Біологія. Міні-довідник. ЗНО

Бурі водорості (Phaeophyta)

Це виключно багатоклітинні рослини з жовто-бурим забарвленням слані. Їх таломи мають розміри від мікроскопічних до гігантських завдовжки близько 50 м (макроцистис, пелагофікус). Форма слані може бути нитчастою, коркоподібною, кулястою, мішкоподібною, пластинчастою, кущоподібною з ребристими листкоподібними пластинками. Слані деяких представників мають повітряні пухирі пневматофори, які утримують «гілки» у вертикальному положенні.

Клітини бурих водоростей одноядерні. Оболонка їх складається з внутрішнього целюлозного шару та зовнішнього пектинового.

Запасною поживною речовиною є полісахарид ламінарин, сахароспирт маніт і олія. Гаметофіт і спорофіт можуть мати як однакову будову й розміри, так і різну, тобто у бурих водоростей існує ізоморфна і гетероморфна зміна форм розвитку.

Майже всі бурі водорості винятково морські рослини. Найбільші за розмірами їх форми трапляються в морях приполярної і полярної зон. Селяться на скелях і камінні на глибині 6-15 м. Слань може бути одно- та багаторічною. У багаторічних форм відмирають лише деякі їхні частини. Так, у фукуса відмирають пагони, на яких розвивалися органи розмноження, а у ламінарієвих щороку відмирає пластинчаста частина, а залишаються органи прикріплення і стовбурна частина.

Бурі водорості, особливо ламінарієві, споживають у їжу. Оскільки вони багаті на мікроелементи, борошно, виготовлене з них, використовують як домішку до корму сільськогосподарських тварин.