Біологія. Міні-довідник. ЗНО

Червоні водорості (Rhodophyta)

Це багато-, одноклітинні та колоніальні організми яскраво-малинового, темно-червоного, темно-фіолетового, жовтуватого або маслино-зеленого забарвлення слані. Колір слані зумовлений наявністю пігментів хлоропластів: хлорофілів а і d, біліпротеїнів (червоного фікоеритрину, блакитного фікоціаніну), а також каротиноїдів.

Запасним полісахаридом, що утворюється під час фотосинтезу, є багрянковий крохмаль, який за своєю природою займає проміжне місце між крохмалем і глікогеном. Зерна багрянкового крохмалю є в цитоплазмі. Крім того, ці водорості відкладають у запас цукри, спирт, жири.

Червоні водорості розмножуються всіма способами. Крім того, їм властивий особливий цикл розвитку, якого немає в інших водоростей. Так, для них характерна повна відсутність рухливих форм у циклі розвитку. Їх вегетативні клітини, спори і гамети не мають джгутиків.

Багрянкам властива хроматична адаптація, тому діапазон глибин, на яких вони ростуть, дуже широкий. Глибоководні види інтенсивніше забарвлені в червоний колір. Червоний пігмент фікоеритрин здатний поглинати зелені, блакитні і сині промені світла, які проникають глибоко у воду. Це дає можливість багрянкам фотосинтезувати при незначній кількості світла на глибині до 100-200 м.

Більшість багрянок не тільки їстівні, а й корисні. З них готують салати, приправи, гарніри, варять супи. Споживають сушеними і зацукрованими. Полісахарид фікоколоїд агар-агар широко використовують у мікробіології та харчовій промисловості.

Філофора має просте або розгалужене стебло, циліндрічне або стиснуте, з дископодібної підошвою. Види одно- або багаторічні. Росте на піску або камінні на літоралі та субліторалі холодних морів обох півкуль. Деякі види вживають у їжу та використовують для отримання йоду та агару.

Порфіра трапляється в морях з помірним кліматом, у прибережній смузі. Багато видів порфіри є їстівними, наприклад, порфіра лопастна. Слань її може сягати до 1 м. Зовні ці водорості виглядають як тонкі, широкі, хвилясті пластинки, іноді зі складками.

Кораліна має талом у вигляді пірчасто- та вилчасторозгалужених кущиків. Кожна гілка талому складається з вапнякових сегментів-члеників, що утворені багаторядними опірними нитками та бічними нитками-асиміляторами. Ділянки між сусідніми сегментами позбавлені асиміляторів, а клітини опірних ниток досить видовжені. Органи розмноження та карпоспорофіти розвиваються у концептакулах. Кораліну використовують для виготовлення препаратів, що усувають печію.