Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

Плазміди

Плазміди — позахромосомні фактори спадковості, генетичні елементи, здатні стабільно існувати в клітині в автономному, не зв’язаному із хромосомами, стані. Плазміду, здатну об’єднуватися із хромосомою, називають епісомою. До плазмід відносять генетичний апарат клітинних органел (мітохондрій, пластид), а також групи зчеплення, які не є життєво важливими для клітин, що їх містять. Із груп зчеплення найбільш вивченими є бактеріальні плазміди: фактор фертильності (F-фактор), коліциногенні фактори (Col-фактори), фактори стійкості до лікарських речовин (R-фактори), профаги тощо.

Багато плазмід є кільцевими дволанцюговими молекулами ДНК з відносною молекулярною масою 10⁶- 10⁸. Плазміди часто надають клітинам, які їх містять, нових властивостей. Наприклад, F-фактор, деякі Соl- і R-фактори — здатність до передачі генів під час кон’югації, Col-фактори продукують бактеріоцини, R-фактори забезпечують стійкість клітин до сульфаніламідних препаратів і антибіотиків. Плазміди в генній інженерії використовують як вектори, тобто молекули ДНК, здатні переносити в клітини чужі гени й забезпечувати там їх розмноження.