спеціальним покривальцем — індузієм.

Для проростання спори потребують вологи, тепла і світла. У рівноспорових папоротей гаметофіт двостатевий, але запліднення найчастіше відбувається перехресно. На гаметофітах рівно- і різноспорових папоротей розвиваються антеридії й архегонії, у яких дозрівають статеві клітини. Запліднення відбувається при достатній кількості вологи, що забезпечує активний рух сперматозоїдів до архегонія.

Папороть страусове перо (паперушина) має дуже оригінальний вигляд. Паперушина — декоративна рослина, що є окрасою наших парків і лісів. Спори утворюються на спеціальних листках, які відрізняються від звичайних зелених листків. Спороносні листки паперушини у 5-7 разів коротші від звичайних вегетуючих, розділені на короткі закручені зеленуваті дольки. З’являються вони на початку другої половини літа, напередодні Івана Купала.

Орляк звичайний — космополітичний поліморфний вид. У нього з кореневища щорічно розвивається по одному великому (до 1 м і більше) тричіперистому листку. В Японії вживають у їжу молоді листки. Кореневище містить крохмаль. Використовують у медицині як глистогінний засіб і для лікування рахіту в дітей.

Щитник у флорі України представлений шістьма видами, з яких найпоширеніший щитник чоловічий, або чоловіча папороть. Це багаторічна папороть з товстим дерев’янистим темно-бурим кореневищем, що несе пучок великих (80-100 см) двічіперистих листків. Використовують як глистогінний засіб, особливо проти стьожкових червів.

Безщитник жіночий, або жіноча папороть, схожий на чоловічу папороть, але мас більш ажурну вайю.

Сальвінія плаваюча трапляється у непроточних водоймах або в ріках з повільною течією. Спорофіт має довжину 1-10 см, плаває на поверхні води. Має нитчасте стебло, з листками в трійчастих кільцях, з яких два — надводні, цілісні й один — підводний. Плаваючі листки зелені, асимілюючі, а підводні розсічені на довгі ниткоподібні частки.